Рішення № 55546250, 28.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1560/15-ц

Провадження № 22-ц/779/109/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду від 03 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 03 листопада 2015 року позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 51/08/14-14-CL від 07.03.2008 р. в розмірі 463 долари 87 центів США та 5411 грн. 68 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави по 609 грн. судового збору з кожного.

На дане рішення в частині стягнення з відповідачів пені та штрафу в розмірі 5411 грн. ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення у цій частині ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права. Стверджує, що така незначна заборгованість (463,87 доларів США порівняно із сумою кредиту - 42000 доларів США) виникла з вини банку, оскільки Правління Національного Банку України прийняло рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум". У зв'язку з ліквідацією банку були закриті відділення банку, тому у відповідачів не було можливості внести платежі на рахунок банку. Позивач не повідомив їх про рахунки для сплати заборгованості, а також адреси відділень, куди вносити кошти. Крім того розмір штрафу становить половину заборгованості за договором, що поставить його сім'ю у важке матеріальне становище, оскільки він займається підприємницькою діяльністю і на даний час в зв'язку з погіршенням економічної ситуації в України його доходи є мізерними, дружина не працює, на утриманні четверо дітей. Така ж ситуація в його брата. За наявності вказаних обставин у суду були підстави відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення до нуля розміру неустойки.

Крім того апелянт вважає, що суд неправильно стягнув судовий збір, оскільки на час подання позову в серпні місяці позивач мав би сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а не в розмірі цілої мінімальної заробітної плати.

З наведених підстав просив рішення суду змінити та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів пені та штрафу в розмірі 5411 грн.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів та просила скаргу задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апелянтом рішення суду оскаржується в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені та штрафу в розмірі 5411 грн. 68 коп. згідно кредитного договору та неправильне визначення судом суми судового збору, тому саме в цій частині рішення підлягає перегляду. В іншій же частині - стягнення боргу по тілу кредиту в сумі 463 долари 87 центів США - рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що 07.03.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 51/08/14-14-CL, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_3 відновлювану кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 42000 дол. США, строком по 06.03.2018р., з платою за користування кредитними коштами в розмірі 13 процентів річних.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повертати кредитні кошти шляхом сплати коштів на відкритий йому позичковий рахунок, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами (а.с.9-11).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, 07.03.2008р. між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 29, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором (а.с.12).

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 28.07.2015р. виникла прострочена заборгованість в сумі 463 долари 87 центів США та 5411 грн. 68 коп., яка складається з: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 406,32 дол. США; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 53,59 дол. США; пені за несвоєчасну сплату тіла та відсотків - 411,68 грн.; штрафу за порушення умов кредитного договору - 5000,00 грн. (а.с.4-8).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 610-611 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання являється порушенням зобов'язання. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В п.3.2.2. Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Відповідно до умов пункту 4.1. Кредитного договору визначено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплати процентів.

Пунктом 4.4. Кредитного договору передбачено, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п.3.3. (крім п.3.3.2) цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п.3.3.7. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний протягом дії цього Договору страхувати предмет застави на користь Банку в акредитованих Банком страхових компаніях.

З матеріалів справи, зокрема з письмових пояснень відповідача ОСОБА_3, вбачається, що останній не укладав договір страхування протягом 4 (чотирьох) років. Так як ОСОБА_3, не застрахувавши предмет застави, порушив п.3.3.7. Кредитного договору, вимоги банку про стягнення з відповідачів штрафу є обґрунтованими. Крім того неустойка у виді штрафу нарахована банком за інше порушення умов Кредитного договору, ніж пеня, що виключає подвійну відповідальність.

В даному випадку відповідачі порушили вимоги кредитного договору і сума заборгованості, яка нарахована позивачем згідно доданої до розрахунку таблиці підлягає стягненню в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та на законних підставах стягнув у солідарному порядку з боржників кредитний борг.

Посилання ж апелянта на неможливість сплати коштів із-за закриття та відсутності відділень банку та відкритих рахунків не може братися до уваги, оскільки така ситуація не позбавляє банк захистити свої порушені права шляхом подачі позову про стягнення боргу.

Що ж стосується заяви апелянта про зменшення розміру пені та штрафів аж до нуля, то така не може бути задоволена апеляційним судом, оскільки відповідно до частини 3 ст.551 ЦК України зменшення розміру неустойки за рішенням суду можливе за наявності кількох умов:

а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків;

б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Проте неустойка, яку визнав сам позичальник-боржник ОСОБА_3, не перевищує розмір заподіяних збитків, а також боржники мали можливість сплатити борг в добровільному порядку ще із 09 квітня 2015 року, тобто з часу вручення їм претензії від банку про сплату боргу.

На думку колегії суддів до задоволення підлягає апеляція в частині визначення розміру судового збору, при визначенні якого суд першої інстанції помилився і стягнув у більшому розмірі, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про судовий збір» такий підлягав до стягнення станом на серпень місяць 2015 року в розмірі не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 243 грн. 60 коп. Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

В решті рішення слід залишити без змін, враховуючи те, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 03 листопада 2015 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 121,80 грн. судового збору з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин