Ухвала суду № 55558352, 02.02.2016, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 02.02.2016

Справа № 501/5370/15-к

1-кп/501/30/16

У Х В А Л А

02 лютого 2016 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Семенова О.А.,

суддів Журавля П.І., Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравченко М.А.,

прокурора Білоциценка Г.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підозрюваних ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Іллічівську Одеської області кримінальне провадження № 120121703800000089, яке внесено до ЄРДР 20 грудня 2012 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ч. 3 ст. 28, чч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 63,

за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 2, ст. 191 ч. 5, ч. 3 ст.28, чч. 3, 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського міського суду Одеської області знаходиться вказане кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - затвердженого прокурором 29 жовтня 2015 року (а.с.25-80).

Захисник ОСОБА_1 вніс клопотання про повернення обвинувального акту вказуючи на невідповідність його кримінально-процесуальному законодавству, зокрема: відсутні у обвинувальному акту формулювання обвинувачення та у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про продовження строку досудового розслідування у 2009 році. Захисник ОСОБА_2 та обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор Білоциценко Г.В. заявив про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, у клопотанні захисника ОСОБА_1 просив відмовити, вважаючи його необґрунтованим, а обвинувальний акт такий, що відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту, в ньому відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що порушує їх право на захист.

Суд приймає до уваги, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії». №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пєлісьє та Сассі проти Франції», п. 54. а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відсутність в обвинувальному акті викладеного самого обвинувачення явно порушує право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на захист та є перешкодою для призначення судового розгляду.

Крім того, в кримінальному провадженні відсутня розписка захисників підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, що є порушенням ч. 1 ст. 293 КПК України.

Правова кваліфікація злочинів в яких обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України викладені спільно та не можливо зрозуміти які кваліфікуючи ознаки відноситься до якого злочину, а сформульовано як загальний злочин «підроблення документів, їх збут, використання підроблених документів», що суперечить відповідним диспозиціям ст. 358 КК України.

Правова кваліфікація злочинів в яких обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем викладені таким чином, що неможливо зрозуміти, що відноситься до кваліфікуючих ознак, а що є викладенням обставин вчинення злочину. Злочин сформульований за ч. 2 ст. 191 КК України, при цьому міститься посилання на ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того наводиться посилання на спільні дії з ОСОБА_5, але за вказаним обвинувальним актом обвинувачення останній не висунуто.

Правові кваліфікації злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України в яких підозрюється ОСОБА_4, суперечать диспозиції вказаної статті.

Крім того, обвинувальний акт не відповідає вимогам закону в частині відсутності «мокрої» печатки, яка б засвідчувала підпис відповідальної особи, яка затвердила обвинувальний акт, так як у відповідності до вимог пп.9.5,18.2 Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої Генеральним прокурором України від 15 січня 2013 року № 3, офіційний документ, яким є обвинувальний акт, підписується посадовою особою та затверджується печаткою відповідного органу.

Відповідно до положень ст.7 KПК України зміст і форма кримінального провадження, повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться законність, забезпечення права на захист та доступ до правосуддя.

За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам КПК України підлягає поверненню прокурору Білоциценку Г.В., який здійснює повноваження керівника групи процесуальних прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.314 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту задовольнити.

Обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ч. 3 ст. 28, чч. 3, 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 2, ст. 191 ч. 5, ч.3 ст.28, чч. 3, 4 ст.358 КК України, як такі, що не відповідають вимогам КПК України, повернути прокурору Білоциценку Г.В., який здійснює повноваження керівника групи процесуальних прокурорів Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді О.А. Семенов

ОСОБА_6

ОСОБА_7