Ухвала суду № 55524363, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"26" січня 2016 р. №К/800/28682/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Голубєвої Г.К.

Сіроша М.В.

За участю секретаря судового засідання Загороднього А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015

у справі № 826/2238/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001851503 від 03.02.2015, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % - 92918,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ», за результатом якої складено акт від 26.01.2015 № 383, за результатами якої винесене податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0001851503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 92918,20 грн. за затримку на 108 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 464591,00 грн. за платежем: авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначено ст. 126 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проводилась відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який втратив чинність 12.08.2012 р., а тому така перевірка є незаконною. Крім того, суд зазначив, що в спірному податковому повідомленні-рішення зазначено, що його прийнято на підставі акту перевірки № 390 від 26.01.2015 р., натомість, порушення щодо позивача зазначені в акті перевірки № 383, та в акті взагалі не зазначено порушення якої норми Податкового кодексу України допущено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги посилання податкового органу на допущену описку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а саме: номер акта перевірки вказано №390 від 26.01.2015, замість вірного №383 від 26.01.2015. Крім того, позивачем не дотримано порядок подання податкових декларацій, що призвело до автоматичного виникнення податкового боргу у ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами, ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» 28.10.2013 було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, якою визначено розмір авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно у 2014 році.

17.12.2014 засобами електронного зв'язку подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року, якою визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування (-4087717грн.). З серпня 2014 року позивачем не подавались до контролюючого органу уточнюючі розрахунки та податкова декларація за І квартал 2014 року, якою позивач мав визначити від'ємне значення. Таким чином, на думку податкового органу, з якою погодився суд апеляційної інстанції, несвоєчасне подання декларації за 1-й квартал призвело до виникнення боргу в зв'язку з несплатою авансових внесків, який самостійно задекларовано позивачем.

Тобто, факт подачі 17.12.2014 р. позивачем декларації за І квартал 2014 року розцінено як сплату авансових внесків з порушенням строку.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими, оскільки неможна ототожнювати подачу податкової декларації з фактом сплати податкових зобов'язань. Так, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вже зазначено вище, факту сплати податкового зобов'язання позивачем не було, що спростовує висновки про правомірність застосування податковим органом санкцій, визначених статтею 126 зазначеного Кодексу. Крім того, відповідно до п.п.35.1, 35.2 ст. 35 ПК України, - сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.87.1, 87.2 ст. 87 ПК України, - джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до статті 226 КАС України, - суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 - скасувати, та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)Г.К.Голубєва М.В. Сірош (підпис)