Ухвала суду № 55544602, 04.02.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1371/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Баренко С. Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І.,

позивача, її представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Житомирської районної ради Житомирської області, Вертокиївської сільської ради про визнання недійсними та скасування розпорядження про надання дозволу на приватизацію квартири, свідоцтва про право власності на житло, визнання заповіту недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

У кінцевій редакції позову ОСОБА_4 просить визнати недійсними та скасувати розпорядження відділу приватизації майна комунальної власності Житомирської районної ради народних депутатів № 375 від 13.03.1995 року про надання дозволу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на приватизацію квартири АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на житло №369 від 13.03.1995 року, яким посвідчене право спільної сумісної власності останніх на вказану квартиру. Також просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_8, посвідченого 10.11.2014 року секретарем Вертокиївської сільської ради Житомирського району (далі Сільрада). Свої вимоги, мотивує тим, що вказаного розпорядження № 375 взагалі не існує. Окрім цього на час отримання оскаржуваного свідоцтва у спірній квартирі № 1 були зареєстровані та проживали вона з чоловіком ОСОБА_9 її малолітня донька ОСОБА_5 та мали право на приватизацію державного житла. Окрім цього спадкодавець ОСОБА_8, внаслідок наявних у неї захворювань, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання оспорюваного заповіту, який посвідчений не уповноваженою особою та не за місцем його складання (а.с. 5-6,65-66, 164-165).

Позов було підтримано позивачем і її представником у суді. Позивач зазначала, що вони з чоловіком та дітьми тимчасово проживали в гуртожитку на станції Кодня, оскільки там працював чоловік позивача. Проте усі вони були зареєстровані у спірній квартирі, її діти ходили у дитячий садочок та у школу за місцем проживання в с. Вертокиївка. А тому мали право на безоплатну приватизацію спірної квартири №1. Про факт здійснення приватизації та наявності заповіту позивач дізналася під час прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті матері ОСОБА_8 10.12.2014. Поряд з цим стверджувала, що її батьки завжди говорили, що усю квартиру № 1 передадуть у власність лише її синові ОСОБА_5, як улюбленому онуку та не могла пояснити яким чином можна було передати державне житло. Заповіт вважає недійсним з причин систематичного вживання спадкодавцем снодійних, знеболювальних ліків, які призвели до того, що остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Заповіт посвідчено не уповноваженою особою та не за фактичним місцем його складання.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав. Пояснити хто представляв його інтереси під час приватизації спірної квартири не міг.

ОСОБА_2 вважає позов безпідставним. Стверджувала, що хоча позивач та її

сім'я була зареєстрована у приватизованій квартирі, проте там не проживала, оскільки вибула на постійне місце проживання в с. Кодня. Факт приватизації батьками спірної квартиру разом із бабусею та її малолітнім сином позивача був проведений за згодою ОСОБА_4 Причиною позову стало обурення її сестри складання їх мамою заповіту саме на відповідача. Проте за життя мати завжди говорила їм, що квартира буде їм порівну. Спадкодавець хоча і хворіла, але розуму ніколи не втрачала та за своїм бажанням визначила ОСОБА_2, спадкоємцем. Заповіт посвідчено уповноваженою особою і за місцем його складання. Просила у задоволенні позову відмовити за недоведеністю та за спливом строку давності. Аналогічну позицію зайняв її представник.

Представник Сільради ОСОБА_10В просила вирішити спір у відповідності до закону. Зазначила, що заповіт був складений у приміщенні Сільради, уповноваженою особою секретарем, оскільки за затвердженим «Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», передбачено право секретарів сільських рад на посвідчення заповітів. Також просила застосувати строк позовної давності до вимог щодо приватизації спірної квартири, посилаючись на те, що ОСОБА_4 було відомо про виготовлення свідоцтва про право власності на дану квартиру у тому числі і на її малолітнього сина.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, представник Ради до суду не з ' явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідженим матеріалам справи відповідають цивільні правовідносини. Суд розглядає справу у межах заявлених вимог та захищає права, свободи та інтереси сторін у спосіб, визначений законами України на підставі змагальності і диспозитивності (ст.ст.4,10 ЦПК України). Відповідно до ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Розпорядженням органу приватизації - відділу приватизації майна комунальної власності Житомирської ради народних депутатів від 13 березня 1995 року № 375 зазначену квартиру № 1 передано у спільну сумісну власність відповідачу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, про що видано Свідоцтво про право власності на житло від 13 березня 1995 року № 369 (а.с. 114).

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається це право. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Свідоцтво про право власності на спірне житло було зареєстроване в Житомирському Бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі №1 стр. 271, 269, 14.04.1995 року (а.с.114). Але з 1997 року, після утворення Житомирської районної ради, відділу приватизації в ній вже не було (а.с.74). Проте не передача документів вказаного відділу приватизації до архіву, на думку суду, не є беззаперечним та належним доказом того, що оскаржуване розпорядження відділу не існувало взагалі. Така думка суду підтверджується і тим, що за розпорядженням цього ж відділу приватизації від 13.03.1995 за № 370 інша квартира № 3 передана у спільну сумісну власність її мешканцям ( а.с.119).

До того ж не можна скасувати та визнати недійсним неіснуючого розпорядження.

Зі справи вбачається, що на час приватизації спірної квартири в ній ще були зареєстровані та проживали позивач, її чоловік ОСОБА_9 та малолітня дочка - ОСОБА_5В.(а.с.8,11).Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК, ст. 17 ЦК України (чинної на той час) місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно (або переважно) проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімї. (Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВСУ від 30.01.2013 року в справі №6-125цс12). Таким чином, суд вважає, що позивач поряд з іншими мала право на приватизацію спірної квартири.

Проте строк позовної давності для звернення до суду про визнання розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності сплив у 1998 році (ст.71 ЦК у редакції Закону 1963 року). Позов заявлено у 2015 року. Статтею 75 цього Кодексу передбачена обов'язковість застосування позовної давності. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові (ст.80 ЦК 1963 року).

Так ст.76 ЦК у редакції 1963 року встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Таким чином за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому ст.76 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 17 ЦК (1963) місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років, є місце проживання їх батьків. На час приватизації спірної квартири сину позивача було менш 6 років, а тому слушними є твердження представника відповідача, що малолітній син позивача не міг самостійно без батьків реалізувати своє право на приватизацію частини спірного житла, що доводить об'єктивну можливість ОСОБА_4 та її чоловіка знати про обставини приватизації наведеної квартири та про порушення свого права. Доказів на спростування цих доводів позивач суду не надала.

08.12.2014 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с. 56). За заповітом від 10.11.2014 спадкодавець визначила спадкоємцем свого майна - відповідача ОСОБА_2 Заповіт був посвідчений секретарем сільради ОСОБА_10 (а.с. 58). За правилами ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Рішенням виконавчого комітету сільради від 18.11.2010 року секретаря Коваленко Л.В., було уповноважено вчиняти нотаріальні дії на території Вертокиївської сільської ради (а.с. 40). А тому твердження позивача щодо неправомірності посвідчення оспорюваного заповіту секретарем через брак у неї повноважень є неґрунтовними.

У п.18 Постанови Пленум Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" розяснено, що суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який би давав підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій та (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-

психіатричну експертизу. (ст. 145 ЦПК України). За висновком судово-психіатричної експертизи від 01.12.2015 року №473-2015, проведеної за клопотанням позивача, спадкодавець ОСОБА_8 на час складання заповіту, незважаючи на хворобу, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 135-137). Відтак, укладаючи заповіт, ОСОБА_8 вільно виявляла свою волю щодо розпорядження належним їй майном. Позивачем також не було доведено порушення вимог ч.1 ст.1247 ЦК України.

Керуючись: ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» , ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України ст.ст. 15, 16, 30-31, 256-257, 260, 267, 321, 1233, 1235, 1247-1248,1257, 1268, ЦК України, ст. ст. 3, 11, 33, 56-59, 60, 61, 197, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову щодо визнання недійсними та скасування розпорядження відділу приватизації Житомирської районної ради № 375 від 13.03.1995 року і свідоцтва про право власності на житло №369 від 13.03.1995 року відмовити за спливом строку позовної давності.

У решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга, яка подається до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд.

Суддя: С. Г. Баренко