Ухвала суду № 55524532, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/45838/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника позивача Новосядло В.Р.,

представника відповідача Дмитренка О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-12504/11/1370 (№17962/12) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа - Державна податкова інспекція в Кам'янко-Бузькому районі Львівської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа - Державна податкова інспекція в Кам'янко-Бузькому районі Львівської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0000110801/0/9271 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 807483,38грн., податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0000120801/0/9269 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4000,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 08.07.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, підпунктів 14.1.18, 14.1.181 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Львові проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, підпунктів 14.1.18, 14.1.181 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року в сумі 11877,00грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року на 973629,00грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Львові складено акт від 18.04.2011 №312/08-01/31147999 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0000110801/0/9271, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 819978,00грн., від 12.05.2011 №0000120801/0/9269, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11877,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з Приватним підприємством «Будспецмонтаж», Приватним підприємством «СІСТЕМ КАРД-ІФ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Система-Резерв», Приватним підприємством «Будпродзахід», Приватним підприємством «Трансбуд-сервіс», Приватним підприємством «Симетрія», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-центр», Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-к» з огляду на відсутність фактичного здійснення операцій у зв'язку з тим, що вказані підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, у них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами від 15.12.2010 №1512/1 щодо поставки ТМЦ, від 03.01.2011 №34/01/2011-ТР-Б про надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів, від 02.11.2010 №РМ-009 щодо поставки чорнил, від 03.01.2011 №34/01/11-Б, від 11.10.2010 №177/10/10, від 04.01.2010 №56/01/10 та від 03.09.2010 №173/09/10 щодо купівлі-продажу лісопродукції, від 19.06.2006 щодо поставки природного газу, від 11.03.2010 №017, від 28.12.2010 №44/12/09, від 24.12.2010 №38/12/09, від 24.12.2010 №37/12/09 щодо купівлі-продажу лісоматеріалів та надання послуг з його перевезення; податковими накладними; видатковими накладними з витягами до відповідних накладних з журналу зважування лісопродукції з відмітками номерів машин-перевізників; товарно-транспортними накладними; актами прийому-передачі; платіжними дорученнями. Усі придбані у контрагентів лісоматеріали та інші ТМЦ були оприбутковані позивачем, що підтверджується прихідними накладними.

Судами також встановлено, на момент здійснення господарських операцій усі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Проте, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Будспецмонтаж», Приватним підприємством «СІСТЕМ КАРД-ІФ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Система-Резерв», Приватним підприємством «Будпродзахід», Приватним підприємством «Трансбуд-сервіс», Приватним підприємством «Симетрія», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-центр», Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-к».

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 12.05.2011 №0000110801/0/9271 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 807483,38грн., від 12.05.2011 №0000120801/0/9269 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4000,00грн. є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-12504/11/1370 (№17962/12) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв