Ухвала суду № 55524953, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

26.01.2016 № К/800/24383/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.С.»на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015у справі№ 820/20893/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.С.»доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Е.П.С.» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «АГАТПРОМТОРГ», в частині формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 6755 грн. за період лютий 2014 року та з ТОВ «ІННАН» в частині формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 9500 грн. за червень 2014 року;

- зобов'язати відповідача відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Є.П.С.» за період лютий та червень 2014 року, що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено зустрічну звірки ТОВ «Е.П.С.» з питань підтвердження господарських відносин із ТОВ «АГАТОПТОРГ» за лютий 2014 року та ТОВ «ІННАН» за червень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено довідку від 24.12.2014 № 5637/20-38-22-03-08/38493277. У висновках вказаної довідки зазначено про неможливість підтвердити реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Є.П.С." у лютому 2014 року та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому діючим законодавством України, операцій із ТОВ "АГАТОПТОРГ" в частині формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 6755 грн. за лютий 2014 року, та у червні 2014 року із ТОВ "ІННАН" в частині формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 9500 грн. за червень 2014 року та подальшої реалізації до кінцевого споживача.

Судами також встановлено, що здійснення коригування в облікових даних показників податкової звітності на підставі вищезазначеної довідки відповідачем у справі не вчинялось, будь-які податкові повідомлення-рішення на підставі цієї довідки не приймались.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що, ані довідка, ані викладені у ній висновки не мають обов'язкового характеру, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, а також з того, що матеріалами у справі не підтверджується проведення податковим органом будь-яких коригувань показників податкових зобов'язань або податкового кредиту в базі даних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Правові підстави проведення зустрічної звірки визначені п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючі органи мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1232 та Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 N236, визначено механізм дії податкового органу у разі необхідності здійснення такої звірки.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Окрім того, Додатком №3 до Методичних рекомендацій встановлено форму та вимоги щодо змісту і об'єму інформації, яка підлягає відображенню в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При цьому, слід зауважити, що пункт 15 Додатку №3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в т. ч. отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки довідкою не створюють будь-яких правових наслідків, а вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже за змістом наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки дії з проведення зустрічних звірок та зі складання довідок за їх результатами не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких звірок, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дії з проведення зустрічної звірки не можуть вважатись протиправними.

У той же час відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Оскільки під час судового розгляду судами не було встановлено проведення відповідачем коригування в інформаційних базах податкового органу задекларованих показників позивача, а також беручи до уваги неподання позивачем будь-яких належних та допустимих доказів існування його порушеного або оспорюваного права коригуванням показників, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність відмовити в позові і в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.С.» відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Г.К. Голубєва М.В. Сірош