Ухвала суду № 55561742, 04.02.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11013/15-ц Провадження № 22-ц/795/261/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Супрун О. П. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4 за участю:заявника ОСОБА_5, заінтересованої особи ОСОБА_6, представника заінтересованої особи - МТСБ України ОСОБА_7

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_8 про накладення арешту на № 36 у будинку № 16 по вул. Горького в м. Чернігові, скасувати постанову державного виконавця від 27 жовтня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме квартири № 36 (в цілому) у будинку № 16 по вул. Горького в м. Чернігові.

Заявник в обґрунтування заявлених вимог посилався на порушення державним виконавцем вимог статей 6, 52 Закону України «Про виконавче провадження» і вчинення внаслідок цього незаконних дій, які полягають в накладенні арешту на квартиру, яка не належить боржнику ОСОБА_5, а належить на праві власності неповнолітній ОСОБА_9

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу місцевого суду і постановити нову ухвалу, якою визнати дії державного виконавця Левошко Я.В. по накладенню арешту на квартиру АДРЕСА_1, скасувати постанову державного виконавця від 27 жовтня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1. Заявник посилається на ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права і вважає висновок суду про відсутність порушення його права діями державного виконавця хибним. Заявник, крім того, вказує на порушення державним виконавцем законодавства про охорону дитинства, а також вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо періодичного проведення державним виконавцем перевірок майнового стану боржника, ст. 6 цього ж Закону щодо недопущення порушень прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, ч.2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника, а не на майно членів його родини.

У судовому засіданні заявник та заінтересована особа ОСОБА_6 підтримали скаргу. Державний виконавець у судове засідання не з'явився. Представник заінтересованої особи МТСБ України вважала, що оскаржувана ухвала суду є юридично вірною і покладалась щодо вирішення скарги на розсуд суду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

По справі встановлено, що заявник ОСОБА_10 є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2/750/1184/15, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 09 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_5 17 390, 53 грн. на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України. Постановою державного виконавця Левошко Я.В. від 27 жовтня 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 і заборонене відчуження будь-якого майна , яке належить боржникові. Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови, заявник посилався на те, що арештована квартира не є його власністю, а належить неповнолітній ОСОБА_9

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на те, що оскаржуваною постановою державного виконавця права чи свободи заявника ОСОБА_5 не порушені, а також на те, що власник майна може звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають положенням статей 6 і 52 Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. 82 цього Закону.

Частиною 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надане право оскаржувати неправомірні дії державного виконавця, вчинені під час виконання судових рішень, у судовому порядку. Згідно з приписами ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний не допускати у своїй діяльності прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Обов'язок здійснювати регулярні перевірки майнового стану боржника покладений на державного виконавця ч.8 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження». Здійснюючи перевірку наявності у боржника ОСОБА_5 нерухомого майна, державний виконавець у порушення вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» неналежно поставився до виконання своїх обовязків і не отримав актуальних на час перевірки, тобто на 27 жовтня 2015 року (а.с. 14), відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на арештоване оскаржуваною постановою нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_9 31 жовтня 2013 року (а.с. 9-11).

Враховуючи наведене вище, а також виходячи із засад справедливості, дії державного виконавця щодо арешту квартири АДРЕСА_1 є неправомірними. Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця задовольнити вимогу заявника або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У цьому випадку суд вважає, що дії суб'єкта оскарження слід визнати неправомірними і скасувати п.1 постанови державного виконавця від 27 жовтня 2015 року, яким накладено арешт на нерухоме майно. В частині заборони відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ( п.2 постанови) постанова державного виконавця відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2015 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_8, які полягають в накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_2, визнати неправомірними.

Скасувати пункт 1 постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 27 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 47938719 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: