Ухвала суду № 55524954, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/11101/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Юрченко В.П. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Таранюк Ю.В.,

від відповідача-2 - Кривенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р.

у справі № 2а-13519/11/2670

за позовом приватного підприємства «Фінпро»

до 1) Державної податкової служби у м. Києві, 2)Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року приватне підприємство «Фінпро» (далі - позивач, ПП «Фінпро») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-1, ДПС у м. Києві) та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач-2, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати відсутність повноважень у ДПА у м. Києві (ДПС у м. Києві) на вчинення дій по передачі частини матеріалів перевірки позивача до ДПІ у Печерському районі м. Києва для прийняття останньою податкових повідомлень-рішень та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.05.2011 р. № 0004573530 та № 0004583530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р., позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПА у м. Києві (ДПС у м. Києві) щодо передачі частини матеріалів перевірки ПП «Фінпро» до ДПІ у Печерському районі м. Києва для прийняття податкових повідомлень-рішень; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.05.2011 р. № 0004573530 та № 0004583530 винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПС у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судове засідання не з'явився,заперечення на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.04.2011 р. по 22.04.2011 р., відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та на підставі обставин визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ДПА у м. Києві № 223 від 08.04.2011 р., посадовою особою ДПА у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Фінпро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Фаворит Плюс» за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 11.05.2011 р. № 26/35-30/33884595 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 44 276,50 грн.; - підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в жовтні 2008 року в сумі 3124 грн., та в листопаді 2008 року в сумі 2700 грн., також підлягають зменшенню дані по особовій картці платника податку на додану вартість в графі «залишок від'ємного значення попереднього періоду» у вересні 2008 року в сумі 3124 грн., в лютому 2009 року в сумі 11 515 грн., в березні 2009 року в сумі 19 442 грн., в квітні 2009 року в сумі 28 260 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.05.2011 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004573530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 55 346 грн., з яких 44 277 грн. сума основного платежу та 11 069 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій; № 0004583530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7280 грн., з яких 5824 грн. - за основним платежем та 1456 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП «Фінпро» дійшов висновку про протиправність дій ДПС у м. Києві щодо передачі частини матеріалів перевірки позивача та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2011 р. у справі № 2а-8716/11/2670, яка набрала законної сили: - визнано протиправними дії ДПА у м. Києва щодо розгляду заперечень ПП «Фінпро» на акт перевірки від 11.05.2011 р. № 26/35-30/33884595, який слугував підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, із порушенням строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України; - визнано протиправною бездіяльність ДПА у м. Києві щодо не запорошення представника ПП «Фінпро» на розгляд заперечень на акт перевірки від 11.05.2011 р. № 26/35-30/33884595; визнано протиправною бездіяльність ДПА у м. Києві щодо не долучення до акту перевірки від 11.05.2011 р. № 26/35-30/33884595 заперечень ПП «Фінпро» та висновку про результати розгляду заперечень ПП «Фінпро».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Водночас, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

При цьому судам варто мати на увазі, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи.

З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Щодо суті порушень податкового законодавства, що слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом у справі, що розглядається, судова колегія зазначає таке.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Відповідні обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались взагалі, не було досліджено реальність господарських операцій, залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведенні у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р. у справі № 2а-13519/11/2670 - скасувати.

Справу № 2а-13519/11/2670-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.П. Юрченко