Рішення № 55563490, 04.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.16р. Справа № 904/10850/15За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Ток-Маркет", м. Львів

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки № 2325/ЛВ від 01.10.2012 року у сумі 84 972,75 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Деюн В.В., довіреність № 12/10 від 12.10.2015 року, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить:

- стягнути з приватного підприємства "Ток-Маркет" суму заборгованості у розмірі 83 972,75 грн., з яких 60 574,46 грн. - сума основного боргу та 23 398,29 грн. - розмір інфляційних втрат;

- стягнути солідарно з приватного підприємства "Ток-Маркет" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

- стягнути з відповідача-1 судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки № 2325/ЛВ від 01.10.2012 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. У зв'язку із несвоєчасною оплатою заборгованості за поставлений товар, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача -1 індекс інфляції у розмірі 23 398,29 грн. Оскільки зобов'язання за договором поставки забезпечено порукою, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 вартість поставленого та неоплаченого відповідачем-1 товару у розмірі 1000,00 грн.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області були надіслані на адресу відповідача-1, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21, ідентифікаційний код 36609831).

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" надіслане судом відповідачу поштове повідомлення станом на 02.02.2016 року повернене за зворотною адресою у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримане відповідачем-2 21.01.2016 року.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзивів на позов приватне підприємство "Ток-Маркет" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до суду не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 20.01.2016 року на 04.02.2016 року.

У судовому засіданні 04.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (постачальник) та приватним підприємством "Ток-Маркет" (покупець) був укладений договір поставки №2325/ЛВ (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (далі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом даного договору є товари, що визначені у супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності. Не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (п. 1.5 договору).

Загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару у кожній партії визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі). Ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору (п.п. 2.2, 4.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовились, що у випадку якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторони про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п.6.1 договору).

На виконання умов договору поставки №2325/ЛВ від 01.10.2012 року позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 204 160,58 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.17-250, Т.2 а.с.1-78). Разом з тим, відповідач-1 повернув позивачу товар на загальну суму 30 154,19 грн., що підтверджується накладними-повернення, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Також позивач зазначає, що відповідачем частково оплачений товар у розмірі 112 431,93 грн., у зв'язку з чим залишився неоплаченим та неповернутим товар на загальну суму 61 574,46 грн. (204 160,58 грн. - 30 154,19 грн. - 112 431,93 грн.).

Відповідно до п.4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей покупець сплачує за реалізовану за 30 днів продукцію, згідно звіту протягом 10 календарних днів. Сторони домовились, що у разі неоплати покупцем поставленого постачальником товару протягом строку вказаному в п.4.3 цього договору, покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь нереалізований та неоплачений товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом постачальника (п.4.5 договору в редакції протоколу розбіжностей).

У той же час сторонами у договорі не обумовлено, яким саме чином складаються та передаються такі звіти, а тому і встановити який товар є реалізований та чи настав строк оплати товару неможливо.

Пунктами 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Тобто початок перебігу строку повинен бути визначений терміном.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що строк (10 календарних днів) починається з певної події.

Подія (реалізація товару), може ніколи не настати, а тому ця подія не є терміном у розумінні ст. 251 Цивільного кодексу України.

Оскільки, перебіг строку починається від події, яка може ніколи не настати, строк оплати сторонами у договорі не встановлений, тому відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року по справі №904/1091/13.

Відповідно до абз.1 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського гуду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Тобто, обов'язок покупця оплатити товар з урахуванням статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014р. по справі №925/1332/13.

Оскільки відповідач отримав товар, що підтверджується видатковими накладними, а отже, строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача-1 з претензіями від 16.01.2016 року, від 08.04.2015 року та від 24.11.2015 року з вимогами виконати зобов'язання із оплати заборгованості у розмірі 61574,46 грн.

Дані претензії отримані відповідачем-1, що підтверджується матеріалами справ (т.2, а.с.158, 161, 164), однак залишені останнім без відповіді та задоволення.

Разом з тим, на забезпечення виконання договору поставки, 02.11.2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання приватним підприємством "Ток-Маркет" (боржник) свого обов'язку за договором поставки №2325/ЛВ укладеного між кредитором та боржником 01.10.2012 року. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником, згідно договору поставки у сумі, що дорівнює 1000,00 грн. (п.2 договору поруки).

Відповідно до п.3 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного у п.2 цього договору.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за довго ром поставки, вказаному у п. 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених у п.7 даного договору. Згідно з п. 7 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, однак не раніше 6 місяців з дня укладення договору.

Жодної із підстав наведених у п.7 договору поруки не настало, шестимісячний строк від дня укладення договору не минув, у зв'язку з чим станом на звернення позивача з позовом до суду порука є дійсною.

24.11.2015 року позивач вручив відповідачу-2 вимогу про сплату частини боргу у розмірі 1000,00 грн. Дана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

Пунктами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму боргу у розмірі 1000,00 грн. та з відповідача-1 суму основного боргу в розмірі 60 574,46 грн. (61 574,46 грн. - 1000,00 грн.).

Доказів оплати переданого товару в сумі відповідачі-1, 2 не надали, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростували.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача основного боргу в сумі 1000,00 грн., з відповідача-1 заборгованості у розмірі 60 574,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по листопад 2015 року у розмірі 23 398,29 грн.

Позивач заявляє до стягнення період, який настав вже після настання строків оплати за останньою поставкою, що є його правом. При перевірці правильності нарахування індексу інфляції судом встановлено більший розмір, ніж заявлено позивачем, що є його правом, а тому вимога про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 23398,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідачі порушують права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з відповідача-1 підлягає стягненню 83 972,75 грн. (основний борг у розмірі 60 574,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 398,29 грн.).

Вимога про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у розмірі 1000,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача-1, тому з відповідача-1 підлягає стягненню судовий у розмірі 1 274,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Ток-Маркет" (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21, ідентифікаційний код 36609831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 24-А, ідентифікаційний код 37068787) заборгованість у розмірі 60 574,46 грн., індекс інфляції у розмірі 23 398,29 грн. та судовий збір у розмірі 1 274,59 грн., про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Ток-Маркет" (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21, ідентифікаційний код 36609831) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 24-А, ідентифікаційний код 37068787) заборгованість у розмірі 1000,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 05.02.2016 року.

Суддя О.М. Крижний