Рішення № 55531674, 27.01.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2016 р. Справа № 906/1365/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Мацієвська Т.В., довіреність від 04.01.2014р.,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Романівсервіс" (Житомирська обл., Романівський р-н, смт. Романів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (м.Житомир)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1365/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Романівсервіс" (Житомирська область, Романівський район, смт.Романів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (м.Житомир) про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - комплекс, частину майнового комплексу зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1183,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а саме, частину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 кв.м., адмінбудинок загальною площею 670,4 кв.м., гараж загальною площею 48,4 кв.м. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №21 від 09.07.2007р., яка становить 8 471 107,75 грн.

Зважаючи на невиконання сторонами вимог ухвали суду та необхідність подання додаткових доказів з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, господарським судом розгляд справи неодноразово відкладався; ухвалою від 02.11.2015р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляд спору на 15 днів згідно з ч.3 ст.69 ГПК України. Зокрема, ухвалою від 01.12.2015р. розгляд справи відкладено на 11.01.2016р., призначено судове засідання в режимі відеоконференції, зобов'язано сторони та третю особу надати суду відповідні докази.

11.01.2016р. на електронну адресу суду та на поштову адресу суду надійшло клопотання позивача за вих.№12/2-225 від 05.01.2016р. про приєднання до матеріалів справи звіту про оцінку майна.

11.01.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача за вих.№12/2-361 від 06.01.2016р. про уточнення позовних вимог (а.с.142, т.2) та пояснення позивача за вих.№12/2-226 від 05.01.2016р. з додатками (а.с.146-147, додатки, а.с.148-174, т.2).

Згідно заяви за вих.№12/2-361 від 06.01.2016р. про уточнення позовних вимог позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: комплекс, частина майнового комплексу зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1183,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а саме, частину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 кв.м., адмінбудинок загальною площею 670,4 кв.м., гараж загальною площею 48,4 кв.м., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за кредитним договором №21 від 09.07.2007р., яка становить 8471107,75 грн. та складається з:

- заборгованості за кредитом - 191230,00 дол. США;

- відсотків за користування кредитом - 33519, 06 дол. США;

разом 224749,06 доларів США (в еквіваленті по курсу НБУ 22,623411 за один долар США на 26.08.2015р. заборгованість по тілу кредиту та відсотках становить 5084590,36грн.);

- штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту 3386517,39 грн.,

шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,27Т, код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537) за вартістю 2578000,00 грн., визначеною оцінювачем в Звіті про експертну незалежну оцінку майна.

Розглянувши зміст заяви про уточнення позовних вимог за вих.№12/2-361 від 06.01.2016р., суд враховує, що зазначена заява за своїм змістом не є заявою про збільшення чи зменшення позовних вимог, не змінює предмету чи підстав позову та не визначає додаткових позовних вимог; однак, у даній заяві на виконання вимог ст.37 Закону України "Про іпотеку" вказано визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість майна, про звернення стягнення на яке в рахунок погашення заборгованості звернувся позивач у даній справі, шляхом визнання права власності на таке майно. Розгляд позовних вимог у справі суд здійснює з урахуванням зазначеної заяви позивача за вих.№12/2-361 від 06.01.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. На запитання судді представник позивача повідомила, що вимогу позивача (в особі Житомирського відділення) №40/1 від 10.06.2010р. щодо дострокового повернення кредиту позивач не знайшов. Також, зазначила, що докази виконання (невиконання) рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29.04.2011р. по справі №2-614/11 в дане судове засідання немає змоги подати, оскільки на запит позивача ще не надійшла відповідь від Державної виконавчої служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Представник підтримала позицію відповідача висловлену в минулих судових засіданнях та викладену в письмових поясненнях по суті спору.

Третя особа в судове засідання 11.01.2016р. не з'явилася, повноважного представника не направила, вимог ухвал суду не виконала, про причини неявки не повідомила, хоча про час і місце засідання суду повідомлялася своєчасно та належним чином.

Представник позивача підтримала заявлені ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" клопотання про участь представника банку в судових засіданнях в режимі відеоконференції, просила у разі відкладення розгляду справи врахувати вказані клопотання.

За наведених обставин, заслухавши пояснення учасників процесу, зважаючи на необхідність подання додаткових доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 27.01.2016р. Враховуючи заявлені ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" під час розгляду справи клопотання про участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції, суд призначив судове засідання в режимі відеоконференції.

Проте, 27.01.2016р. з технічних причин була відсутня можливість встановити відеозв'язок з Деснянським районним судом міста Києва, а отже, здійснювати судове засідання з розгляду справи №906/1365/15 в режимі відеоконференції, що зафіксовано працівниками суду у відповідному акті (а.с.245, т.2).

Із зазначених причин судове засідання здійснювалося в звичайному режимі, без участі представника позивача.

Від позивача до суду надійшли пояснення від 21.01.2016р. №12/2-2369 (22.01.2016р. електронною поштою, а.с.226-227; 25.01.2016р. оригінальний примірник на поштову адресу суду, а.с.231, т.2). У поясненнях позивач повідомив суду, що у ПАТ "ВіЕйБі" банк відсутня вимога про повернення грошових коштів, яка нібито була направлена ОСОБА_3 в 2010 році. Також, повідомив суду, що пояснення позивача від 06.01.2016р. та заява про уточнення позовних вимог була направлена відповідачу та третій особі 06.01.2016р. що підтверджується оригіналами фіскальних чеків. Вказане позивач просив врахувати при вирішенні справи по суті.

Будь-яких інших додаткових пояснень, а також, додаткових доказів, заяв чи клопотань станом на день судового засідання від позивача до суду не надійшло.

Правова позиція позивача, доводи, якими він мотивує позовні вимоги, заявлені у справі, викладені у позовній заяві (а.с.3-8, т.1), поясненнях (а.с.125-126, т.1; а.с.42-46, 146-147, 231, т.2), заяві про уточнення позовних вимог (а.с.142, т.2).

Представник відповідача в засіданні подала до матеріалів справи на вимогу суду вимогу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" за вих.№40/1 від 10.06.2010р., адресовану ОСОБА_3 про дострокове повернення всієї суми заборгованості по кредиту. Представник повідомила, що вказаний документ отриманий керівництвом відповідача безпосередньо у ОСОБА_3 для передачі суду для долучення до матеріалів справи.

По суті спору представник відповідача в засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених відповідачем письмово у відзиві на позов (а.с.179-182, т.1) та поясненнях (а.с.207-210, т.1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та/або її представник для участі в судовому засіданні не прибули.

Слід зазначити, що судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення третьої особи про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались фізичній особі ОСОБА_3 за відомою суду з матеріалів справи адресою: АДРЕСА_1 Проте, адресовані третій особі рекомендовані з повідомленням про вручення та рекомендовані листи з ухвалами суду повернулись на адресу суду неврученими з довідкою поштового відділення щодо причин повернення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.172-174, 203-206, т.1; а.с.37-41, 106-109, 117-124, 236-239, т.2).

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи чи її представника в судових засіданнях до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається, як з урахуванням об'єктивних та поважних причин, так і з врахуванням невиконання вимог суду сторонами, що перешкоджало забезпеченню повного та всебічного розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.01.2016р. без участі представника позивача (у зв'язку з неможливістю проведення засідання в режимі відеоконференції та, як наслідок, його участі в засіданні в режимі відеоконференції) та третьої особи.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

Заслухавши в судових слуханнях при розгляді справи пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") (надалі банк/позивач) та ОСОБА_3 (надалі - боржник) укладено кредитний договір №21, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200000,00 доларів США, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору (15% річних відповідно до додаткової угоди до кредитного договору №4 від 21.05.2008р.), з терміном повернення кредиту до 08 липня 2017 року включно, для придбання земельної ділянки та рефінасування (п.п.1.1, 1.1.1, 1.1.2 кредитного договору).

У відповідності до п.1.1.4 кредитного договору надання кредиту здійснювалось окремими частинами - траншами. Банком належним чином виконано свої зобов'язання за кредитним договором та надано ОСОБА_3 грошові кошти, про що свідчать копії меморіальних ордерів №2769 від 10.07.2007р., № 2960 від 10.07.2007р., №3479 від 11.07.2007р., №4352 від 13.07.2007р.

За умовами кредитного договору №21 від 09.07.2007р. ОСОБА_3 зобов'язувалась забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1-1.6, 2.1-2.3 кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (п.3.3. кредитного договору та графіку погашення заборгованості - додатку №1 до кредитного договору).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору та допущеним простроченням в здійсненні платежів за кредитом та процентами, в неї виникла заборгованість за кредитним договором №21 від 09.07.2007р., яка, відповідно до відомостей позивача, станом на 27.08.2015р. склала 8471107,75 (вісім мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча сто сім гривень 75 копійок), що складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 191230,00 дол.США;

- відсотків за користування кредитом у розмірі 33519,06 дол.США; а всього 224749,06 доларів США. Як розраховано позивачем у позові, в еквіваленті по курсу НБУ 22,623411 за один долар США станом на 26.08.2015р. заборгованість по тілу кредиту та відсотках становить 5 084 590,36 грн.; штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту 3 386 517,39 грн. (розрахунок здійснених позивачем нарахувань, а.с.40-41, т.1).

Згідно з п.п.2.11, 2.11.1 кредитного договору №21 від 09.07.2007р. у разі наявності простроченої заборгованості протягом більше 5 банківських днів за кредитом, нарахованими процентами, передбаченими даним кредитним договором, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

В п.4.3. кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3. цього договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира у справі №2-614/11 за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_3, ЗАТ "Дзержинськсервіс" про стягнення боргу за кредитним договором, з урахуванням рішення Апеляційного суду Житомирської області по даній справі, стягнуто з ОСОБА_3 1907705,83 грн. заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с.190,191-192, т.2).

Як повідомлено суду позивачем, відповідно до відповіді Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на запит банку, за період перебування виконавчого листа Корольовського районного суду м.Житомира №2-614/11 від 27.07.2011р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" боргу, будь-яких стягнень з ОСОБА_3 на користь банку не проводилось; заборгованість не погашена.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") як іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дзержинськсервіс" (правонаступником якого є TOB "Романівсервіс") як іпотекодавцем (відповідач) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Романівської державної нотаріальної контори Дудкою В.М. 09.07.2007р. та зареєстровано в реєстрі за №1074.

Відповідно до змісту п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2 даного договору іпотеки, він укладений з метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором №21 від 09.07.2007р., укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3; предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова нерухомість - комплекс, частина майнового комплексу зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1183,10 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а саме частину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 кв.м., адмінбудинок загальною площею 670,4кв.м., гараж загальною площею 48,4 кв.м. Нерухоме майно належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності від 18.07.2003 року, виданого Виконкомом Дзержинської селищної ради на підставі рішення виконкому Дзержинської селищної ради від 04.07.2003р. №9 (витяг про державну реєстрацію 15008938 від 22.06.2007р.). Земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлова нерухомість знаходиться у постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею ЖТ 33, виданого Дзержинською селищною Радою народних депутатів від 02 лютого 1998 року.

Відповідно положень статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3.2. кредитного договору, банк має право звернути стягнення на предмет застави, у разі неповернення позичальником кредиту або частини кредиту, несплати процентів, комісій штрафних санкцій та інших платежів згідно з умовами кредитних договорів.

Згідно з ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до п.6.2, 6.3. договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання (яким в розумінні п.1.2. договору іпотеки є зобов'язання позичальника за кредитним договором) в цілому або в частині, а також, у інших випадках, передбачених цим договором, кредитним договором або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством; іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені кредитним договором та цим договором, у повному обсязі.

За статтею 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.2 ст.590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, зокрема, у випадку, не виконання та/або неналежного виконання зобовязань за кредитним договором та цим договором, а також, у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", а також, відповідно до умов, передбачених в п.7.5. договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.7.3. договору іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, в передбачених п.7.2. цього договору.

За змістом п.7.2. договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом 7.4.1 договору іпотеки встановлено, що у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписання цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержаетль для здійснення такої оцінки.

Відповідно до поданого позивачем до справи Звіту про незалежну оцінку майна - комплекс, частина майнового комплексу (гараж, частина будинку комбінату ПОН, адміністративний будинок), загальною площею 1183,10 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 та належить ЗАТ "Дзержинськсервіс" (правонаступником якого є ТОВ "Романівсервіс", експертна грошова оцінка майна станом на 30.11.2015р. складає 2578000,00 грн.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги по справі, зокрема, щодо зобов'язання третьої особи за кредитним договором, в забезпечення виконання якого на підставі договору іпотеки банк звернувся до суду про звернення стягнення на нерухоме майно шляхом визнання права власності на нього, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, банк і третя особа, умовами укладеного кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню залежно від договорів (термін остаточного повернення кредиту). Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено щомісяця. Таким чином, поряд з визначеним договором терміном остаточного повернення кредиту, сторонами було встановлено строки виконання боржником зобов'язань, що є складовими зобов'язання, яке виникло на основі договору (внесення щомісячних платежів). Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальники зобов'язані здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, яка визначає наслідки порушення договору позичальником, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У даному випадку, як встановлено судом при розгляді справи відповідно до наданих відповідачем пояснень та доказів, позичальник за кредитним договором - ОСОБА_3 в червні 2010 року отримала письмову вимогу за вих.№40/1 від 10.06.2010р. (оригінал, отриманий, за твердженням відповідача, безпосередньо від ОСОБА_3, а.с.240, т.2), в якій банком зазначено, що станом на 02.11.2009 р. заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 1907705,83 грн. Керуючись ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, банк у вимозі повідомив, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором №21 від 09.07.2007 р. є таким, що настав та вимагав сплатити заборгованість на протязі 30 днів.

Таким чином, відповідно до вказаної вимоги банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто 10 липня 2010 року.

Як вбачається з обставин справи, заборгованість за кредитним договором до вказаного строку сплачена не була, отже, станом на вказану дату у позивача виникло право звернення до суду за захистом свого порушеного права та задоволення своїх майнових вимог.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, з позовом у даній справі з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний Банк" звернулось до суду лише у вересні 2015 року.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", якою визначені підстави припинення іпотеки, іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

У відповідності до статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву (а.с.179-182, т.1) відповідач просив застосувати строк позовної давності до заявлених у справі вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З огляду на викладені приписини чинного законодавства та, з урахуванням встановлених судом обставин справи, у задоволенні заявлених у справі позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Романівсервіс" суд відмовляє у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.02.16

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - позивачу (реком.з пов.)

2 - відповідачу (наручно згідно заяви)

3 - третій особі (реком.)