Ухвала суду № 55525121, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/49304/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014

у справі № 825/450/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Світ Олії» за період липень 2010 року, грудень 2011 року та лютий-квітень 2012 року, операцій з зерновими культурами, які звільнені від оподаткування за квітень 2012 року, жовтень-грудень 2012 року, квітень 2013 року, операцій з придбання та подальшого експорту в періодах вересень-листопад 2012 року та лютий-травень 2013 року олії, жирів, насіння льону та проса, за результатами якої складено акт від 19.08.2013 № 288/22/31818929, в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року в сумі 1497178,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 20.08.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0004212200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1497178,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 748589,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач у 2010-2013 роках мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Світ Олії» з придбання олії соняшникової.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Світ Олії», на виконання умов договору поставки від 06.02.2012 №СРД032, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними. Перерахування коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями.

На момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Також, позивачем було укладено з ТОВ «Олія-транс» договір транспортного перевезення від 15.02.2012 №15/02, реальність виконання якого підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром платіжних документів, системними переліками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Приймання товару на складах ТОВ «Світ Олії» та підписання відповідних товаросупровідних документів, а також подальше оформлення митної документації на товар здійснювалось працівниками позивача.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Світ Олії», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль