Ухвала суду № 55532112, 04.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 876/11451/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юван» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2013р. № 0006922205 та від 10.10.2013р. № 00069422205.

Позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті з порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки.

Висновок податкового органу про не підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Екотрансбудінвест» позивач вважав необґрунтованим, оскільки всі фінансово-господарські відносини між ТзОВ «Юван» та ТзОВ «Екотрансбудінвест» є підтвердженими, між товариствами укладались відповідні договори, малися видаткові та податкові накладні, проводились відповідні розрахунки та наявні всі інші необхідні документи для підтвердження реальності господарських операцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Юван», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про повне задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач посилався на неправомірність складення податковим органом акту невиїзної позапланової документальної перевірки, відповідач та суд не спростували наявності всіх необхідних документів реальності господарських операцій. Позивач з метою виконання своїх обов'язків за договорами про дольову участь у будівництві житла на вимоги фізичних осіб правомірно повертав кошти, відображав це в бухгалтерському та податковому обліках, на підставі даних яких правомірно формував свої податкові зобов'язання.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В справі встановлено, що працівниками Луцької ОДПІ проведено невиїзну перевірку ТзОВ «Юван» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 2011 - вересня 2012 року в частині повернення коштів фізичним особам та здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Екотрансбудінвест», за результатами якої складено акт від 03.01.2013р. № 7/22-5/30887415.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог:

1) частини першої статті 203, 215, 228, 628, 638, 655, 662, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину з ТзОВ «Екотрансбудінвест» вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

2) статей 134, 135, 136, 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 889 607 грн.;

3) пункту 50.1 статті 50, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. на загальну суму 1 773 046 грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

1) від 29.08.2013р. № 0006922205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 651 493,55 грн., з яких: 1 773 046 грн. основний платіж, 878 447,55 грн. штрафні санкції;

2) від 10.10.2013р. № 0006942205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 682 939 грн., з яких: 1 887 681 грн. основний платіж, 795 258 грн. штрафні санкції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат: витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1), будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, І пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції правомірно застосував зазначені норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як видно з акта перевірки, ТзОВ «Юван» в податковій звітності за період з березня 2011 р. по вересень 2012 р. відобразило операції з придбання ТМЦ (робіт, послуг) у ТОВ «Екотрансбудінвест» на суму 686 809,57 грн. (обсяг поставки без ПДВ 609 962,90 грн., сума ПДВ 121 992,60 грн.) та операції з реалізації ТМЦ (робіт, послуг) для ТОВ «Екотрансбудінвест» у зазначений період на суму 9 314 820 грн. (обсяг поставки без ПДВ 7 762 350 грн., ПДВ 1 552 470 грн.), зокрема, в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з березня 2011 р. по вересень 2012 р. у складі валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ТзОВ «Юван» відобразило витрати з придбання будівельних матеріалів у ТзОВ «Екотрансбудінвест» в розмірі 609 962,90 грн. та у складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ відображено ПДВ з вартості придбаного у ТзОВ «Екотрансбудінвест» товару в сумі 121 992,60 грн.

Для підтвердження господарських операцій з придбання товарів у ТзОВ «Екотрансбудінвест» на письмовий запит Луцької ОДПІ позивачем надано лише копії видаткових та податкових накладних постачальника ТзОВ «Екотрансбудінвест» за вересень 2012 p., згідно з якими ТзОВ «Екотрансбудінвест» поставило у вересні 2012 р. ТМЦ (щебінь, пісок, арматура, блоки, цегла, відсів) на суму 461 080 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 76 846,67 грн. та надав копії банківських виписок, згідно з якими ТзОВ «Юван» проведено оплату придбаних у ТзОВ «Екотрансбудінвест» будівельних матеріалів на суму 461 350 грн., в тому числі ПДВ в розмір 76 916,67 грн.

ТзОВ «Юван» також відобразило в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства та в податкових деклараціях з податку на додану вартість операції з реалізації товарів (робіт, послуг) для ТзОВ «Екотрансбудінвест», зокрема, відобразило доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з квітня 2011 р. по жовтень 2012 р. на суму 7 762 350,00 грн. та сформувало податкові зобов'язання в розмірі 1 552 470 грн.

Для підтвердження господарських операцій з поставки товарів (послуг) для ТзОВ «Екотрансбудінвест» ТзОВ «Юван» надало укладені між ТзОВ «Екотрансбудінвест» і TзOВ «Юван»: договір купівлі продажу від 03.09.2012 p., згідно з яким ТзОВ «Юван» зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали в асортименті, а покупець прийняти оплатити його загальну вартість. Асортимент і кількість погоджується сторонами додатково та відображаються в товарно-супровідних документах; договір оренди офісного приміщення та виробничої бази від 03.01.2012 p., згідно з яким ТзОВ «Юван» (орендодавець) передає в оренду ТзОВ «Екотрансбудінвест» приміщення офісу площею 27,9 кв. м., орендна плата складає 30 000 грн. за квартал, в т.ч. ПДВ в сумі 5 000 грн. Договір діє до 31.12.2012 p.; договір № 07/03-07 від 22.03.2007 р. про виконання робіт по будівництву 56 квартирного житлового будинку в с. Зміїнець Луцького р-ну по вул. Луцька 52-б, згідно з яким TзOВ «Екотрансбудінвест» (підрядник) виконує для ТзОВ «Юван» (замовник) роботи з будівництва житлового будинку за вищевказаною адресою, ціна будівельно-монтажних робіт складає 10 500 000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 750 000 грн., термін виконання робіт - 2 квартал 2007 р. закінчення - 4 квартал 2008 р.

На виконання договору купівлі продажу від 03.09.2012 р. та договору оренди офісного приміщення та виробничої бази від 03.01.2012 р. відповідно до виписаних ТзОВ «Юван» видаткових накладних (актів виконаних робіт) та податкових накладних реалізовано для TзOВ «Екотрансбудінвест» будівельних матеріалів та надано послуги з оренди на суму 2 037 038 грн., в тому числі ПДВ 339 506,67 грн., з них реалізовано будівельних матеріалів у листопаді 2011 р. та липні 2012 р. на суму 2 032 038 грн., в тому числі ПДВ 338 673,37 грн. та надано послуг з оренди складу у вересні 2012 р. на суму 5 000 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн., а ТзОВ «Екотрансбудінвест» проведено їх оплату в розмірі 507 950 грн., у тому числі ПДВ 84 493,66 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Екотрансбудінвест» та ТзОВ «Юван» зареєстровані та знаходяться за однією адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Луцька 52/а, керівництво вищезазначеними підприємствами здійснюють одні і ті ж посадові особи: директор ОСОБА_2 та головний бухгалтер ТзОВ «Юван» ОСОБА_3, який є одним із засновників ТзОВ «Екотрансбудінвест».

ТзОВ «Юван» придбавало у ТзОВ «Екотрансбудінвест» товари (будматеріали) та реалізовувало ТзОВ «Екотрансбудінвест» товари однієї групи (будматеріали), що , як правильно вважав суд першої інстанції, викликає сумніви щодо доцільності проведених операцій для досягнення господарської мети (одержання вигоди).

До перевірки позивачем не надано в повному обсязі документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, зокрема, податкові та видаткові накладні за 2011 рік, договір купівлі-продажу, згідно якого ТзОВ «Юван» придбано у ТзОВ «Екотрансбудінвест» ТМЦ, товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікати відповідності.

Враховуючи вищезазначене, за результатами перевірки податковим органом зроблено обґрунтований висновок, що ТзОВ «Юван» по взаємовідносинах з ТзОВ «Екотрансбудінвест» безпідставно сформовано валові витрати на 609 962,90 грн., та безпідставно сформовано податковий кредит на 121 992,60 грн.

В справі також встановлено, що ТзОВ «Юван» безпідставно занизило доходи (інші доходи) на суму 8 255 267,85 грн. та безпідставно зменшило податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 651 053,15 грн. за рахунок відображення повернення коштів фізичним особам.

Як свідчать матеріали перевірки, ТзОВ «Юван» здійснювало будівництво житлового будинку в с. Зміїнець Луцького району по вул. Луцька 52-6 за кошти фізичних осіб, з якими в період 2006-2008 років були укладені договори про дольову участь в будівництві житла.

ТзОВ «Юван» в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 2 квартал 2011 pоку по 3 квартал 2012 pоку відображало повернення грошових коштів фізичним особам на суму 8 255 267,85 грн. та відповідно зменшувало суми інших доходів, а також подавало до податкового органу розрахунки коригування сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ за період з травня 2011 року по серпень 2012 року та відкоригувало в сторону зменшення податкові зобов'язання по ПДВ за рахунок відображення повернення грошових коштів фізичним особам на 1 651 053,15 грн. без документального підтвердження повернення фізичним особам коштів.

В ході проведення перевірки підрозділами податкової міліції опитано громадян (22 фізичні особи), яким нібито повертались грошові кошти, попередньо внесені ними відповідно до договорів про дольову участь в будівництві житла, укладених з ТзОВ «Юван» та згідно з їхніми поясненнями встановлено, що фізичним особам кошти фактично не повертались та ніяких розрахунків коригувань дані особи не отримували.

Враховуючи те, що посадовими особами ТзОВ «Юван» не надано документів (крім копій договорів про дольову участь в будівництві житла), що підтверджують взаємовідносини з фізичними особами та не було надано жодних документів, що підтверджують законність зменшення податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з фізичними особами (шляхом подання розрахунків коригування) та враховуючи пояснення фізичних осіб, згідно з якими не підтверджено повернення грошових коштів, Луцькою ОДПІ зроблено правильний висновок про заниження ТзОВ «Юван» доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 8 255 267,85 грн. та зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань в розмірі 1 651 053,00 грн.

Крім цього, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2013р. у справі № №161/7646/13-к головного бухгалтера ТзОВ «Юван» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

Даним судовим рішенням в рамках кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 незаконно відображував в податковій звітності ТзОВ «Юван» операції щодо повернення товариством коштів фізичним особам, в результаті чого було занижено податок на прибуток товариства в третьому кварталі 2011 року в сумі 46 230 грн., в четвертому кварталі 2011 року в сумі 97 328 гри., в першому кварталі 2012 року в сумі 211 698 грн., в другому кварталі 2012 року в сумі 378 611 грн., в третьому кварталі 2012 року в сумі 539 569 грн., а також занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 40 200 грн., за листопад 2011 року в сумі 14 500 грн., за грудень 2011 року в сумі 70 133 грн., за січень 2012 року в сумі 42 700 грн., за лютий 2012 року в сумі 141 806, 70 грн., за березень 2012 року в сумі 17 110 грн., за квітень 2012 року в сумі 73 534,5 грн., за травень 2012 року в сумі 41 008 грн., за червень 2012 року в сумі 246 040 грн., за липень 2012 року в сумі 217 588, 30 грн., за серпень 2012 року в сумі 296 286,60 грн., внаслідок чого згідно акту №7/22-5/30887415 від 03.01.2013 «Про результати невиїзної перевірки ТзОВ «Юван» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 в частині повернення коштів фізичним особам», та висновку щодо суми завданих державі збитків внаслідок несплати податків ТОВ «Юван» за період 2011 - вересень 2012 в частині повернення коштів фізичним особам від 19.04.2013 року не було нараховано та сплаченого до бюджету: 1 200 907, 80 гривень податку на додану вартість та 1 273 436 гривень податку на прибуток підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно вважав, що викладені в акті перевірки від 03.01.2013р. № 7/22-5/30887415 висновки про порушення позивачем статей 134, 135, 136, 137, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 889 607 грн., пункту 50.1 статті 50, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. на загальну суму 1 773 046 грн. знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи.

При цьому врахував, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчинених господарських операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом податкового законодавства не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Постанова суду першої інстанції відповідає наявним в справі доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись статтями ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі № 803/2493/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський