Ухвала суду № 55524975, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/17119/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповідача - Прутян М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р.

у справі № 815/184/13-а

за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

до публічного акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення простроченої заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби (далі - позивач, Білгород-Дністровська ОДПІ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» (далі - відповідач, ПАТ «Білгород-Дністровський КХП»), в якому просила суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість за фінансовою допомогою у розмірі 565 559 97 грн. та за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції у розмірі 1 041 510,95 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р.

Крім того позивач надав письмове клопотання за № 1749/10 від 01.02.2016 р. щодо заміни позивача, Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на належного правонаступника.

Розглянув заявлене клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню в порядку передбаченому статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2011 р. УДК у Білгород-Дністровському районі на адресу Білгород-Дністровської ОДПІ було направлено подання № 5 про застосування до ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (фінансова допомога надана з резервного фонду КМУ згідно ПКМУ № 1003 від 11.09.1997 р.) у сумі 566 607,44 грн., у тому числі 195 605 грн. - основний борг та 371 002,44 грн. - пеня, та подання № 6 про застосування до ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (бюджетна позика на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року) у сумі 1 044 111,34 грн., у тому числі 485 600 грн. - основний борг та 558 511,34 грн. - пеня.

На підставі вищезазначених подань УДК у Білгород-Дністровському районі, 22.04.2011 р. податковим органом була виставлена ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» податкова вимога № 1 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22.04.2011 р. у загальному розмірі 1 610 718,78 грн. Зазначену податкову вимогу відповідач отримав 30.04.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що заборгованість, яка є предметом стягнення є доведеною, оскільки податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем та після судового оскарження вони набули статусу узгодженого податкового зобов'язання, яке підлягає стягненню.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не було надано достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача спірних сум заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку висновки викладені у судових рішеннях, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів сторін у справі та доказів, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво позивача, Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на належного позивача, Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у справі № 815/184/13-а - скасувати.

Справу № 815/184/13-а направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.П. Юрченко