Ухвала суду № 55550898, 04.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/646/16-к Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н.В.

Провадження № 11-сс/790/125/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: застосування запобіжного

заходу (ст.194 КПК України)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Курила О.М., Яковлевої В.С.,

за участю захисника - Поліщука О.Л.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

з секретарем - Черкасовим А.О.,

розглянула у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Поліщука Олега Леонтійовича на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2016 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області Балабіної Т.О.; до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі УДПС України в Харківській області на 60 днів, до 25 березня 2016 року, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність звільнення підозрюваного з-під варти у разі внесення застави та в такому випадку на ОСОБА_3 покладені обов*язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися з м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання по АДРЕСА_1 здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області закордонний паспорт громадянина України на ім*я ОСОБА_3, інші документи, які дають право на виїзд та в*їзд до України; носити електронний засіб контролю.

З таким рішенням слідчого судді не погодився захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат Поліщук О.Л. та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді від 26 січня 2016 року скасувати. Проте, яке саме рішення, на думку апелянта, має постановити апеляційний суд за клопотанням слідчого після скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, адвокат Поліщук О.Л. не конкретизує. На переконання апелянта, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Захисник, посилаючись на наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5, які не містять ознак шахрайства, вважає необгрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Автор апеляційної скарги вважає недоведеними існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного більш м*якого запобіжного заходу. Апелянт вказує, що слідчим суддею не враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема: міцність соціальних зв*язків підозрюваного - ОСОБА_3 має постійне місце проживання та реєстрації; на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та хворий батько, який нещодавно переніс інсульт; підозрюваний є приватним підприємцем, має добру репутацію; судимість у нього відсутня; ОСОБА_3 дотримувався умов застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень йому не повідомлено; реальної майнової шкоди потерпілій не завдано, цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній. Зазначене у сукупності, на думку апелянта, свідчить про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, захисник вказує на безпідставне визначення слідчим суддею строку дії застосованого запобіжного заходу - до 25 березня 2016 року, тоді як строк досудового розслідування продовжений лише до 16 березня 2016 року.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Поліщук О.Л. уточнив вимогу апеляційної скарги, просить ухвалу слідчого судді від 26 січня 2016 року скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання.

Вислухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника - адвоката Поліщука О.Л. в обґрунтування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000880 від 06 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (а.с.8), про підозру у вчиненні якого 23 січня 2016 року повідомлено ОСОБА_3 (а.с.59-63).

Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на думку автора клопотання, свідчать про необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.2-6).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею були з*ясовані обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України та встановлена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.

У розумінні п. 48 Рішення Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року «для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». Зазначена правова позиція ЄСПЛ в повній мірі може бути врахована і у випадку застосування до особи будь-якого запобіжного заходу, який у розумінні положень ст.131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження та може бути застосований з метою дієвості цього провадження. Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні та наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається адвокат Поліщук О.Л., підлягають з'ясуванню під час досудового розслідування та в процесі судового розгляду справи.

Окрім того, слідчий суддя визнав доведеним існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, з чим в повній мірі погодитися не можна.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні по справі «Подвезько проти України» №74297/11 від 12 лютого 2015 року, пункт 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (Рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» №9190/03 від 04 жовтня 2005 року).

Клопотання слідчого, окрім посилання на тяжкість інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, не містить обгрунтування обставин, які можуть свідчити про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Як вбачається із матеріалів судового провадження та встановлено апеляційним судом, ОСОБА_3 має постійне місце реєстрації та проживання в м.Харкові, де проводиться досудове розслідування; тривалий час перебуває у фактичному шлюбі із ОСОБА_6, має двох малолітніх дітей - ОСОБА_7, 2010 р. народження та ОСОБА_8, 2015 р. народження; підозрюваний є єдиним сином у батьків похилого віку - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які теж мешкають у м.Харкові; батько підозрюваного - ОСОБА_9 є інвалідом 2 групи, який страждає рядом тяжких захворювань; підозрюваний є підприємцем, має стабільне джерело отримання прибутку; характеризується позитивно (а.с.80-97). Зазначені обставини у сукупності дають підстави стверджувати про міцність соціальних зв*язків підозрюваного. А за відсутності інших даних щодо здійснення ОСОБА_3 дій, які б свідчили про його намір або спроби переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, апеляційний суд вважає ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не доведеним.

Як слідує із клопотання слідчого, подія злочину, у якому підозрюється ОСОБА_3 мала місце у 2009 році, досудове розслідування за вказаним фактом здійснюється з 2013 року, а тому колегія суддів вважає, що ризики знищення, переховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілу, свідків та інших співучасників інкримінованого злочину (п.п.2,3 ч.1 ст.177 КПК України), хоча і існують з огляду на процесуальну позицію підозрюваного щодо невизнання вини у кримінальному правопорушенні, проте є мінімальними, враховуючи значний проміжок часу з моменту його вчинення та тривалість досудового розслідування.

Враховуючи, що ОСОБА_3 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2014 року засуджений за ч.4 ст.190, ч.2 ст.355 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна та звільнений від покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року, та, хоча зазначений вирок на даний час не набув чинності у зв*язку із триваючою процедурою його апеляційного оскарження, вказана обставина негативно впливає на репутацію ОСОБА_3 та дає підстави вважати, що у кримінальному провадженні №12015220000000880 існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв*язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

На час розгляду апеляційної скарги визначена судом першої інстанції застава у розмірі 110240 грн. була внесена адвокатом Поліщуком О.Л. та підозрюваний звільнений з-під варти. Таким чином, ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави. Усвідомлюючи можливість прийняття апеляційним судом, у разі скасування ухвали слідчого судді від 26 січня 2016 року, рішення про застосування до нього іншого запобіжного заходу, в тому числі і більш суворого аніж застава, підозрюваний наполягав на розгляді апеляційної скарги захисника і пояснив, що розмір застави - 110240 грн. є непомірним для його родини, зазначені кошти були внесені його захисником Поліщуком О.Л. та він має їх у найкоротший термін повернути. Оскільки він є єдиним годувальником у сім*ї, дружина не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, ОСОБА_3 прохав застосувати до нього такий запобіжний захід, який дозволить йому працювати та здійснювати догляд за батьками, які мешкають за іншою адресою та за віком і станом здоров*я потребують його допомоги .

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 Рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов*язково має бути розглянута можливість застосування інших(альтернативних) запобіжних заходів.

Всупереч вимогам п.6 ч.1 ст.184 КПК України, слідчий в клопотанні лише зазначив про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, натомість будь-якого обґрунтування, з посиланням на матеріали кримінального провадження, обставин, які дають підстави вважати неможливим застосування до підозрюваного іншого, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу, клопотання не містить. В цій частині висновок слідчого судді про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, також належним чином не вмотивований.

Згідно з ч.4 ст.195 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які б свідчили про недостатність застосування більш м*яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м*який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов*язки, передбачені ч.5 ст.195 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов хибного висновку про доведеність прокурором обставин, які б свідчили про недостатність застосування до підозрюваного більш м*якого запобіжного заходу для запобіганням ризикам у кримінальному провадженні та необхідність застосування до ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу.

З огляду на викладені обставини у сукупності, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби - з 21 год. до 08 год., з покладенням на підозрюваного обов*язків, передбачених п.п.1,4,8,9 ч.5 ст.194 КПК України в повній мірі відповідатиме меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, зазначені у п.п.2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

За таких обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, відповідно до ч.3 ст.407 КПК України.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Поліщука О.Л. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2016 року про задоволення клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області Балабіної Т.О. та застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі УДПС України в Харківській області до 25 березня 2016 року, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області Балабіної Т.О. та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонити йому в період часу з 21.00 год. до 08.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: будинок №9, провулок Другий Омський м.Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та покласти на ОСОБА_3 обов*язки :

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

-утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області закордонний паспорт громадянина України на ім*я ОСОБА_3 (за наявності), як документ, який надає право на виїзд з України та в*їзд до України.

Строк дії даної ухвали - в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000880, до 15 березня 2016 року.

Заставу у розмірі 110240 грн. (сто десять тисяч двісті сорок грн.), внесену Поліщуком О.Л. та зараховану на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Харківській області, як заставу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 повернути заставодавцю - Поліщуку Олегу Леонтійовичу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :