Постанова № 55536369, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 911/5495/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

за участю представників:

від ліквідатора: не з'явилися;

від апелянта: не з'явилися;

від інших кредиторів: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Публічого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2015

у справі № 911/5495/14 (Суддя: Лопатін А.В.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2015 у справі № 911/5495/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал"; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал"; провадження у справі № 911/5495/14 про банкрутство ТОВ "Поліал" припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2015 у даній справі та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

У вищевказаній апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, виніс оскаржувану ухвалу з неповним дослідженням обставин справи, пославшись на те, що ліквідатором у справі неправомірно завершено ліквідаційну процедуру, у зв'язку з не виявленням всієї дебіторської заборгованості та без врахування ч.5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/5495/14 прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 03.02.2016.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судове засідання 03.02.2016 ліквідатор, представник апелянта та представники інших кредиторів не з'явились, про причин неявки суду не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у даній справі, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Поліал".

Постановою господарського суду Київської області від 18.02.2015 визнано банкрутом ТОВ "Поліал" та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Ільяшова Богдана Миколайовича, зобов'язано ліквідатора банкрута протягом двох тижнів по закінченню встановленого частиною третьою ст. 95 Закону строку подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів банкрута, за результатами роботи ліквідатора подати до господарського суду Київської області звіт та ліквідаційний баланс.

20.02.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення (повідомлення) про визнання ТОВ "Поліал" банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури за № 14914.

02.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ Комерційного Банку "Приватбанк" подано кредиторську заяву з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 1275813,18 грн.

05.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ "Єдина торгова система-Київ" подано кредиторську заяву з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 62457,09 грн.

10.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ "Фірма "Володар-Роз" подано кредиторську заяву з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 1430,00 грн.

10.06.2015 присутнім у судовому засіданні суду першої інстанції представником ТОВ "Фірма "Володар-Роз" подано заяву, якою останнє відмовляється від кредиторських вимог до боржника та просить суд повернути сплачений за подання кредиторської заяви судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2015 провадження з розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фірма "Володар-Роз" припинено, визнано кредиторами з грошовими вимогами до банкрута ДПІ у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на суму 6913,90 грн., Приватне підприємство "Техно-Дом" на суму 157619,43 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" на суму 62457,09 грн., Публічне акціонерне товариство Комерційного Банку "Приватбанк" на суму 1277031,18 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Поліал" в сумі 1504021,60 грн., до якого включено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" з грошовими вимогами у розмірі 62457,09 грн., з яких: 61239,09 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу, а 1218,00 грн. (судовий збір) у першу чергу; Публічне акціонерне товариство Комерційного Банку "Приватбанк" з грошовими вимогами у розмірі 1277031,18 грн., з яких, 1110865,27 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу, 164947,91 грн. - у шосту чергу, а 1218,00 грн.(судовий збір) - у першу чергу; ДПІ у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві з грошовими вимогами у розмірі 6913,90 грн., які підлягають задоволенню у шосту чергу; Приватне підприємство "Техно-Дом" на суму 157619,43 грн., з грошовими вимогами у розмірі 157619,43 грн., які підлягають задоволенню у шосту чергу, зобов'язано ліквідатора банкрута внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Поліал" у відповідності з реєстром, який затверджено судом та примірник доопрацьованого реєстру подати до суду.

20.08.2015 через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання, яким останній просить суд зобов'язати ПАТ "КБ "Приватбанк" закрити рахунки, відкриті ТОВ "Поліал".

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2015 клопотання ліквідатора ТОВ "Поліал" від 20.08.2015 № 1-20 про зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення. Направлено ПАТ КБ "Приватбанк" судовий запит про надання інформації, а саме: перелік відкритих ТОВ "Поліал" у ПАТ КБ "Приватбанк" рахунків та стан таких рахунків станом на сьогодні.

16.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, до вказаного клопотання долучено звіт та баланс банкрута з пояснювальними записками до них.

Так, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи для погашення кредиторської заборгованості, ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, тому підприємство підлягає ліквідації, а провадження по справі - припиненню.

Відповідно до ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості, тощо.

Як встановив суд першої інстанції, з метою вжиття заходів, спрямованих на пошук майна банкрута та його реалізацію, ліквідатором зроблено відповідні запити в державні органи, які ведуть облік активів та мають інформацію щодо матеріальних активів юридичним особам.

Копії відповідних запитів та відповідей реєструючих органів додані ліквідатором банкрута до звіту.

На письмові запити ліквідатор отримав наступні відповіді.

В Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна ніколи не були зареєстровані, що підтверджується листом Державної авіаційної служби України від 11.03.2015 № 21.2.22-4397.

Серед власників, які володіють 10 % і більше пакетів іменних акцій емітентів, ТОВ ТОВ "Поліал" відсутнє, що підтверджується листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.03.2015 № 09/04/6558/НК.

Відсутня інформація щодо видачі дозволів банкруту на виконання будівельних робіт, що підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.03.2015 № 10/26-24/1303/07.

За банкрутом не зареєстровані великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, дане підтверджується листом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 17.03.2015 № 04-13/325.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в м. Києві від 03.07.2015 № 01-11/3788 за боржником не зареєстровано сільськогосподарської техніки та ін.

За ТОВ "Поліал" право власності на об'єкти нерухомого майна, рухомого майна та земельні ділянки не зареєстровано, підтвердженням чого є витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2014 № 25838230 та витяг з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.08.2014 № 44959510.

За ТОВ "Поліал" транспортні засоби не значаться, підтвердженням чого є відмітка Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 25.06.2015, яка міститься на запиті ліквідатора від 22.06.2015 № 1-1.

Ліквідатором банкрута долучено довідку ПАТ КБ "Приватбанк" від 30.11.2015 № 20.1.0.0/2-20151125/0972, з якої вбачається, що на рахунках банкрута відсутні будь-які кошти.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що ліквідатором майна, яке підлягає включенню до складу ліквідаційної маси, не виявлено. Суд послався на те, що згідно даних бухгалтерського обліку банкрута, на момент подання заяви про визнання ТОВ "Поліал" банкрутом за останнім рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 54 000,00 грн. Проте, ліквідатор у своїх поясненнях, поданих до суду, зазначив про те, що станом на листопад 2015 року дебіторська заборгованість є безнадійною, оскільки минув строк позовної давності щодо можливості стягнення такої заборгованості з дебітора ТОВ "АЛІСЄВ". Також, ліквідатором зазначено про те, що дебітор за своїм місцезнаходженням не знаходиться, а відомості в ЄДРПОУ щодо вказаного дебітора не підтверджені.

За результатами аналізу звіту ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційного балансу банкрута судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч приписів ч. 1 ст. 32 Закону ліквідатором не надано суду документи, надання яких є обов'язковим відповідно до статті 32 Закону, та які підтверджують вчинення ліквідатором дій, встановлених Законом, при проведенні ліквідаційної процедури, зокрема поданий ліквідатором звіт про проведення ліквідаційної процедури не містить підтвердження здійснення ліквідатором вичерпних дій з виявлення показників дебіторської заборгованості підприємства-банкрута.

Згідно зі ст. 25 Закону ліквідатор, зокрема пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За результатами аналізу звіту ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційного балансу банкрута судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не надано суду документи, які підтверджують вчинення ним дій, націлених на виявлення показників дебіторської заборгованості підприємства-банкрута та повернення цієї заборгованості.

Проте, зі звіту ліквідатора вбачається, що на протязі усього часу здійснення ним повноважень, дії останнього полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника за відсутності відомостей про те, які дії здійснив ліквідатор з метою розшуку дебітора боржника ТОВ "АЛІСЄВ".

Крім того, судом апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи не встановлено на підставі чого виникла дебіторська заборгованість, дату її виникнення у розмірі 54 000,00 грн. Матеріали справи взагалі не містять будь-яких первинних документів, які б підтверджували вищевказані пояснення ліквідатора.

В заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ "Поліал" ліквідатором зазначено лише про те, що згідно даних бухгалтерського обліку (який також відсутній у матеріалах справи) було виявлено дебіторську заборгованість ТОВ "АЛІСЄВ" у розмірі 54 000,00 грн. та датою виникнення заборгованості вважається 2013 рік, матеріалами справи вказане не підтверджується. В подальшому у пояснення від 21.12.2015 (а.с. 83, т. 2) ліквідатор зазначив про те, що станом на листопад 2015 року дебіторська заборгованість є безнадійною, оскільки минув строк позовної давності щодо можливості стягнення такої заборгованості з дебітора ТОВ "АЛІСЄВ" та дебітор за своїм місцезнаходженням не знаходиться, а відомості в ЄДРПОУ щодо вказаного дебітора не підтверджені.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, не може прийняти дані доводи, як належні докази неможливості ліквідатора здійснити дії по стягненню вказаної дебіторської заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор знехтував своїм правом звернутися до дебітора або ж до суду з вимогою щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Що ж стосується позовної давності, про яку зазначив ліквідатор, то судова колегія звертає увагу на те, що вичерпних заходів зі стягнення вказаної дебіторської заборгованості ліквідатором не вжито, відповідного позову до суду про стягнення цієї заборгованості з дебітора не подавалось, а позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Що стосується визнання ліквідатором даної дебіторської заборгованості безнадійною, то такі висновки не підтверджені первинною документацією, на розгляд кредиторів боржника ліквідатором це питання не виносилось.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До обов'язків ліквідатора входить самостійно вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та здійснення необхідних заходів, що створюють можливість наповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд дійшов передчасного висновку, зазначивши про те, що ліквідатором виконано всі дії з метою розшуку дебітора боржника ТОВ "АЛІСЄВ", оскільки матеріали справи не містять первинної документації і зробити висновок стосовно того, що минув строк позовної давності щодо можливості стягнення такої заборгованості з дебітора ТОВ "АЛІСЄВ" не є можливим.

Матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатором досліджувалось питання наявності такого договору укладеного між банкрутом та ТОВ "АЛІСЄВ" та належна правова оцінка вказаному не надавалась.

Наведене свідчить, що ліквідатор не здійснив вичерпних заходів щодо розшуку відповідного майна банкрута та включення такого майна до ліквідаційної маси.

До того ж апелянт звертає увагу суду на наявність рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2013 у справі № 910/2418/13, яким з ПАТ «Лакма» на користь ТОВ "Поліал" було стягнуто 19 687,22 грн. основного боргу, 1045,07 грн. пені, 209,121 грн. 3% річних, 1702,19 грн. витрат по сплаті судового збору. Проте, матеріали справи не містять доказів того, щоб ліквідатор з'ясовував будь-які обставини щодо наявності та виконання відповідних судових рішень про стягнення з відповідних дебіторів та користь боржника у даній справі. Відомості про наявність та виконання відповідних судових рішень мають бути перевірені судом до затвердження звіту ліквідатора.

Також, як зазначив скаржник, у ПАТ КБ «Приватбанк» за банкрутом рахуються відкриті рахунки боржника. Вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону, ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Вчинені ліквідатором дії щодо закриття відповідних рахунків боржника не призвели до позитивного результату.

Таким чином, всупереч вказаної норми Закону про банкрутство, ліквідатор не вжив вичерпних заходів щодо закриття рахунків боржника у банківській установі, що в свою чергу перешкоджає затвердженню звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом та ліквідаційним балансом є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, звіт ліквідатора, який надано суду на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення всіх належних та вичерпних дій ліквідатором по виявленню активу та пасиву боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури ТОВ "Поліал" зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2015 у справі № 911/5495/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2015 у справі № 911/5495/14 скасувати.

3. Направити справу № 911/5495/14 для подальшого розгляду до господарського суду Київської області у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 05.02.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник