Постанова № 55538089, 06.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р.Справа № 2-а-2630/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Анісімов О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

ОСОБА_1

при секретарі Гарник А.С.

з участю: представника приватної фірми "Астрал" ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за позовом приватної фірми "Астрал" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року приватна фірма (далі ПП) "Астрал" звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року №0001142301, яким йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 507 497,61 грн. (405 998,11 грн. за основним платежем, 101 499,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняти на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року позов ПП "Астрал" до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволений.

Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 15 квітня 2011 року, №0001142301.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПП "Астрал" взято на податковий облік у ДПІ 20 серпня 1997 року, №1 516 та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі ПДВ) від 06 жовтня 1997 року, №30521820 є платником цього податку.

В період часу з 04 січня 2011 року по 31 січня 2011 року ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт перевірки №985/23-4/29446242 від 31 березня 2011 року.

Позивачем оскаржувався акт перевірки №985/23-4/29446242 від 31 березня 2011 року до ДПІ, однак в розгляді заперечення на акт перевірки було відмовлено, у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення із запереченням.

Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки ПФ, в т.ч. але не виключно, порушила пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 405 998,11 грн., з них за вересень 2009 року 124 215, 57 грн., за листопад 2009 року 83 690 грн., за грудень 2009 року 70 400 грн., за липень 2010 року 22 828, 34 грн., за серпень 2010 року 104 864, 20 грн.

Суть порушення полягала в тому, що позивач відображав в податковій звітності та бухгалтерському обліку господарські операції по поставкам ПММ від ПП "Нафтагазбуд-центр", ТОВ "СТС Групп", ПП "Україна+К", які на думку ДПІ, були не реальними, тобто не супроводжувались фактичним постачанням товару. За рахунок цих операцій позивач формував податковий кредит по ПДВ та в подальшому при реалізації придбаного у цих контрагентів товару формував свої податкові зобов'язання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142301 від 15 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 507 497, 61 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 405 998,11 грн., за штрафними санкціями на суму 101 449,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2009 року між позивачем та ПП "Нафтагазбуд-центр" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №18-12/09. Відповідно до п. 3 зазначеного договору ціна кожної партії товару оговорюється окремо та є договірною.

Відповідно до видаткових накладних, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку 63.1 позивач придбав у ПП "Нафтагазбуд-центр" ПММ на суму ПДВ 117 975, 54 грн.

Згідно банківських виписок розрахунок між зазначеними суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31 березня 2011 року, акту від 24 січня 2011 року, №71/23-50 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП "Нафтагазбуд-центр" (код ЄДРПОУ 35958747) з питань підтвердження отриманих відомостей", витягу з сайту ДПА України на момент проведення господарських операцій з позивачем ПП "Нафтагазбуд-центр" був платником ПДВ, здійснював в т.ч. діяльність щодо реалізацій пального та звітував до ДПІ (зокрема до листопада 2010 року ним подавались декларації з ПДВ).

Доказів, які б свідчили, що ПП "Нафтагазбуд-центр" не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Крім цього, відповідно до свідчень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 операції між позивачем та ПП "Нафтагазбуд-центр" щодо купівлі-продажу ПММ носили реальний характер та документально були належним чином оформленні.

Представниками позивача суду надані в якості доказів, які підтверджують факт товарності операції, сертифікати відповідності на бензини марки А-92 та А-95, які позивач отримав від ПП "Нафтагазбуд-центр" при придбанні у нього ПММ.

Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність ПП "Нафтагазбуд-центр" за юридичною адресою на момент проведення перевірки не означає, що підприємство було відсутнє за юридичною адресою на момент проведення господарських операцій. Крім того, чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо.

Крім того, 01 липня 2009 року між позивачем та ПП "Україна+К" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Відповідно до п. 3 зазначеного договору ціна кожної партії товару оговорюється окремо та є договірною.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000027 від 16 липня 2009 року, податкової накладної №21 від 16 липня 2009 року, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку: 63.1 позивач придбав у ПП "Україна+К" ПММ на суму ПДВ 25 354, 17 грн. Згідно банківських виписок розрахунок між суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі, податкова накладна виписана ПП "Україна+К" на ім'я позивача на суму ПДВ 25 354, 17 грн.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31 березня 2011 року, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на момент проведення господарських операцій з позивачем ПП "Україна+К" було зареєстровано в ЄДРПОУ, а також було платником ПДВ. Доказів, які б свідчили, що ПП "Україна+К" не задекларувало свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Відповідно до свідчень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 операції між позивачем та ПП "Україна+К" щодо купівлі-продажу ПММ носили реальний характер та документально були належним чином оформленні.

Представниками позивача суду надані в якості доказів, які підтверджують факт товарності операції, сертифікат відповідності на паливо дизельне, якій позивач отримав від ПП "Україна+К" при придбанні у нього ПММ.

Факт безтоварності операції ДПІ обґрунтовує виходячи з аналізу податкової звітності та аналізу діяльності постачальників ПП "Україна+К" по першому та другому ланцюгу, які не своєчасно декларують свої податкові зобов'язання та не знаходяться за юридичною адресою.

Тобто фактично ДПІ свою доказову базу будує на припущеннях, жодного матеріального доказу яким свідчив б про неправомірність вчиненої господарської операції ДПІ суду не надало.

При цьому, суд першої інстанції зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарська операція між позивачем та ПП "Україна+К" по купівлі-продажу нафтопродуктів носила реальний характер, а тому позивач правомірно за рахунок цієї операції відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" сформував податковий кредит на суму 25 354, 17 грн.

15 грудня 2008 року між позивачем та ТОВ "СТС-Групп" укладено договір купівлі-продажу товару №15/12/08. Відповідно до п.3 зазначеного договору вартість товару визначається виходячи із вартості всього вказаного в рахунках товару.

Відповідно до досліджених в залі судового засідання документів, накладних, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку:63.1 позивач придбав у ТОВ "СТС-Групп" ПММ на суму ПДВ 265 751, 75 грн. Згідно банківських виписок розрахунок між зазначеними суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31 березня 2011 року, акту від 16 лютого 2011 року, №226/23-4/36167889 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "СТС-Групп" (код за ЄДРПОУ 36167889) з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП "Астрал" (код за ЄДРПОУ 24946242) відомостей", витягу з сайту ДПА України на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ "СТС-Групп" був платником ПДВ, здійснював в т.ч. діяльність в сфері оптової торгівлі та звітував до ДПІ (зокрема в серпні 2009 року задекларував податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3 835 791 грн., а остання декларація з ПДВ подана за жовтень 2009 року). Доказів, які б свідчили, ТОВ "СТС-Групп" не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Крім цього, відповідно до свідчень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 операції між позивачем та ТОВ "СТС-Групп" щодо купівлі-продажу ПММ носили реальний характер та документально були належним чином оформленні.

Представником позивача надані сертифікати відповідності на бензин марки А-95 та паливо дизельне, які позивач отримав від ТОВ "СТС-Групп" при придбанні у нього ПММ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит у розмірі 409 081,46 грн. по господарським операціям з ПП "Нафтагазбуд-центр", ТОВ "СТС Групп", ПП "Україна+К" та відповідно мав право на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на цю суму, оскільки реальність цих господарських операцій підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, сертифікатами відповідності, наданими вищезазначеними контрагентами, а висновки ДПІ у м. Херсоні базуються на припущеннях.

Крім того, суд першої інстанції вважає, що ненадання ТТН, які підтверджують факт постачання йому ПММ не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки зазначене може бути вирішенні лише при сукупності інших факторів які свідчать про неправомірність вчиненої господарської операції.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

·придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

·придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), а податкова накладна є лише одним із документів, які можуть засвідчити цей факт.

Отже, суду першої інстанції в першу чергу належало встановити чи дійсно придбавались позивачем товари (роботи, послуги), тобто з'ясувати факт "товарності" господарської операції .

Таким чином, позивач мав довести суду "товарність" своїх господарських операцій, тобто, довести, що за цими операціями з контрагентами він дійсно отримував ПММ.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які б підтвердили виконання угод на поставку ПММ між ПП "Астрал" та ПП "Нафтагазбуд-центр", ТОВ "СТС Групп", ПП "Україна+К", зокрема, не представлені ТТН, шляхові листи на перевезення із складу постачальника на склад отримувача товару, відсутні відомості щодо зберігання ПММ, акти передачі, картки складського обліку тощо.

Факт перебування на балансі у позивача АЗС, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів, не може бути безумовним доказом того, що за цими операціями з контрагентами він дійсно отримував ПММ та правомірно формував податковий кредит, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, під час перевірки позивачем не було надано необхідних документів, що достеменно б підтверджували здійснення господарських операцій з надання послуг перевезення ПММ, оскільки заявки на виконання перевезень, ТТН є первинною транспортною документацією, що підтверджує отримання позивачем послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт "товарності" спірних господарських операцій, в матеріалах справи також відсутні такі докази, в звязку з чим, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту помилковими.

Наведене свідчить, що визначальної умови правомірності формування податкового кредиту у позивача не існувало.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП "Астрал" і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Астрал" до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватній фірмі "Астрал" у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року №0001142301, про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 507 497,61 грн. (405 998,11 за основним платежем, 101 499,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: