Рішення № 55557229, 28.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/458/15 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/208/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Мельничук О.Я.,

суддів Берези В.І. і Штефаніци Ю.Г.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект", третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремкомплект" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 20.09.2004 року працювала у ЛКП "Новатор-Ремпроект" на посаді заступника директора, з 10.09.2013 року переведена на посаду інженера. З 22.12.2014 року по 01.01.2015 року перебувала на лікарняному, після чого, 05.01.2015 року вийшла на роботу та надала керівництву ЛКП листок непрацездатності. Проте, керівництвом повідомлено їй про те, що згідно наказу №12-к від 22.12.2014 року її звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, та видано трудову книжку із записом про звільнення. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки всупереч ст. 49-2 КЗпП України. Її не було повідомлено про звільнення за два місяці до такого, жодних документів з-приводу цього вона не підписувала, інша робота їй запропонована не була. Більше того, у день звільнення перебувала на лікарняному. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Під час розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, де вона вказує, що у відповідача відсутні допустимі докази, які б свідчили, що на підприємстві (ЛКП "Новатор-Ремпроект") дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату. Ствердила, що фактично, не відбулось ні ліквідації, ні скорочення штату, а усі накази керівництва відповідача приймались лише з однією метою-звільнення позивача у будь-який незаконний спосіб. Вказує, що їй не було відомо про наявність наказу № 10 "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП", про такий дізналась у ході судового розгляду. Вважає такий наказ незаконний. Оскільки його прийнято у порядку та в спосіб, який не відповідає Статуту підприємства. Крім того, відповідач був зобов'язаний надати їй переважне право на залишення на роботі. Оскільки її трудовий стаж на підприємстві становив більше десяти років та був більшим ніж у працівників, які не попали під скорочення. На підставі наведеного, просить: визнати незаконним та скасувати наказ №10 "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП "Новатор-Ремпроект" від 17.10.2014 року в частині скорочення із займаної посади - інженера інспектора та виведення такої посади із штатного розпису, звільнення ОСОБА_3 із займаної посади; визнати незаконним та скасувати наказ № 12-к від 22.12.2014 року по Львівському комунальному підприємству /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект", яким ОСОБА_3 звільнено із займаної посади інженера інспектора у зв'язку із скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на займаній посаді з 22.12.2014 року; стягнути з відповідача у її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, з 22.12.2014 року по день поновлення; стягнути з відповідача у її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 15 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно встановлених обставинах, що мають значення для справи, в висновки суду не відповідають обставинам справи. Звертає увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки та не прийнято з цього приводу жодного рішення щодо оскаржуваного наказу Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП "Новатор-Ремпроект", який є незаконним, оскільки згідно статуту підприємства ЛКП "Новатор-Ремпроект" створений Львівською міською радою та підпорядкований Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (п.1.1 Статуту). Стверджує, що директор підприємства у відповідності до п. 6.6 Статуту не вправі приймати рішення обов"язкові для власника, уповноваженого органу, тобто, вносити зміни до штатного розпису. Також апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що з 22.12.2014 року по 01.01.2015 року вона перебувала на лікуванні, а оскаржуваний наказ про звільнення виданий ЛКП "Новатор-Ремпроект" з 22.12.2014 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки її звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу №10 від 17.10.2014 року, "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП", виданого директором ЛКП "Новатор-Ремпроект", таким наказано: з 20.12.2014 року скоротити такі посади і вивести їх із штатного розпису: дві посади інженера - інспектора та посаду старшого інженера інспектора. З 20.12.2014 року скоротити чисельність таких працівників: інженера-інспектора ОСОБА_3, інженера-інспектора ОСОБА_6, та старшого інженера-інспектора ОСОБА_7 З 20.12.2014 року ввести до штатного розпису посаду юрист-консультанта. Затвердити новий штатний розпис ЛКП "Новатор-Ремпроект", з 20.12.2014 року. Звільнити працівників, які займають вказані посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП з 22.12.2014 року, а саме: інженера-інспектора ОСОБА_3, інженера-інспектора ОСОБА_6, та старшого інженера-інспектора ОСОБА_7 Довести до відома працівників, що займають вказані посади, про звільнення персонально, під підпис до 20.10.2014 року. Бухгалтерії підприємства : довести до відома державної служби зайнятості про наступне звільнення працівників у встановленому чинним законодавством України порядку; виплатити ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, вихідну допомогу у розмірі встановленому законодавством України.

Матеріалами справи підтверджується твердження представника відповідача про те, що директор ЛКП"Новатор-Ремпроект" 20.10.2014 року на оперативній нараді ознайомив колектив підприємства з вказаним наказом № 10 "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП "Новатор-Ремпроект". Таке твердження підтверджується Актом ЛКП "Новатор - Ремпроект" від 20.10.2014 року, з якого також вбачається, що позивач ОСОБА_3 було ознайомлено із вищевказаним наказом, проте, розписатись про це остання відмовилась.

20.10.2014 року директором ЛКП"Новатор-Ремпроект" під розписку було доведено наказ № 11 "Про попередження про звільнення" з роботи з 22 грудня 2014 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_3, ознайомлено з персональним попередженням про звільнення з роботи та попереджено що звільнення відбувається з неможливістю переведення на іншу роботу у зв'язку з відсутністю вакантних посад на підприємстві, що стверджується Актами ЛКП "Новатор - Ремпроект" від 20.10.2014 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до Акту ЛКП "Новатор - Ремпроект" від 20.10.2014 року, зафіксовано той факт, що ОСОБА_3 відмовилась розписатись про те, що вона ознайомлена з наказом № 11 та персональним попередженням про звільнення з роботи 22.12.2014 року.

22.12.2014 року ОСОБА_3 була виплачена місячна вихідна допомога, як передбачено чинним законодавством при звільненні працівника, відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України, тим самим отримавши місячну вихідну допомогу ОСОБА_3 визнала своє звільнення за даною статтею.

Згідно наказу № 12-к від 22.12.2014 року, ОСОБА_3 звільнено з посади інженера-інспектора ЛКП "Новатор-Ремпроект", у зв'язку із скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗ пП України.

Із Акту ЛКП "Новатор - Ремпроект" від 05.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 о 09:00 год. 05.01.2015 року прийшла до ЛКП"Новатор-Ремпроект", у кабінет № 210, де останню було повідомлено директором ЛКП про наказ від 22.12.2014 року №12-к про її звільнено з роботи, у зв'язку із скороченням штату на підставі ст.40 п.1 КЗпП України. Нічого не повідомивши, ОСОБА_3 розписалась на наказі, отримала трудову книжку, розписавшись у Книзі обліку, руху трудових книжок в отриманні трудової книжки і в 09:30 год. залишила кабінет № 210 ЛКП нічого не повідомивши.

Із Акту ЛКП "Новатор - Ремпроект" від 12.01.2015 року, 12.01.2015 року о 15:15 год. ОСОБА_7 було подано в ЛКП"Новатор-Ремпроект" його листок непрацездатності № 840057, виданий 22.12.2014 року, стати до роботи 03.01.2015 року та листок непрацездатності ОСОБА_3 № 840058, виданий 22.12.2014 року стати до роботи 03.01.2015 року. Таким чином, листок непрацездатності № 840058 відкритий 22.12.2014 року (в день звільнення з роботи), відповідно до якого ОСОБА_3 перебувала на лікарняному з 22.12.2014 року по 02.01.2015 року.

Даний листок непрацездатності було прийнято підприємством та оплачено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача по справі з роботи відбулося із дотриманням вимог чинного законодавства з згоди позивача, оскільки отримавши місячну допомогу ОСОБА_3 визнала своє звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, а завдання їй моральної шкоди позивач по справі не довела. Рішення про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників ЛКП"Новатор-Ремпроект", де скорочено посаду, яку обіймала позивач та звільнення позивача на підставі п.1 ч.40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, поскільки ОСОБА_3 було своєчасно попереджено про наступне скорочення посади, яку вона займала.

Колегія суддів з таким висновками суду першої інстанції повністю погодитися не може поскільки частина з них не ґрунтується на нормах трудового законодавства та не відповідають зібраним по справі доказам з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 6.4., 6.5.1., 5.1.4. Статуту ЛКП "Новатор-Ремпроект", директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, в тому числі і визначає організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис; несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства; підприємство самостійно приймає рішення у межах своїх повноважень, видає накази. Таким чином, рішення про зміну в організаційній структурі, чисельності підприємства та штатного розпису та видано наказ № 10 від 17.10.2014 року було прийнято відповідно до вказаних пунктів Статуту та у відповідності до вимог ст. 64 ГК України, в зв"язку з чим, позовна вимога про скасування згаданого рішення не підлягає до задоволення.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.1.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" не допускається звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності .

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з роботи під час перебування на лікарняному - 22.12.1014 року, а відтак таке звільнення не може вважатися законним.

Провівши виплату ЛКП "Новатор-Ремпроект" по листку непрацездатності ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності" після фактичного звільнення, останній надали підстави вважати, що оскаржуваний наказ ЛКП "Новатор-Ремпроект" № 12-к від 22 грудня 2014 року "Про звільнення" є незаконним.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" № 12-к від 22 грудня 2014 року "Про звільнення", поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді, а також в частині стягнення з Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" на користь ОСОБА_3 середнього заробіток за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач будучи на лікарняному звільнена з посади інженера інспектора Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" з порушенням встановленого законом порядку, а тому задовольняє позовні вимоги про скасування наказу ЛКП "Новатор - Ремпроект" № 12-к від 22 грудня 2014 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_3", та поновляє ОСОБА_3 на посаді інженера інспектора ЛКП "Новатор - Ремпроект" з 22 грудня 2014 року.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи положення ч.2 ст.235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул позивача відбувся з 05 січня 2015 року, першим робочим днем після виходу з лікарняного по день ухвалення рішення апеляційним судом Львівської області - 28 січня 2016 року та склав 268 робочих днів ( 2015 рік - 250 днів; 2016 р. - 18 днів).

Виходячи із довідки про середню заробітну плату, видану ОСОБА_3, обчисленої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 27 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 в жовтні 2014 року при 23 робочих днях нараховано 1500 грн., та в листопаді 2014 року при 20 робочих днях нараховано 1500 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата становить 69,77 грн.

Визначена судом сума середнього заробітку розрахована без вирахувань сум прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, які є обов"язковими до вирахування при проведенні виплати.

Відтак, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 18698,36 грн. який підлягає стягненню з Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" (268 днів х 69,77 грн. = 18698,36 грн.).

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин є порушення роботодавцем будь - яких із передбачених законом прав працівника, якщо таке порушення поєднане з його моральними стражданнями, втратою ним нормальних життєвих зв»язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до ст.23 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з ушкодженням здоров»я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім»ї. Така шкода відшкодовується за рахунок особи, яка її завдала.

Оцінюючи відносини, що склалися між сторонами, суд не допускає можливості заподіяння позивачу моральної шкоди діями відповідача, оскільки позивач по справі ОСОБА_3 знала про своє звільнення, а звільнення по суті, яке відбулося з порушення норм матеріального права під час перебування на лікарняному останньої, що на думку колегії суддів, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Окрім цього, жодних інших доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди ОСОБА_3, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не представлено.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 липня 2015 року скасувати та постановити нове рішення яким позов ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект", третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 12-К від 22 грудня 2014 року "Про звільнення".

Поновити ОСОБА_3 на посаді інженера інспектора Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" з 22 грудня 2014 року.

Стягнути з Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор-Ремпроект" /код ЄДРПОУ 317308881/ на користь ОСОБА_3 /ідентифікаційний номер 2541011525/ середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18698 грн. 36 коп.

Визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Львівського комунального підприємства /ЛКП/ "Новатор- Ремпроект " в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: В.І. Береза

Ю.Г. Штефаніца