Ухвала суду № 55524437, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/16726/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р.

у справі № 826/17883/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» (далі - позивач, ТОВ «Такеда Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 07.08.2014 р. № 0000411501.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Такеда Україна», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, ТОВ «Такеда Україна» за травень 2014 року, за результатами якої складено акт № 44/26-55-15-01/35849505 від 18.07.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на 429 414 грн. та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 350 845 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411501 від 07.08.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 429 414 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 353 грн. 50 коп.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п.200.4. ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ «Укрмедсервіс» ґрунтувалися на наступних договорах: про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) від 01.04.2014 року № 04/02-RX (з урахуванням додатків до договору № 1 «Порядок визначення винагороди Виконавця», № 2 «Категорії спеціалістів», № 2а «Посадові обов'язки персоналу (спеціалістів)», № 3 «Специфікація», № 4 «Звіт», № 5 «Табель обліку робочого часу», № 6 щодо автомобілів), за умовами якого, ТОВ «Укрмедсервіс» як Виконавець бере на себе зобов'язання надавати за запитом позивача як Клієнта послуги з надання Клієнту персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з Виконавцем для забезпечення господарської діяльності Клієнта у сфері рецептурних препаратів, а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю Клієнта, наданням консультацій Клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах, визначених цим Договором та, відповідно до письмових запитів Клієнта щодо надання спеціалістів; про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) від 01.04.2014 року № 04/01-ОТС (з урахуванням додатків до договору № 1 «Порядок визначення винагороди Виконаця», № 2 «Категорії спеціалістів», № 2а «Посадові обов'язки персоналу (спеціалістів)», № 3 «Специфікація», № 4 «Звіт», № 5 «Табель обліку робочого часу», № 6 щодо автомобілів), за умовами якого, ТОВ «Укрмедсервіс» як Виконавець бере на себе зобов'язання надавати за запитом позивача як Клієнта послуги з надання Клієнту персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з Виконавцем для забезпечення господарської діяльності Клієнта у сфері безрецептурних препаратів, а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю Клієнта, наданням консультацій Клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах, визначених цим Договором та, відповідно до письмових запитів Клієнта щодо надання спеціалістів.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами надання послуг звітами про надання персоналу з додатком до нього (розшифровка - персоніфікований список спеціалістів) тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак