Ухвала суду № 55524974, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/64983/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2а/0470/4304/11 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулася до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2011 №0000048821/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5150,78грн. та №0000038821/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31246,50грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» 18.12.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог Державне підприємство «Придніпровська залізниця» посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 69, 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську було проведено документальну невиїзну перевірку Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з питань правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік - 9 місяців 2010 року та правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартітсь по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» за період з 19.02.2007 по 28.04.2010.

Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством «Придніпровська залізниця» вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на суму 4120,62грн., та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем податоку на додану вартість у грудні 2008 року на загальну суму 24997,20грн.

Висновок податкового органу про порушення позивам вимог податкового законодавства грунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. При цьому відповідач посилається на результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» проведеної Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Дніпропетровська якою встановлено, що первинні бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» підписувалися керівником ОСОБА_1, якого засуджено вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13.08.2009 у справі №1-298/2009, що набрав законної сили, за здійснення ряду злочинів, а саме передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 202 , частиною другою статті 358, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за здійснення фіктивного підприємництва.

За результатами проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську складено акт від 12.01.2011 №24/08-03/1-01073828 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2011 №0000048821/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5150,78грн., з яких 4120,62грн. - основний платіж та 1030,16грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000038821/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31246,50грн., з яких 24997,20грн. - основний платіж та 6249,30грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з надання договірних послуг позивачеві контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Крім того, судами обґрунтовано взято до уваги вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13.08.2009 у справі №1-298/2009, яким встановлено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» - ОСОБА_1 вчинив злочини в складі організованої злочинної групи, створеної для надання фінансових послуг у вигляді переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівку з банківського рахунку осіб на рахунок спеціально створених суб'єктів підприємницької діяльності; передав у розпорядження організатора групи ОСОБА_2 печатки, статутні та реєстраційні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс»; фінансово-господарською діяльністю підприємства не керував; підписував складені ОСОБА_2 офіційні документи про неіснуючу діяльність статутної фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема, договори, накладні, акти приймання-передачі та рахунки.

До того ж допитаний судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи як свідок ОСОБА_1 підтвердив, що створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» не мало на меті здійснення фінансово-господарської діяльності, пояснив, що особисто підписував первинні документи фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», які містили завідомо неправдиві відомості про здійснення діяльності товариства, в тому числі в період грудня 2008 року.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність визначення податковим органом Державному підприємству «Придніпровська залізниця» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.01.2011 №0000048821/0 та №0000038821/0 є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав ввжати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2а/0470/4304/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв