Рішення № 55518825, 13.01.2016, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/890/15-ц

Провадження № 2/188/17/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд, Дніпропетровської області в складі: головуючої:судді Курочкіної О.М. при секретарі: Лукіній Л.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю.

В обгрунтування позову зазначено, що з відповідачем, ОСОБА_3, вони познайомились на день святкування Нового Року за Старим Християнським календарем, тобто 13 - 14 січня 2000 року. Після знайомства вони продовжили спілкування так як зрозуміли, що мають спільні інтереси та симпатизують одне одному. Через деякий час зрозумівши, що їх відносини тільки поліпшуються та кожен із них бажає створити спільну сім'ю вони розпочали спільно проживати за адресою проживання батьків позивачки в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, стали вести спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто вони фактично створили сім'ю, але шлюб не зареєстрували належним чином.

Точної дати, з якої вони розпочали проживання однією сім'єю позивачка не пам'ятає, але достеменно стверджує, що сімейні відносини вони почали підтримувати з січня місяця 2000 року, тобто саме таку дату вважає можливою початком їх спільного проживання однією сім'єю. До знайомства із відповідачем, позивачка перебувала в шлюбі та за рішенням суду з 1999 року її первинний шлюб було розірвано, але актовий запис про розірвання шлюбу було складено 28.03.2000 року, тобто і з цієї дати, вважає, вони з відповідачем розпочали проживати однією сім'єю.

Позивачка зазначає, що вони, з відповідачем створили спільний бюджет до якого залучали спільні кошти та мріяли про придбання житла для спільного проживання окремо від батьків. На той час кожен із них працював та отримувані за місцем роботи кошти вони накопичували, а власні потреби та харчування в основному отримували від матері позивачки, в якої проживати, та дещо від батьків відповідача. Попутно вони підшукували садибу, що відповідала б їх спільним уподобанням та невдовзі таке житло знайшли і домовились із його власником про відчуження на свою користь.

12.06.2000 року ними спільно, за спільні кошти, було придбано домоволодіння АДРЕСА_1. Доказом придбання такого домоволодіння є договір купівлі-продажу укладений 12.06.2000 року на промисловій товарній біржі за № 6/5 -НДПП та зареєстрований 21.06.2000 року за реєстраційним номером 9-144 в Павлоградському міжрайонному бюро технічної інвентаризації. Крім того позивачка зазначила, що відразу після придбання вищенаведеного домоволодіння вони розпочали проводити в ньому ремонтні роботи, провели повну його реконструкцію, після чого разом перебрались до нього для постійного проживання і саме з того часу постійно проживаєють в такому будинку разом із дітьми.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народилась донька ОСОБА_6, яку відповідач визнав своєю дитиною про що особисто подав заяву до органу місцевого самоврядування, які внесли відповідний запис про його батьківство до актового запису про народження дитини, але їх донька ІНФОРМАЦІЯ_7 померла. Визнання відповідачем батьківства є одним із доказів, того що в цей період вони проживали однією сім'єю.

20.12.2003 року сторони уклали належним чином шлюб який було зареєстровано виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за актовим записом № 35.

26.10.2010 року між позивачкою та відповідачем було розірвано шлюб за рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, але вони продовжили спільне проживання, продовжують підтримувати шлюбні відносини до цього часу.

Вже після розірвання шлюбу у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, і відповідач визнав його своїм сином та відповідно подав особисто заяву про визнання батьківства до органу місцевого самоврядування.

Після розірвання шлюбу сторони продовжили спільно проживати в домоволодінні АДРЕСА_1. В домоволодінні зареєстровані за місцем проживання та фактично проживають діти: спільний малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітній син позивачки від першого шлюбу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Весь час, починаючи з 12.06.2000 року та до цього часу, позивачка вважала садибу, в якій вони разом із відповідачем та дітьми спільно проживають, зареєстровані такою, що належить їм обом на праві спільної сумісної власності. Але останнім часом відповідач заявляє їй , що садиба належить йому особисто та що вона не має ніяких прав на домоволодіння, що він будь-якого дня зможе її із дітьми виставити на двір, без надання ним житла. Позивачка вважає необхідним довести в судовому порядку своє право на частину в такому майні.

В судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала, зазначивши, що дійсно придбали домоволодіння спільно і ремонт здійснювали всі разом, допомагали всі родичі, жили добре, коли жили у батьків, допомагали матері, будинок переобладнали, добудували, в огороді працюють разом.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, не заперечує, що частково будівельні матеріали надавались стороною позивача, привозили балки, 200 шт. "ракашнюка", але оплачував роботу і матеріали він особисто. Крім того зазначив, що до купівлі будинку спільно не проживали, нічого не купували, ремонт практично робив сам. Кошти не могли фізично зібрати, у той час позивачка отримувала по 3% заробітної плати, а він по 5-10%. Познайомились взимку 2000 року. Весною заходила, як знайома і він показував їй будинок, кошти за будинок взагалі платив його батько, він особисто домовлявся з продавцем і все вирішував сам. У будинок переїхали восени 2002 року. Не заперечує, що трохи згодом, після знайомства, проживав у будинку матері позивачки, вони йому ніяких коштів не давали, він харчувався спільно з родиною позивачки, але купував їжу сам, а вони готували, по господарству допомагав, жив у них не постійно, нічого не дарував, завагітніла позивачка, коли проживав на квартирі, у липні 2002 року, після народження дитини, забрав позивачку до будинку матері, до себе перевіз тільки через місяць. На час розгляду справи у суді проживають спільно, більшу частину городу він обробляє сам, в 2011 році народився спільний син.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 засвідчив, що є родичем по лінії позивачки, неодноразово допомагав їм грошима під час ремонту давав і по 1000 грн. і по 2000 грн. , допомагав з будівельною та автомобільною технікою з першого дня, коли саме давав кошти не пам'ятає, але і в 2001 -2002 роках допомагав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є матір'ю позивачки, підтвердила, що сторони познайомились у січні 2000 року і відповідач зразу прийшов до неї в хату де вони з її дочкою і жили, а сама вона проживала в кухні. Жили однією сім'єю нормально, дочка працювала. Підтвердила, що на хату ходили дивитись, що хату купував сват за рахунок німецьких марок, її брат ОСОБА_9 допомагав їм коштами. Придбали одні стіни, на кого було оформлено будинок не знає, робили ремонт день і ніч, вона годувала працівників, допомагала ставити двері. В 2002 році народилась дитина і 1 рік, святкували уже в будинку, на цей час позивачка і відповідач проживають і харчуються спільно.

Кошти за будинок віддавав не відповідач, а його батько і лише в будинку все робили за власний рахунок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що спірний будинок, це її спадок, вона оформила його і вирішила продати, батько відповідача, ОСОБА_12 особисто з нею домовлявся, і сам, особисто віддавав їй гроші, розраховувся в доларах, всі грошові купюри переписувала, потім перевіряла, батько відповідача розраховувся з нею на протязі 5 місяців, а вже на оформлення запросив свого сина і договір купівлі-продажу було оформлено на відповідача.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що після перемовин, до неї приходили позивачка з матір'ю перепитували, чи дійсно вона продає будинок родині ОСОБА_3.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 засвідчив, що будинок купував він, кошти на будинок заробив у шахті, купити будинок для сина вирішив сам, за власні кошти, виплачував частками, самостійно. Син у червні 2000 року пішов з дому, вони жили разом з батьками позивачки, тому вирішив купити власному сину хату, купував для себе з розрахунком, що син одружиться, то віддасть йому, щоб жив, щоб його не дорікали, щоб був господарем у власному будинку. Кошти на будинок ОСОБА_12 ніхто не давав, своїми мозолями заробив. Оформив будинок в сільській раді, йому рекомендували дарчу оформити на хату, але це витрата зайвих коштів, тож оформлявся будинок при купівлі відразу на сина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив, що позивачка з відповідачем почали спільно проживати з 2000 року, будинок відповідачу купив його батько за власний кошт, він робив ГРОЗом, для розрахунку купляв то по 5 то по 10 доларів США. У 2000 році у березні-квітні заходив до нього, вони тоді жили у матері позивачки, робили на одній шахті, заробітну плату тоді не платили, зарплати були мізерні. Відповідач жив у приймах, а батько маючи намір купити хату збирав гроші. Точно знає, що на новий рік і день народження 2000 року відповідач був ще один.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив, що будинок відповідачу купляв батько, новий 2000 рік зустрічали разом з відповідачем, він ще не спілкувався на той час з позивачкою, жив сам і ремонт робив в будинку сам.

Вислухавши учасників судового розгляду, свідків, вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2000 року, відповідач, ОСОБА_3 придбав домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 у ОСОБА_11

Реєстраційним посвідченням за записом №9-144 від 21.06.2000 року в реєстраційній книзі, підтверджується, що за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Технічним паспортом на зазначений житловий будинок підтверджується, що попереднім власником будинку була ОСОБА_15 а наступним власником відповідач.

Відповідно до експертного висновку ринкова вартість житлового будинку складає 24861 грн.00 коп.

Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району підтверджується, що батько позивачки ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району підтверджується, що ОСОБА_17 має сина від першого шлюбу ОСОБА_8 який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і проживає спільно з позивачем та відповідачем.

Свідоцтвом про народження НОМЕР_3 виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_17 є батьками ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6.

Свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району підтверджується, що шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 зареєстровано 20.12.2003 року.

Свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району підтверджується, що спільна дочка позвички та відповідача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Копією трудової книжки НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_4 підтверджується, що позивачка з 20.09.1993 року до 31.07.2006 рік працювала у ДВАТ "Першотравенський ремонтно-механічний завод".

Судом встановлено, сторони познайомились у січні 2000 року і лише з 28.03.2000 року попередній шлюб позивачки з ОСОБА_19 було розірвано.

Відповідно до положень ст.44 Кпро ШС України що діяв на той час шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Вирішуючи питання про поділ майна осіб, чи визнання його спільною власністю, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, слід враховувати, що чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому

шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні

подружжю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"передбачені Законом "Про власність" положення щодо спільної власності громадян на майно, надбане внаслідок їх спільної праці, поширюються на придбання його як при

веденні особистого підсобного господарства, в тому числі членами

колишнього колгоспного двору, так і в інших випадках.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про власність. майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно з цими положеннями право на майно може бути визнано не лише за громадянами, які є родичами, а й за іншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до складу сім'ї і брали трудову участь у його придбанні.

Судом встановлено, що домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 придбано протягом 3 місяців спільного проживання сторін у матері позивачки. Стороною позивача не надано суду доказів про розмір заробітної плати за цей період та наявність особистих грошових збережень, їх передачу відповідачу або збір відповідної суми за час спільного проживання, для купівлі будинку.

Крім того в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження позиція позивачки щодо того, що вони якимось чином планували чи мріяли про придбання житла для спільного проживання окремо від батьків, що кожен із них працюючи та отримуючи за місцем роботи кошти накопичували спільно для зазначеної мети, зазначені твердження спростовуються показами ОСОБА_11, яка підтвердила, що позивачка з матір'ю приходили лише пересвідчитись про узгодженість домовленості продажу будинку.

Суд критично ставиться до свідчень свідків про факт купівлі будинку ОСОБА_12, які отримані зі слів інших осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено безпосередній вклад особистих грошових коштів та їх розмір для купівлі спірного будинку.

Свідченнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтверджується, що кошти на купівлю будинку були надані відчужувачу особисто ОСОБА_12, тобто батьком відповідача, що стороною позивача не спростовано.

Суд вважає, що позивач довела свою участь у ремонтних роботах у придбаному будинку як особисто так і шляхом вкладу грошових коштів, допомоги, наданих її родичами в особі ОСОБА_9 та її матері,без визначення розміру такої, але захист її порушеного в цьому випадку права на відшкодування її частки витрат, передбачено іншим правовим шляхом.

Відповідно до ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

При вирішенні питання щодо інших вимог, суд вважає, що факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні доведеним вивченими матеріалами справи та свідченнями в судовому засіданні свідків.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що сторони станом з 28.03.2000 року до реєстрації шлюбу, а саме 20.12.2003 року, дійсно не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали спільно,однією сім'єю.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.58 ч.3 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищезазначеного, враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Законом України «Про власність» та керуючись ст.ст. 10, 11, 33, 57-61, 88, 212, 214, 215, 218, 222, 256, 292 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 28.03.2000 року по 20.12.2003 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути звіт про оцінку майна, житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 від 11.12.2015 року позивачу, ОСОБА_4 після набрання рішенням чинності.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 пасп. НОМЕР_7 вид. 04.03.1997 року Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. прож. за адресою АДРЕСА_1 судові витрати по справі у сумі 243 грн.60 коп. на користь ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. М. Курочкіна