Рішення № 55547329, 02.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9613/15-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/681/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 02.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Гуля В.В., Касьяненко Л.І.

при секретарі - Ярун Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач Банк звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом та відсотками в розмірі 41190,32 доларів США і заборгованість за пенею в розмірі 27563,90 грн.

Свої вимоги банк обґрунтував тим, що 22.11.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_2, було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в доларах США з метою придбання квартири на загальну суму 34 595 доларів США із розрахунку 12,39 % річних строком до 10.11.2027 року.

22.11.2007 року було укладено три окремих договори поруки, відповідно до яких поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов'язались відповідати перед кредитором за належне виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Далі Банк зазначив, що відповідач ОСОБА_2 порушив зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 06.01.2015 року утворилась заборгованість по кредитному договору за кредитом та відсотками у сумі 41 190 дол. США 32 центів та заборгованість за пенею у сумі 27 563 грн. 90 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом - 33660,37 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків - 7529,95 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту-1746,81 дол. США, що еквівалентно 27563,90 грн..

Відповідачі позов не визнали, заперечення обґрунтовували тим, що позивач просить достроково стягнути заборгованість по кредитному договору, проте не виконав умови п. 4.3.5 кредитного договору про те, що в разі дострокового стягнення всієї суми заборгованості банк повинен був направити вимогу позичальнику про таке дострокове виконання зобов'язань, однак такої вимоги від банку на адресу відповідачів не надходило, тому вважають, що підстав для дострокового стягнення всієї суми заборгованості по кредиту немає, так як кінцевий строк погашення кредиту 10 листопада 2027 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Банк, не погоджуючись з рішенням подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на те, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, про що міститься в рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р. і що судом не було враховано.

Крім того, банк у скарзі зазначив, що посиланням суду на п. 4.2.4. п. 4.3.5 кредитного договору щодо обов'язкового направлення вимоги відповідачам не відповідає обставинам справи, оскільки п. 4.2.4 передбачає право Банку вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, якщо Позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п 3.3.3 цього Договору. Таким чином, посилань в договорі, на обов'язкове надсилання вимог про дострокове виконання договору з підстав не сплати необхідних платежів, не має.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.11.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 193/П/13/2007-840, згідно умов якого позивач надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання квартири на загальну суму 34 595 доларів США із розрахунку 12,39 % річних строком до 10.11.2027 року (а.с.9).

Згідно з п.2.4 кредитного договору, в цей же день 22.11.2007 року, Банком було укладено три окремих договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідно до п.1.1 цих договорів, поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором за належне виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору. Згідно з п.1.3 договорів поруки, відповідальність поручителів виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому (а.с.14-19).

Відповідно до п. 4.2.4. кредитного договору, позивач має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3. кредитного договору, а також у випадку, невиконання умов, передбачених у п. 4.3.6 договору.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання позичальником щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3. кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, в зв'язку з порушенням встановлених договором строків погашення позичальником чергових платежів, станом на 06.01.2015 року утворилась заборгованість по кредитному договору за кредитом та відсотками у сумі 41 190 дол. США 32 центів та заборгованість за пенею у сумі 27 563 грн. 90 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 33660,37 дол. США,

заборгованості по сплаті відсотків - 7529,95 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту - 1746,81 дол. США, що еквівалентно 27563,90 грн. (а.с.6-8).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів про отримання відповідачами вимог про дострокове виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, тому дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 а. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених договором.

Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Отже висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки судом не враховано, що обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши обставини справи, дав їм неправильну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі про задоволення позовних вимог банку, при цьому кожен з поручителів несе окрему солідарну відповідальність з боржником.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, також стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 193/П/13/2007-840 від 22 листопада 2007 року в сумі 41190 дол.США 32 цента, що складається із: заборгованості за кредитом в сумі 33660 дол. США 37 цента, заборгованості по відсоткам в сумі 7529 дол.США 95 цента; та пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 27563 грн. 90 коп.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожного по 1004 грн. 85 коп. судових витрат на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожного по 913 грн. 50 коп. судових витрат на користь держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :