Ухвала суду № 55524436, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/15231/15

№ К/800/15229/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р.

у справі № 810/6178/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ»

до Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» (далі - позивач, ТОВ «ВТФ «ЕКМІ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач-1), Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач -2, ДПІ в Обухівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в Обухівському районі від 12.08.2014 р. №000113220/2235, №0001112201/2234, №0001122201/2233.

У касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р. скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 р. залишити в силі.

Головне управління Міндоходів у Київській області у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р. скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Обухівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Грант Тайм» за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2014 р. та ТОВ «Самбат» за період роботи з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р., за результатами якої складено акт від 22.07.2014 р. №1930/10-16-22-08-01/20007642.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 138.1, 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 363985,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п.201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 45581,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.08.2014 р. №000113220/2235, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 363985 грн. та штрафними санкціями - 181992,5 грн., №0001112201/2234, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 45581 грн. та штрафними санкціями - 11395,25 грн., №0001122201/2233, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем - 296114 грн. та штрафними санкціями - 74028,5 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2012 р. між ТОВ «ВТФ «Екмі» та ТОВ «Самбат» укладено договорів поставки №58. За умовами вказаного договору постачальник - ТОВ «Самбат» зобов'язується за письмовим замовленням покупця - ТОВ «ВТФ «Екмі» поставити та передати у власність хімічну сировину. Відповідно до п.3.2 даного договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку кожної окремої партії товару, замовленої покупцем в заявці, в обумовлений сторонами при замовленні продукції термін.

Крім того, 16.08.2012 р. між ТОВ «ВТФ «Екмі» та ТОВ «Грант Тайм» укладено договір поставки хімічної сировини №162. За умовами договору постачальник - ТОВ «Грант Тайм» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» за письмовим замовленням покупця хімічну сировину.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, заявками на поставку товару, сертифікатами якості, платіжними дорученнями.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідачів підлягають відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

3.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак