Рішення № 55544160, 01.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/68/16 Справа № 200/2825/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 53720 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 30 травня 2037 року. В той же день у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ними було укладено договір іпотеки, за яким відповідач надав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_3.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору, у зв'язку з чим станом на 30 січня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 113176,84 доларів США, просив у рахунок погашення заборгованості за договором звернути стягнення на вказану квартиру шляхом її продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у цій квартирі.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року позов в частині звернення стягнення на квартиру задоволено, а у задоволенні позову про виселення відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 8 серпня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляцій скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено; рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNP0G1000000021, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 53 720 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних, з кінцевим терміном повернення 30 травня 2037 року та договір іпотеки, за яким відповідач, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, надав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_3.

Станом на 30 січня 2014 року за розрахунком банку заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором становила 113 176,84 доларів США, з якої: заборгованість за кредитом 40 697,66 доларів США; заборгованість за відсотками - 25 067,79 доларів США; комісія - 4 471,04 доларів США; пеня - 37 521,18 доларів США; штрафи - 31, 29 та 5 387,88 доларів США.

Взяті на себе кредитні зобов'язання відповідач належним чином не виконує.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст.ст. 549 - 552 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.п. 4.1 п.4 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні, сплата пені здійснюється в гривневому еквіваленті.

Підпунктом 5.4 пункту 5 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.11-13), розрахунок пені за просрочку кредиту та відсотків здійснено позивачем за період з 04.03.2009 по 30.01.2014 та складає 37521,18 дол.США, з врахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, розмір пені складає - 114217,70 грн.(а.с.225-255).

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення: суми пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, зменшивши її з 37521,18 доларів США до 114217,70 грн.; суми штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, визначивши її в гривні, а саме 250 грн. та 43049,16 грн. та відповідно і загальної суми стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», зменшивши її з 113176,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 904282,97 грн., до 70236,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 561189,55 грн., та 114217,70 грн. - пені, 43299,16 грн. - штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного розрахунку суми заборгованості не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при своїх розрахунках відповідач не враховує положення п. 7.1 договору, яким визначено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 495.59 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно вищевикладеного умовами договору було визначено порядок розподілення грошових коштів на погашення заборгованості.

Крім того, відповідно до п.3.1, 3.2 п.3.3 умов кредитного договору, кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат банку згідно п.п.2.2.9, 2.3.8 цього договору,, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася, у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу, направляється на погашення заборгованості за кредитом.

Тобто сума в 15592 долари США, які сплачені відповідачем, розподілялися відповідно до умов договору. Відповідач не надав суду розрахунків на підтвердження доводів його апеляційної скарги в цій частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправильне визначення поточної заборгованості за кредитом у розмірі 40697.66 дол. США також не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав:

Згідно п. 2.1.3 до договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку:

одержати з каси банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення;

здійснити продаж у касі банку готівки іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред'явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дати їхньої сплати, передбачених Договорами страхування.

В матеріалах справи наявна копія договорів страхування.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору банк надав позичальнику у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 53720 дол. США на наступні цілі - 39920 дол. США для купівлі однокімнатної квартири, а також у розмірі 13800, 00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.

Враховуючи вищевикладене та розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи, відповідачу було надано 39920 дол. США на придбання предмету іпотеки 30.05.2007 року, та в подальшому банком відповідно до п. 2.1.3 договору з суми кредитних коштів 13800, дол.США було сплачено такі суми:

25.07.08 - 220.08 дол. США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування

25.07.08 - 275.10 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування

29.05.09 - 132,98 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування

29.05.09 - 166,22 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування

28.05.10 - 127.47 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування

28.05.10 - 159.09 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування.

27.05.11 - 126.47 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування.

27.05.11 - 158.09 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування.

29.05.12 - 125.21 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування.

29.05.12 - 156.52 дол.США кошти для сплати страхового платежу по договору страхування (а.с.223-224).

Враховуючи той факт, що відповідач при отримані кредитних коштів не отримував суму в 13 800 дол. США, тіло кредиту складало 39920 дол. США, а після сплати чергових страхових платежів, сума тіла кредиту збільшувалось на суму сплачених банком страхових платежів.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки:

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. ст.7, 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою ст. 33 та Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотеподержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № DNP0G1000000021 від 30.05.2007 року, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що створило умови для застосування положень ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Проте, суд першої інстанції не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки.

Згідно висновку № 3282-15 судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2015 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_2 на час проведення експертизи становить 350413 грн. (а.с.197-210).

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає в цій частині зміні шляхом доповнення другого абзацу резолютивної частини рішення наступним змістом: «з встановленням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 350413 (триста п'ятдесят тисяч чотириста тринадцять) грн.».

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданою як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше майно нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Враховуючи те, що на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції вказаний закон є чинним і підлягає застосуванню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав кредит у іноземній валюті, квартира загальною площею 28,2 кв.м., на яку банк просить звернути стягнення, є постійним місцем проживання відповідача.

Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом № 1304-УП мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-46цс15).

Таким чином, виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

В решті заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незаконності рішення суду першої інстанції в цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року змінити в частині визначення:

-загальної суми стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», зменшивши її з 113176,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 904282,97 грн., до 70236,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 561189,55 грн., та 114217,70 грн. - пені, 43299,16 грн. - штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- суми пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, зменшивши її з 37521,18 доларів США до 114217,70 грн.

- суми штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, визначивши її в гривні, а саме 250 грн. та 43049,16 грн.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року - змінити:

- доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення наступним змістом: «з встановленням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 350413 (триста п'ятдесят тисяч чотириста тринадцять) грн.»;

- доповнивши резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

В решті заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова