Ухвала суду № 55541657, 28.01.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

28 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -розглянувши заяву управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі - управління ПФУ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління ПФУ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 грудня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року про часткове задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», що, на думку заявника, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 6 лютого, 16 жовтня, 11 листопада 2014 року, 28 травня, 18 червня, 2 липня 2015 року (справи №№ К/800/38120/13, К/800/9405/14, К/800/41862/13, К/800/64740/14, К/800/15728/15, К/80023536/15).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту заяви та тексту оскарженого рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про те, що сама по собі відсутність строкового договору про роботу в районах Крайньої Півночі за умови підтвердження роботи в цих районах записами в трудовій книжці та довідками, виданими підприємствами, де працював позивач, дає право на отримання пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи в умовах Крайньої Півночі.

У рішеннях суду касаційної інстанції, наданих для порівняння, зазначено таке.

У постанові від 11 листопада 2014 року (справа № К/800/41862/13) висновки про неможливість зарахування до пільгового стажу часу роботи в районах Крайньої Півночі мотивовані тим, що позивач не відпрацював того строку роботи, з яким закон пов'язує набуття права на отримання пенсії на пільгових умовах.

У постанові від 28 травня 2015 року (справа № К/800/64740/14) правильність відмови зарахувати до стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі обґрунтована тим, що до стажу роботи у зазначених районах не включається час роботи за вахтовим методом.

В ухвалах від 6 лютого (справа № К/800/38120/13) і від 16 жовтня (справа К/800/9405/14) 2014 року висновки цього суду за змістом та суттю не різняться з правовою позицією оскарженого рішення.

Що ж до ухвал від 18 червня (справа № К/800/15728/15) і від 2 липня 2015 року (справи № К/800/23536/15), то посилання на них не можна визнати прийнятним, тому що ці рішення за видом та юридичним значенням не є остаточними; у них суд не формулював правового висновку, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З наведеного висновується, що з рішень, наданих для порівняння, одні постановлені за фактичних обставин, які відрізняються від обставин, оскарженого рішення, другі не містять ознак, що вказують на неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а інші не є остаточними судовими рішеннями із

сформульованим правозастосовним висновком.

Ці обставини унеможливлюють допуск справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко