Ухвала суду № 55525244, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/6652/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014

у справі № 806/6287/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних продукцій"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суд від 15.01.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Житомирський ЗОК» з питань правильності визначення податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Метінвест-СМЦ» та ТОВ «Метінвест-Україна» за період з 01.04. 2012 до 31.12.2012, про що складено акт перевірки від 21.08.2013 № 522/22-2/01413394, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 997465,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 №000077222, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1246831,00 грн., з яких 997465,00 грн. - основний платіж та 249366,00 грн. - штрафна санкція.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності позивачем порушень податкового законодавства, реальності господарських операцій з ТОВ «Метінвест-Україна» та ТОВ «Метінвест-СМЦ» та правомірності формування валових витрат.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Метінвест-СМЦ» та ТОВ «Метінвест-Україна», на виконання умов договорів поставки металопродукції, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними; залізничними накладними; податковими накладними; актами прийому металу; платіжними дорученнями.

Також, судами встановлено, що поставлений металопрокат було оприбутковано на склад металопрокату ПАТ «Житомирський ЗОК» та використано у господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами на метал та документами про витрати металопрокату зі складу. Продаж виробленої продукції підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Встановлені відповідачем деякі недоліки при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку, правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність здійснення господарської операції у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 №000077222.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суд від 15.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль