Ухвала суду № 55524362, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м.Київ К/800/14931/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - Шадури А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва, в якому просив визнати незаконним рішення (лист від 12 листопада 2014 року №602/08/П-530) щодо відмови в перерахунку державної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, а саме в 2014 році за 2011, 2012, 2013 роки, та зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення пенсії відповідно до заяви від 10 листопада 2014 року №602/08П-530 та виплатити недонараховані кошти з урахуванням індексу інфляції на момент виплати (безстроково), починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку та забезпечити в подальшому її виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність дій відповідача щодо застосування при призначенні пенсії за віком показника заробітної плати за 2007 рік, згоди на застосування якого він не надавав. Вказує, що звернувся не за перерахунком вже призначеної пенсії, а вперше за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому призначення пенсії повинно проводитись відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01 травня 2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва, до 01 листопада 2014 року отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

10 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва з заявою про призначення пенсії за віком та із заявою №602/08П-530, в якій просив відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно атестата про зняття з обліку №2548 позивачу припинено виплату пенсії за вислугою років по причині переходу на пенсію за іншим законом.

Листом від 12 листопада 2014 року №602/08/П-530 Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва повідомило позивача про те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії розраховувався із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік і становить 6521,79 грн.

Листом від 26 листопада 2014 року №9166/6-2П Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва повідомило позивача про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з датою виплати з 14 грудня 2014 року.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно відмовлено в перерахунку попередньо розрахованої державної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, а саме в 2014 році за 2011, 2012, 2013 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили із того, що для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії при переведенні з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на інший вид пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2007 рік, оскільки пенсія позивачу призначена до 2007 року на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, прийняті без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ст.7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Як встановлено ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин суди попередніх інстанцій безпідставно прийшли до висновку про правомірність дій відповідача та застосування в спірних правовідносинах норм ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV.

Судами попередніх інстанцій не враховано правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-612а14 та від 09 червня 2015 року №21-550а15.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді