Ухвала суду № 55519243, 03.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1390/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - Бобко Т.В.

Справа № 635/4842/15-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія - трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт», третя особа - ОСОБА_5 про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ АПА «Агросвіт», у якому просив усунути перешкоди у виконанні ним посадових обов'язків шляхом скасування наказу ліквідатора ТОВ АПА «Агросвіт» ОСОБА_6 №250615/1Л від 25.06.2015 року та поновити його на посаді директора ТОВ АПА «Агросвіт».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.06.2013 року він був обраний на посаду директора ТОВ АПА «Агросвіт». 15.04.2015 року проведені загальні збори товариства, якими прийнято рішення про ліквідацію товариства та призначено ліквідатора. Вже після звернення до суду зі змісту витягу з ЄДРПОУ від 29.07.2015 року йому стало відомо про скасування ліквідації товариства, про його звільнення з 23.04.2015 року з посади директора та про обрання нового директора ОСОБА_5 рішенням загальних зборів товариства.

Вважає його звільнення з посади директора незаконним та безпідставним, таким що прийнято з порушенням вимог ст.ст. 36, 47, 147-1, 149 КЗпП України, оскільки заяв про звільнення з займаної посади він не писав, на збори учасників товариства запрошений не був, копію протоколу або наказу з вказівкою на правову підставу та дату звільнення з займаної посади не отримував, будь-яких порушень трудового законодавства при виконанні ним трудових обов'язків не допускав. На порушення вимог ст.47 КЗпП України його не було повідомлено про підставу звільнення, копію наказу про звільнення та трудову книжку він не отримував, остаточний розрахунок проведений не був. В порушення вимог ст.149 КЗпП України жодних письмових пояснень від нього не вимагали, наказ про застосування будь-яких дисциплінарних стягнень не оголошували.

Після зміни позовних вимог просив поновити його на посаді директора ТОВ АПА «Агросвіт».

Позивач, його представник, третя особа в судове засідання не з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги про поновлення на роботі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову є всі підстави, оскільки звільнення його з займаної посади було проведено з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що його звільнення з роботи за п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України було проведено роботодавцем - ТОВ АПА «Агросвіт» у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що рішенням загальних зборів ТОВ АПА «Агросвіт» від 27.06.2013 року ОСОБА_4 був призначений на посаду директора ТОВ зі строком повноважень до 30.06.2014 року.

Відповідно п.4.3 статуту ТОВ АПА «Агросвіт», затвердженого загальними зборами учасників товариства 10.06.2013 року, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить утворення та відкликання виконавчого органу товариства, яким відповідно до п. 4.12 статуту є директор, обраний загальними зборами учасників. Термін обрання директора визначається при його обранні.

Рішенням загальних зборів ТОВ АПА «Агросвіт» від 27.06.2014 року визначено строк повноважень ОСОБА_4 на посаді директора товариства до 30.06.2015 року включно.

Рішенням загальних зборів ТОВ АПА «Агросвіт» від 22.04.2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора товариства з 01.07.2015 року у зв'язку з закінченням строку його повноважень.

Наказом № 21 директора товариства від 01.07.2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора ТОВ АПА «Агросвіт» з 01.07.2015 року на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Тобто, між ОСОБА_4 та ТОВ АПА «Агросвіт» було укладено строковий трудовий договір, що не протирічить вимогам ст. 23 КЗпП України.

Посилання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що при його звільненні, крім іншого, були порушені вимоги ст. ст. 47, 116, 147, 149 КЗпП України судовою колегією не приймаються.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що трудова книжка, на невидачу якої при звільненні з підприємства звертає увагу ОСОБА_4, знаходиться у нього. Згідно довідки ТОВ АПА «Агросвіт» №13/11/15-02 від 13.11.2015 року, остаточний розрахунок з працівником проведено в сумі 6837,40 грн. Вимоги ст. ст. 147, 149 КЗпП України взагалі не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли, оскільки ОСОБА_4 не було звільнено з займаної посади у зв'язку з порушенням трудової дисципліни.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із того, що позивача правильно звільнено за закінченням терміну дії строкових трудових договорів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та він був поінформований про умови його прийняття на роботу; укладення із ОСОБА_4 строкових трудових договорів передбачено статутом товариства та вони не вважаються такими, що укладені на невизначений строк через умови виконання роботи.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді