Ухвала суду № 55525116, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/23450/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014

у справі № 826/14880/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-менеджмент Груп"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.09.2013 № 0007592220, № 0007582220 та № 0007602220.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» за період 01.01.2010 по 31.12.2011, складено акт від 06.08.2013 № 309/26-54-22-02-10/35847748, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 448 316,00 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 749 175,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 04.09.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0007592220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 448 316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,0 грн.; №0007582220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 749 175,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; № 0007602220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 189 280,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, в обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» і ТОВ «Альтаріон», в спірному акті перевірки відповідач посилається на вирок Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 по кримінальній справі № 1-610/12 відносно засновника ТОВ «Альтаріон» - Дмитренка В.В., яким останнього визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), та звільнено від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011, а також про наявність в матеріалах досудового слідства по іншій кримінальній справі пояснень директора ТОВ «Дельта-Поліграф» - Ковельського П.А., в яких останній повідомив, що до діяльності вказаного підприємства не має відношення. Вирок суду по кримінальній справі відносно Ковельського П.А. відсутній.

Разом із тим, матеріали справи не містять документів щодо податкової звітності контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», а також їх матеріальної та трудової бази, які були витребувані судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 20.09.2013 про відкриття провадження у справі № 826/14880/13-а щодо обов'язку надання, перелічених в даній ухвалі документів та доказів на підтвердження висновків спірного акта перевірки від 06.08.2013 № 309/26-54-22-02-10/35847748.

Натомість, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дельта-Поліграф» і ТОВ «Альтаріон», на виконання умов договорів про надання послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами здачі-прийняття виконаних робіт, податковими накладними.

Крім того, зв'язок між витратами на придбання рекламно-маркетингових та юридичних послуг від ТОВ «Дельта Поліграф» та послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання від ТОВ «Альтаріон», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товару), підтверджується відповідними доказами, наданим позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Дельта-Поліграф» і ТОВ «Альтаріон», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що на час здійснення правовідносин позивача з ТОВ «Дельта-Поліграф» і ТОВ «Альтаріон» та складання відповідних первинних документів, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, їх установчі документи не були визнані в судовому порядку недійсними, вироки суду щодо посадових осіб таких товариств відсутні. Матеріали справи свідчать, що спірні відносини між позивачем та ТОВ «Альтаріон» відбувалися у 1 та 2 кварталі 2011 року, тобто, більше ніж за рік до винесення вироку Печерським районним судом м. Києва відносно засновника ТОВ «Альтаріон», на який посилався податковий орган.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль