Постанова № 55519904, 30.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2016 року № 826/15582/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа на стороні позивача ТОВ «Стандарт Україна» про скасування податкових повідомлень - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), третя особа на стороні позивача ТОВ «Стандарт Україна», в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000183720 від 03.04.2015 р. та №0000193720 від 03.04.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог законодавства винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак і винесені на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що всі вимоги чинного законодавства для формування податкового кредиту, заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування ним виконані, а господарські операції з контрагентами ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР», ТОВ «Південь Агросвіт» та ТОВ «Стандарт Україна» були реальними, що підтверджується відповідними документами, включаючи первинні, в тому числі податковими накладними, виписаними платниками ПДВ та відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 185.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п. 200.3, п/п. 14.1.18, п.200.4 Податкового кодексу України. Відповідач посилається на податкову інформацію та акт звірки ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР», ТОВ «Південь Агросвіт», а також на попередній акт перевірки Позивача стосовно операцій з ТОВ «Стандарт Україна». Відповідно до вказаних документів у ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР» відсутні можливості та умови для здійснення операцій, наданих позивачеві в листопаді 2014 року, в грудні податковий кредит Позивача зменшено, оскільки ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР» не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за операціями з Позивачем. По операціям з ТОВ «Південь Агросвіт» податковий кредит позивача зменшено з огляду на акт перевірки, відповідно до якого ТОВ «Південь Агросвіт» не міг продавати товари Позивачеві у зв'язку з проблемним контрагентом по ланцюгу постачання товарів. Стосовно порушень по операціям з ТОВ «Стандарт Україна», то в акті перевірки позивача є посилання на акт перевірки Позивача за попередній період, який побудований виключно на акті перевірки ТОВ «Стандарт Україна», що встановлює придбання ТОВ «Стандарт Україна» продукції у несільськогосподарського виробника - ТОВ «Аграрна компанія АКР».

Третя особа на стороні позивача ТОВ «Стандарт Україна» надала суду письмові пояснення та первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Стандарт Україна» та позивачем, їх декларування в повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень.

24.11.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2015 р. № 338/28-10-37-20/25394566 (далі по тексту також - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 185.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п. 200.3, п/п. 14.1.18, п.200.4 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000193720 від 03 квітня 2014 року, яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71 629, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000183720 від 03 квітня 2014 року, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 013 304, 00 грн.

Категорична незгода позивача з правомірністю податкових повідомлень - рішень та обґрунтованістю доводів, викладених контролюючим органом у акті перевірки, зумовила пред'явлення позивачем даного позову до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду у спірних правовідносинах є перевірка правомірності (легальності) наказу відповідача від 31.01.2015 № 25 з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно положень ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби документальних позапланових виїзних перевірок встановлено статтями 78, 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених у цій статті.

Статтею 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та послуги, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За правилами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР», ТОВ «Південь Агросвіт» та ТОВ «Стандарт Україна».

Судом встановлено, що між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Південь Агросвіт», з іншої сторони, укладено договір поставки № 60007189 від 27.11.2014 р.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Південь Агросвіт» зобов'язувалося продати позивачеві сою врожаю 2014 р. з поставкою продукції автомобільним транспортом в Миколаївський морський торговельний порт (Парк «Рудний», ТОВ «Грінтур-Екс» на умовах СРТ («доставлено до», відповідно до правил Інкотермс 2010), власним автомобільним транспортом, а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковою накладною №26 від 27.11.2014 р.; податковою накладною №26 від 27.11.2014 р.; рахунком-фактурою № 26 від 27.11.2014 р.

Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Південь Агросвіт» 64,66 тон сої на загальну суму 404 124,74 грн., в тому числі ПДВ 67 354,12 грн. Транспортування сої до пункту поставки Миколаївський МТП підтверджується товарно-транспортними накладними № 009905 від 26.11.2014 р., № 009906 від 26.11.2014 р.

При цьому, оплата товару позивачем на загальну суму 404 124,74 грн. (з яких ПДВ 67 354,12 грн.) підтверджується платіжним дорученням № 20051268 від 28.11.2014, залученими позивачем до матеріалів справи.

Зазначений договір та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, подальший рух товару, придбаного позивачем у спірного контрагента можна прослідкувати за допомогою облікової політики позивача. На підприємстві Позивача облік запасів вівся згідно з обліковою політикою, затвердженою наказом № 98 від 26.04.2011року «Про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики ДП «Сантрейд». Відповідно до Наказу №98/2-3 від 27.04.2011 р. «Про внесення змін до Наказу №98 від 26.04.2011р.» облікову політику доповнено положеннями про порядок здійснення контролю за рухом товарів, визначених родовими ознаками, при їх прийнятті на зберігання та відпуску в реалізацію. Вказані документи були залучені позивачем до матеріалів справи. Відповідно до положень цих наказів встановлено, що контроль за фактичним рухом запасів, визначених родовими ознаками, здійснюється шляхом відслідковування операцій з приймання на склад та відпуску зі складу стосовно кожної партії товару.

Вказаний документ закріплює ведення обліку товарів на складах позивача за принципом, закладеним у метод ФІФО - першим вибуває те, що надійшло на склад першим. Згідно з таким принципом, використовуючи внутрішні оборотні відомості руху товару по складу, можна прослідкувати надходження товару на склад та його вибуття. Відомості щодо руху сої у перевіряємий період у Миколаївському морському торговельному порту надані позивачем в матеріали справи - оборотна відомість №621 від 18.09.2015р.

Товар, що прибував в порт, приймався ТОВ «Грінтур-Екс» - експедитором позивача у Миколаївському морському торговельному порту, де він перевірявся по кількості, якості та відправлявся на зберігання на склад ТОВ «Грінтур-Екс» відповідно до договору №10/06-1-2014 від 10.06.2014р. Виконання вказаного договору підтверджується актом надання послуг № 373 від 07.12.2014р., рахунком на оплату №369 від 07.12.2014р. Також на підтвердження прийняття відповідних партій товару на зберігання була оформлена складська квитанція № 103709 від 28.11.2014 р.

До складської квитанції позивач надав копії реєстрів прибуткових документів за формою 3ХС-5 та за формою 3ХС-4. Вказані документи підтверджують прийняття товарів ТОВ «Грінтур-Екс» для позивача у Миколаївському морському торговельному порту від контрагента ТОВ «Південь Агросвіт».

Оформлення митних декларацій для експорту сої здійснювало ТОВ «Табро», що підтверджуться наданими у матеріали справи договором транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування № ТБО_27_06_14 від 27.06.2014р., актом наданих послуг № 768 від 10.12.2014р., рахунком на сплату № 768 від 08.12.2014 р.

Матеріали справи свідчать, що Соя в подальшому була експортована позивачем компанії Bunge SA, Швейцарія. Зазначене підтверджується контрактом №Р111905/698226 від 18.09.2014р., вантажно-митною декларацією №504050000/2014/106712 від 15.12.2014, коносаментом B/L 1 від 07.12.2014р., фітосанітарним сертифікатом №75/14-032/ВХ-081737 від 07.12.2014р. на партію зернових, що експортуються. Зазначений сертифікат стосується обсягу сої, завантаженої на вказане у ВМД та коносаменті судно та експортованої позивачем, в числі якої була і соя, закуплена у ТОВ «Південь Агросвіт». Такий сертифікат підтверджує, що закуплений у контрагентів товар дійсно пройшов контроль якості.

На підтвердження того, що надані позивачем в матеріали справи документи щодо експорту товару стосуються саме придбаної у ТОВ «Південь Агросвіт» сільськогосподарської продукції, позивач надав копію здавального акту на судно №89 від 07.12.2014р.

Так, здавальний акт містить перелік товарно-транспортних накладних з вказівкою на обсяги поставленого зерна, з якого сформовані експортні партії, завантажені на судна. Здавальний акт містить вказівку на назву судна, на яке завантажено це зерно. Наданий позивачем здавальний акт містить, в числі інших, посилання саме на ті товарно-транспортні накладні, за якими позивач отримав продукцію від спірних контрагентів.

Факт отримання позивачем грошових коштів за експортним контрактом підтверджується довідкою ПАТ «Сітібанк» №150971/0401-1 від 14.04.2015р., копія якої була залучена до матеріалів справи.

Також матеріали справи свідчать, що між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Стандарт Україна», з іншої сторони, укладено договір поставки № 60006839 від 25.11.2014р.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Стандарт Україна» зобов'язувалося продати позивачеві сою врожаю 2014 р. на умовах поставки EXW (франко-елеватор... назва місця). Тобто продавець надав у розпорядження покупця товар в узгодженому місці - на елеваторі ТОВ «Стандарт Україна», с. Васильківка, Васильківський р-н, Дніпропетровська обл.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними №50 від 25.11.2014 р., № 51 від 25.11.2014 р. , податковими накладними №19 від 25.11.2014 р., № 20 від 25.11.2014 р., рахунками-фактурами № 50 від 25.11.2014 р., № 51 від 25.11.2014р., копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Стандарт Україна» 1513,569 тон сої на загальну суму 9 081 414,00 грн., в тому числі ПДВ 1 513 569,00 грн.

Зерновий склад ТОВ «Стандарт Україна» прийняв на зберігання насіння соняшника від Позивача на підставі договору складського зберігання №1 від 18.06.2014р., що підтверджується актами приймання-передачі зерна за договором зберігання 25.11.2014р., актами прийому-передавання виконаних робіт №265 від 03.12.2014р., №272 від 09.12.2014р., №277 від 17.12.2014р., №279 від 18.12.2014р.; рахунками № 265 від 03.12.2014р., № 272 від 09.12.2014р., № 277 від 17.12.2014р., № 279 від 18.1.2014р., розрахунками вартості послуг зі зберігання за період 01.12.14-03.12.14 р., за період 04.12.14-09.12.14 р., за період 10.12.14-17.12.14 р., за період 18.12.14-18.12.14 р.; погашеними складськими квитанціями №290 від 25.11.2014р., №65 від 25.11.2014р.

Прийняття елеватором на зберігання та вибуття партій товару у відповідні дати та у відповідних обсягах (за методом ФІФО) можна прослідкувати також з оборотної відомості по руху насіння соняшника, що належить ДПзІІ «Сантрейд» на елеваторі ТОВ «Стандарт Україна», яка була залучена до матеріалів справи - оборотна відомість №620 від 18.09.2015р.

Насіння соняшникове, придбане у ТОВ «Стандарт Україна», у грудні 2014 року було перевезене з зернового складу на Дніпропетровський олійно-екстракційний завод (далі ДОЕЗ). З цією метою позивачем були використані послуги ПП «ОСОБА_1» Це підтверджується документами, які були залучені до матеріалів справи, а саме: договором перевезення №5 від 01.10.2014р., актами надання послуг № 149 від 01.10.2014р., № 2 від 05.01.2015р., рахунками № 147 від 16.12.2014р., № 2 від 05.01.2015р., реєстрами ТТН, ТТН №297404 від 01.12.2014р., № 297405 від 01.12.2014р.,№297406 від 01.12.2014р., №297407 від 02.12.2014р., №297408 від 02.12.2014р. , №297409 від 02.12.2014р., № 297410 від 02.12.2014р., № 297411 від 03.12.2014р., № 297412 від 03.12.2014р., № 297413 від 03.12.2014р., № 297414 від 03.12.2014р., № 297415 від 04.12.2014р., № 297416 від 04.12.2014р., № 297417 від 04.12.2014р., № 297418 від 04.12.2014р., № 297419 від 05.12.2014р., № 297420 від 05.12.2014р., № 297421 від 05.12.2014р., № 297422 від 08.12.2014р., № 297423 від 08.12.2014р., № 297424 від 09.12.2014р., № 297425 від 09.12.2014р., № 297450 від 04.12.2014р., № 297452 від 08.12.2014р., № 297453 від 08.12.2014р., № 297455 від 09.12.2014р., № 297460 від 11.12.2014р., № 297461 від 11.12.2014р., № 297464 від 15.12.2014р., № 297476 від 09.12.2014р., № 297477 від 09.12.2014р., № 297478 від 10.12.2014р., № 297479 від 10.12.2014р., № 297480 від 10.12.2014р., № 297481 від 11.12.2014р., № 297482 від 11.12.2014р., № 297483 від 11.12.2014р., № 297484 від 11.12.2014р., № 297485 від 15.12.2014р., № 297486 від 15.12.2014р., № 297487 від 15.12.2014р., № 297467 від 16.12.2014р., № 297469 від 17.12.2014р., № 297490 від 15.12.2014р., № 297491 від 16.12.2014р., № 297492 від 16.12.2014р., № 297493 від 16.12.2014р., № 297496 від 16.12.2014р., № 297497 від 17.12.2014р., № 297498 від 17.12.2014р., № 297499 від 17.12.2014р., № 078506 від 17.12.2014р., № 078509 від 18.12.2014р., № 078510 від 18.12.2014р., № 078511 від 18.12.2014р., № 078512 від 18.12.2014р.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, в подальшому насіння соняшникове у грудні 2014 року було перероблене на ДОЕЗ на олію, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором про переробку сировини №1 від 01.09.2007р., актом приймання соняшника для подальшої переробки № 84 від 30.12.2014р., актом про надання послуг з екстракції № 82633492 від 30.12.2014, актом приймання-передачі готової продукції № 90 від 29.12.2014р.

Після переробки соняшника виготовлена олія була перевезена залізничним транспортом перевізником ТОВ «Теп Транско» для експедитора позивача в м. Миколаєві (залізничний) ТОВ «Юнікорн Мерітайм», що підтверджують наступні документи: договір позивача з ТОВ «Теп-Транско» № 01/09-2014 від 01.09.2014р., акт виконання робіт № 155 від 31.12.2014р., № 182 від 13.01.2015р, рахунки-фактури №2092 від 31.12.2014р., № 30 від 13.01.2015р., залізничні накладні № 47786769 від 26.12.2014р.,№ 47806716 від 27.12.2014р., № 47786801 від 26.12.2014р., № 47855200 від 29.12.2014р.,№ 47928064 від 02.01.2015р., № 47928072 від 02.01.2015р., № 47950720 від 03.01.2015р., № 47963939 від 03.01.2015р., №47963947 від 03.01.2015р., № 47987862 від 04.01.2015р., № 45040227 від 06.01.2015р., № 45040300 від 06.01.2015р.

Також встановлено, що ТОВ «Юнікорн Мерітайм» надавало послуги з декларування та митного оформлення предметів, які переміщуються через митний кордон України, що підтверджується договором про надання послуг з декларування та митного оформлення предметів, які переміщуються через митний кордон України № 02/04-14 від 02.04.2014р., актами виконання робіт № 21 від 26.01.2015р., № 23 від 29.01.2015р., рахунками № 27 від 26.01.2015р., № 28 від 29.01.2015р.

Олія, перероблена з насіння соняшника, була в подальшому експортована позивачем компанії Bunge Handelsgesellschaft MBH, Германія. Зазначене підтверджується контрактом № 60006932 від 25.11.2014р., вантажно-митною декларацією № 504050000/2015/100396 від 26.01.2015р., коносаментом № B/L 1 від 20.01.2015.

При цьому, факт отримання позивачем грошових коштів за експортним контрактом підтверджується довідкою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», яка була залучена до матеріалів справи.

Таким чином, в ході судового розгляду справи позивачем до суду надано документи, які підтверджують подальший рух олії. Зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Контрагент позивача ТОВ «Стандарт Україна» був залучений судом до розгляду справи у якості третьої особи без заявлення самостійних вимог на стороні позивача. Представник якого взяв участь у розгляді справи та надав відповідні пояснення, а також документальне підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем.

Суд приймає до уваги той факт, що назва контрагента ТОВ «Стандарт Україна» та перелік операцій, за якими встановлені порушення, відсутні як в акті перевірки, так і в запереченнях на позовну заяву. Відповідач посилається на інший акт перевірки позивача за листопад 2014 року від 20.02.2015р. № 218/28-10-37-20/25394566, в якому позивача було позбавлено податкового кредиту за листопад 2014 року за операціями з контрагентом ТОВ «Стандарт Україна».

При цьому, зі змісту акту перевірки від 20.02.2015 р. № 218/28-10-37-20/25394566 слідує, що висновки відповідача щодо нереальності операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Стандарт Україна» базувалися на інформації з акта камеральної перевірки його контрагента ТОВ «Аграрна компанія «АКР» № 4585/18-19-15-02/32602455 від 19.11.2014 р. та інформації щодо винесення рішення від 20.11.2014 р. № 183/60863 про виключення ТОВ «АКР» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.09.2014 р.

Однак, твердження відповідача про те, що контрагент ТОВ «Стандарт Україна» придбав сільськогосподарську продукцію не у товаровиробника сільськогосподарської продукції - ТОВ «Аграрна компанія АКР» - не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. по справі № 818/3651/14 встановлено наявність у контрагента ТОВ «Стандарт Україна» - ТОВ «Аграрна компанія АКР» земель сільськогосподарського призначення, а також проведення останнім діяльності, пов'язаної з постачання вироблених ним сільськогосподарських товарів. Також суди скасували рішення від 20.11.2014 р. № 183/60863 про виключення ТОВ «АКР» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.09.2014 р. Вищий адміністративний суд України Ухвалою від 09.06.2015 р. у справі № К/800/25091/15 (№ 818/3651/14 у попередніх інстанціях) відмовив податковому органу у відкритті касаційного провадження.

Таким чином доказ неправомірності операцій позивача з ТОВ «Стандарт Україна» - акт перевірки компанії ТОВ «АК «АКР» від 20.11.2014 р. № 183/60863 - втратив доказове значення зважаючи на рішення, що набрали законної сили. Так само відповідач не надав доказів придбання сільськогосподарської продукції в іншого постачальника, ніж ТОВ «АК «АКР».

Судом встановлено, що між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Грейн-сервіс-ГР», з іншої сторони, укладено договір № ВК-СН/14 від 24.04.2014 р., за яким ТОВ «Грейн-сервіс -ГР» зобов'язується надавати комплекс послуг для надання сертифікатів і свідоцтв на зернові та олійні вантажі.

Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 589 від 10.12.2014р., № 606 від 17.12.2014р., № 677 від 27.12.2014р., № 417 від 22.10.2014р., № 436 від 27.10.2014р., № 445 від 29.10.2014р., № 465 від 04.11.2014р., № 479 від 06.11.2014р., № 499 від 13.11.2014р., № 528 від 19.11.2014р., № 542 від 24.11.2014р., № 562 від 01.12.2014р., № 578 від 04.12.2014р., № 588 від 10.12.2014р., № 611 від 17.12.2014р., № 629 від 20.12.2014р., № 648 від 24.12.2014р., № 370 від 15.10.2014р., № 408 від 21.10.2014р., № 439 від 28.10.2014р., № 446 від 29.10.2014р., № 458 від 31.10.2014р., № 462 від 03.11.2014р., № 467 від 04.11.2014р., № 471 від 05.11.2014р., № 481 від 06.11.2014р., № 484 від 07.11.2014р., № 492 від 11.11.2014р., № 494 від 12.11.2014р., № 505 від 13.11.2014р., № 511 від 14.11.2014р., № 514 від 17.11.2014р., № 517 від 18.11.2014р., № 531 від 19.11.2014р., № 532 від 20.11.2014р., № 545 від 24.11.2014р., № 552 від 25.11.2014р., № 553 від 26.11.2014р., № 558 від 28.11.2014р., № 565 від 01.12.2014р., № 573 від 03.12.2014р., № 579 від 04.12.2014р., № 584 від 09.12.2014р., № 594 від 11.12.2014р., № 604 від 16.12.2014р., № 614 від 18.12.2014р., № 622 від 19.12.2014р., № 633 від 22.12.2014р., № 639 від 23.12.2014р., № 667 від 26.12.2014р., № 688 від 31.12.2014р., № 474 від 06.11.2014р., № 507 від 14.11.2014р., №606 від 17.12.2014р., № 680 від 27.12.2014р.; рахунками № 487 від 01.12.2014р., № 517 від 11.12.2014р., № 527 від 15.12.2014р., № 552 від 19.12.2014р., № 342 від 27.10.2014р., № 363 від 30.10.2014р., № 371 від 31.10.2014р., № 380 від 04.11.2014р., № 406 від 10.11.2014р., № 420 від 12.11.2014р., № 429 від 13.11.2014р., № 447 від 18.11.2014р., № 451 від 18.11.2014р., № 452 від 19.11.2014р., № 455 від 19.11.2014р., № 489 від 01.12.2014р., № 497 від 02.12.2014р., № 501 від 04.12.2014р., №505 від 05.12.2014р., №506 від 08.12.2014р., № 521 від 12.12.2014р., №526 від 15.12.2014р., № 541 від 17.12.2014р., № 550 від 18.12.2014р., № 553 від 19.12.2014р., № 563 від 22.12.2014р., № 367 від 31.10.2014р., № 374 від 03.11.2014р., № 383 від 04.11.2014р., № 404 від 10.11.2014р., № 425 від 13.11.2014р., № 453 від 19.11.2014р., № 488 від 01.12.2014р., № 528 від 15.12.2014р., № 551 від 19.12.2014р.,№ 366 від 31.10.2014р., № 517 від 11.12.2014р., № 527 від 15.12.2014р.; актами приймання-передачі ветеринарних свідоцтв/карантинних сертифікатів № 589 від 10.12.2014р., № 606 від 17.12.2014р., № 606/К від 17.12.2014р., № 606/1К від 18.12.2014р., № 606/2К від 23.12.2014р., № 677 від 27.12.2014р., № 417 від 22.10.2014р., № 436 від 27.10.2014р., № 445 від 29.10.2014р., № 465 від 04.11.2014р., № 479 від 06.11.2014р., № 499 від 13.11.2014р., № 528 від 19.11.2014р., № 542 від 24.11.2014р., № 562 від 01.12.2014р., № 578 від 04.12.2014р., № 588 від 10.12.2014р., № 611 від 17.12.2014р., № 629 від 20.12.2014р., № 648 від 24.12.2014р., № 370/К від 15.10.2014р., № 408/К від 21.10.2014р., № 439/К від 28.10.2014р., № 446/К від 29.10.2014р., № 458/К від 31.10.2014р., № 462/К від 03.11.2014р., № 467/К від 04.11.2014р., № 471/К від 05.11.2014р., № 481/К від 06.11.2014р., № 484/К від 07.11.2014р., № 492/К від 11.11.2014р., № 494/К від 12.11.2014р., № 505/К від 13.11.2014р., № 511/К від 14.11.2014р., № 514/К від 17.11.2014р., № 517/К від 18.11.2014р., № 531/К від 19.11.2014р., № 532/К від 20.11.2014р., № 545/К від 24.11.2014р., № 552/К від 25.11.2014р., № 553/К від 26.11.2014р., № 558/К від 28.11.2014р., № 565/К від 01.12.2014р., № 573/К від 03.12.2014р., № 579/К від 04.12.2014р., № 584/К від 09.12.2014р., № 594/К від 11.12.2014р., № 604/К від 16.12.2014р., № 614/К від 18.12.2014р., № 622/К від 19.12.2014р., № 633/К від 22.12.2014р., № 639/К від 23.12.2014р., № 667/К від 26.12.2014р., № 688/К від 31.12.2014р., № 474 від 06.11.2014р., № 507 від 14.11.2014р., № 507/К від 31.10.2014р., № 507/1К від 04.11.2014р., № 606 від 17.12.2014р., № 606/К від 17.12.2014р., № 606/1К від 18.12.2014р., № 606/2К від 23.12.2014р., № 680 від 27.12.2014р.; податковими накладними № 5 від 02.12.2014р., № 48 від 16.12.2014р., № 86 від 22.12.2014р., № 100 від 22.10.2014р., № 119 від 27.10.2014р., № 140 від 29.10.2014р., № 6 від 04.11.2014р., № 35 від 11.11.2014р., № 46 від 13.11.2014р., № 54 від 14.11.2014р., № 72 від 19.11.2014р., № 89 від 24.11.2014р., № 94 від 26.12.2014р., № 6 від 02.12.2014р., № 14 від 03.12.2014р., № 18 від 05.12.2014р., № 21 від 08.12.2014р., № 24 від 09.12.2014р., № 36 від 15.12.2014р., № 46 від 16.12.2014р., № 59 від 18.12.2014р., № 69 від 19.12.2014р., № 84 від 22.12.2014р., № 92 від 23.12.2014р., № 52 від 14.10.2014р., № 88 від 21.10.2014р., № 135 від 28.10.2014р., № 141 від 29.10.2014р., № 154 від 31.10.2014р., № 1 від 3.11.2014р., № 4 від 04.11.2014р., № 11 від 05.11.2014р., № 20 від 06.11.2014р., № 29 від 07.11.2014р., № 34 від 13.11.2014р., № 55 від 14.11.2014р., № 75від 20.11.2014р., № 90 від 24.11.2014р., № 91 від 25.11.2014р., № 95 від 26.11.2014р., № 4 від 02.12.2014р., № 47 від 16.12.2014р., № 85 від 22.12.2014р., № 5 від 04.11.2014р., № 30 від 07.11.2014р., № 121 від 27.10.2014р., № 35 від 12.12.2014р., № 115 від 25.12.2014р., № 136 від 27.12.2014р., № 139 від 29.12.2014р.; платіжними дорученнями № 20051671 від 02.12.2014р., № 20051673 від 02.12.2014р., № 20051666 від 02.12.2014р., № 20054115 від 16.12.2014р., № 20055289 від 22.12.2014р., № 20044905 від 22.10.2014р., № 20046912 від 04.11.2014р., № 20046910 від 04.11.2014р., № 20046908 від 04.11.2014р., № 20046911 від 04.11.2014р., №20048381 від 11.11.2014р., № 20048821 від 13.11.2014р., № 20049099 від 14.11.2014р., № 20049785 від 19.11.2014р., № 20049783 від 19.11.2014р., № 20049784 від 19.11.2014р., № 20050836 від 26.11.2014р., № 20051669 від 02.12.2014р., № 20051670 від 02.12.2014р., № 20051668 від 02.12.2014р., № 20052128 від 03.12.2014р., № 20052624 від 05.12.2014р., № 20052806 від 08.12.2014р., № 20053023 від 09.12.2014р., № 20053885 від 15.12.2014р., № 20054116 від 16.12.2014р., № 20054821 від 18.12.2014р., № 20055047 від 19.12.2014р., № 20055288 від 22.12.2014р., № 20055498 від 23.12.2014р., № 20043573 від 14.10.2014р., № 20044637 від 21.10.2014р.,№ 20047893 від 07.11.2014р., № 20047251 від 31.10.2014р., № 20047250 від 05.11.2014р., № 20046909 від 04.11.2014р., № 20047894 від 04.11.2014р., № 20047895 від 05.11.2014р., № 20048380 від 11.11.2014р., № 20049100 від 14.11.2014р., № 20050835 від 26.11.2014р., № 20051672 від 02.12.2014р., № 20051667 від 02.12.2014р., № 20054114 від 16.12.2014р., № 20055290 від 22.12.2014р., № 20046907 від 04.11.2014р., № 20047896 від 07.11.2014р., № 20053681 від 12.12.2014р., № 20056077 від 25.12.2014р., № 20056663 від 29.12.2014р.

За наслідками розгляду справи, суд дійшов до висновку проте, що зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Крім того в матеріалах справи наявна довідка від ТОВ «Грейн-Сервіс-Гр» від 31.12.2014р. вих. №2014-12/02 стосовно того, що він дійсно надавав послуги позивачу по забезпеченню оформлення сертифікації зернових вантажів, забезпечення проведення карантинного/ветеринарного огляду вантажу та його дослідженню, відповідного до укладеного договору. Вказані операції були в повній мірі відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Також матеріали справи містять копії податкових декларацій ТОВ «Грейн-Сервіс-Гр» з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014р. з додатками 1 та 5, які підтверджують декларування цим контрагентом податкових зобов'язань в тому числі і по операціям з позивачем. Сплата ТОВ «Грейн-Сервіс-Гр» сум податку на додану вартість до бюджету підтверджується платіжними дорученнями, які також наявні в матеріалах справи.

В розрізі наведеного, суд звертає увагу на те, зі змісту ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів того, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинили підприємницьку діяльність під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентовані положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори між позивачем та ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР», ТОВ «Південь Агросвіт» та ТОВ «Стандарт Україна» були укладені з метою настання реальних наслідків, а тому висновки викладені в акті перевірки є помилковими та не узгоджуються з приписами чинного податкового законодавства.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи подані протоколи адвокатських опитувань директорів ТОВ «Південь Агросвіт» та ТОВ «Стандарт Україна», відповідно до яких керівники підприємств підтвердили факт співпраці з позивачем у відповідні періоди. В протоколах підтверджується реальне виконання всіх зобов'язань згідно договорів в повному обсязі та складення всіх первинних документів.

Поряд з цим, суд приймає до уваги той факт, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Так, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно жодного із контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій.

Стосовно відсутності ресурсів у контрагента позивача ТОВ «Грейн-сервіс-ГР» для виконання покладених на нього обов'язків згідно договору, слід звернути увагу на те, що законодавчо не визначено, які основні фонди та ресурси вважаються достатніми для ведення господарської діяльності. Також в акті перевірки відповідач вказує на відсутність у контрагента ресурсів, непотрібних для надання послуг позивачеві - наприклад, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо, оскільки вказаний контрагент надавав позивачу послуги з оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв. Такі послуги позивач отримував для ведення власної діяльності, а саме для подальшого продажу сільськогосподарської продукції контрагентам, який відповідно до законодавства має супроводжуватися проведенням відповідних досліджень щодо безпеки продукції, оформленням карантинних сертифікатів тощо.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про недекларування ТОВ «Грейн-Сервіс-ГР» податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з позивачем, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача про порушення позивачем приписів податкового законодавства, які ґрунтуються виключно на отриманій від інших контролюючих органів податковій інформації щодо відсутності об'єкта оподаткування у контрагентів - постачальників, а також висновки про непідтвердженість взаємовідносин з даними контрагентами, визнаються судом необґрунтованими та не узгоджуються з приписами чинного законодавства. Господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, копії якої подані до матеріалів судової справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень - рішень, а як наслідок наявність правових підстав для їх скасування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160 -165, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000193720 від 03 квітня 2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000183720 від 03 квітня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (код 25394566) судові витрати в сумі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур