Ухвала суду № 55524945, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/48009/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_4 від 07 червня 2015 року; зобов'язати Державну казначейську службу України протягом 15-ти днів надати згідно вимог законодавства належну обґрунтовану відповідь на запит ОСОБА_4 від 07 червня 2015 року щодо дати виплати грошових коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року по справі №6а/577/103/13 (577/4380/13-а) про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_4 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 року в сумі 2150 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 червня 2015 року позивач надіслав запит до Державної казначейської служби України, у якому просив повідомити про дату виплати грошових коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року по справі №6а/577/103/13-а ( 577/4380/13-а).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на вказаний запит, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення позивача було розглянуто і вирішено в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України, а тому права позивача на отримання відповіді на звернення відповідачем не порушені.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, зокрема, має право, окрім іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно статті 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 13 липня 2015 року відповідачем на запит позивача від 07 червня 2015 року надано відповідь, в якій повідомлено останнього, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться виконавчий лист, виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі №577/4380/13-а про стягнення на користь заявника коштів, а також інші виконавчі документи на суму 150,00 млн. грн. Також зазначено, що після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше, Казначейство зможе здійснити заходи щодо перерахування коштів на користь заявника.

При цьому, відповідь на звернення позивача відповідачем було надано своєчасно та щодо поставлених в запиті питань шляхом направлення листа засобами поштового зв'язку, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції, відомістю на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням державного знака маркувальної машини, квитанцією про оплату.

За таких обставин, коли звернення позивача було розглянуто і вирішено відповідачем в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що права позивача на отримання відповіді на звернення відповідачем не порушені, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало