Ухвала суду № 55524530, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/59028/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника відповідача Швець І.В.,

прокурора Гудименко Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі №2а-13594/10/2670 за позовом Приватного підприємства «ФБМ-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «ФБМ-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2010 №0001882310/0 на суму грошового зобов'язання 3057809,20грн., з них за основним платежем - 2197609,00грн. та 860200,20грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби 19.09.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій Приватного підприємства «ФБМ-Україна» з податку на додану вартість по за період квітень-червень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2197609,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 30.08.2010 №161/23-50/32854507 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2010 №0001882310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3057809,20грн. в тому числі за основним платежем 2197609,00грн. та 860200,20грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс» з огляду на встановленням розбіжностей податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента, при цьому первинну документацію податковий орган не перевіряв.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу від 29.12.2009; податковими накладними; видатковими накладними; банківськими виписками.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що розбіжності податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента виникли з огляду на неприйняття Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податкових декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс» з податку на додану вартість за квітень - червень 2010 року. Відповідні дій контролюючого органу було оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс».

При цьому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс» та відповідно правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 13.09.2010 №0001882310/0 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі №2а-13594/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв