Ухвала суду № 55520836, 03.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6132/15

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

03 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 01 вересня 2015 року позивач звільнений з органів МВС в запас Збройних Сил за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області по особовому складу № 227 о/с від 01 вересня 2015 року (а.с.7).

11 вересня 2015 року ОСОБА_2 пройшов обстеження в Хмельницькій обласній медико-соціальній експертизній комісії.

За результатами огляду, на підставі акту огляду МСЕК № 3967 позивач отримав довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0004565, згідно якої ОСОБА_2, встановлено 50 % ступінь втрати професійної працездатності і причиною її втрати вказано, що втрата професійної працездатності пов'язана з проходженням служби позивача в ОВС України (а.с.8).

Також за результатами огляду позивачу надана третя група інвалідності, що підтверджується довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії серії АВ № 0570027 від 11 вересня 2015 року (а.с.10).

Так як з 11 вересня 2015 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги, в зв'язку з встановленням йому як працівнику міліції третьої групи інвалідності, пов'язаної із з проходженням служби в ОВС України, він 02 листопада 2015 року звернувся із заявою на ім'я начальника УМВС України в Хмельницькій області з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги. До заяви позивачем надані всі необхідні документи, перелік яких наведений в самій заяві (а.с.9).

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області направило заяву та документи позивача на ім'я заступника директора ДФЗБО МВС України на затвердження для виплати одноразової грошової допомоги, що підтверджується супровідним листом № 15/1368 від 03 листопада 2015 року.

Міністерством внутрішніх справ України відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20 грудня 1990 року, що підтверджується висновком від 06 листопада 2015 року (а.с.23).

Висновок про відмову ОСОБА_2, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги направлений Міністерством внутрішніх справ України до ВФЗБО УМВС в Хмельницькій області згідно супровідного листа № 15/5-6491 від 06 листопада 2015 року.

За змістом цього супровідного листа вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача та зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 жовтня 2015 року про призначення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію".

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,- у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності,- у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 9 Порядку визначено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 4 Порядку, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що в травні 2011 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у період проходження служби, відповідно до пункту 1.3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року, на підставі затвердженого висновку ДФЗБО МВС України від 18 травня 2011 року.

Відмова від 06 листопада 2015 року ґрунтується на тому, що оскільки ОСОБА_2, вже отримав одноразову грошову допомогу в травні 2011 року і з дати її встановлення та отримання пройшло більше двох років, тому позивач втратив право на нарахування та отримання такої допомоги на підставі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0004565, згідно якої ОСОБА_2, встановлено 50 % ступінь втрати професійної працездатності і причина її втрати пов'язана з проходженням служби позивача в ОВС України та довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії серії АВ № 0570027 від 11 вересня 2015 року про встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає, що така відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Згідно з довідкою розслідування нещасного випадку, який стався 10 грудня 2010 року, на підставі акту № 656 огляду МСЕК, за травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків позивачеві була встановлена втрата працездатності - 15% (а.с.43-44).

Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги працівникам міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно з Законом України "Про міліцію", затвердженого заступником начальника ДФЗБО МВС України від 18 травня 2011 року, відповідно до пункту 1.3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, у зв'язку з подією, що сталась у період проходження служби позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 2004, 75 грн. (а.с. 45).

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що підстави для встановлення позивачу 15% ступеню втрати працездатності в 2011 році та підстави встановлення позивачу 50% ступеню втрати працездатності у 2015 році зовсім різні.

Крім того, у 2011 році позивачеві група інвалідності не встановлювалась та ніякі виплати у зв'язку із групою інвалідності позивачу не здійснювались.

Таким чином, посилання відповідача на пункт 4 Порядку при відмові у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є помилковим.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Крім того, пунктом 14 Порядку чітко визначені підстави для відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Жодна із таких підстав не може бути причиною у відмові позивачу в нарахуванні та отриманні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачем, представником третіх осіб не надані відповідні докази.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 лютого 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.