Ухвала суду № 55517491, 02.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 315/490/15 Головуючий у 1 інстанції: Романько О.О.

Провадження № 22-ц/778/452/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.08.2014 року о 17 год. 30 хв. в с. Новозлатопіль по вул. Леніна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 211340, державний номер НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля HAFEI Saibao, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (чоловіка відповідачки). Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

08.09.2014 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124. та ч.1 ст. 130 КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля ВАЗ 211340, державний номер НОМЕР_1, застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно полісу № АС/9667781.

На місці ДТП ОСОБА_3 повідомила його, що транспортний засіб застрахований, вона є вигодонабувачем суми страхового відшкодування як власниця автомобіля, та вимагала сплати матеріальних збитків у добровільному порядку на суму 28 000 гри. для ремонту автомобіля.

Він добровільно відшкодував вартість ремонту автомобіля HAFEI Saibao д.н НОМЕР_2 (що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 09.09.2014 p.), сплатив також вартість послуг евакуатора для доставки пошкодженого автомобіля до СТО вказаного відповідачкою в м. Запоріжжя, надав відповідачці грошові кошти на оренду іншого транспортного засобу на час відновлювального ремонту. Розпискою відповідач підтвердила, що він відшкодував ремонт автомобіля у повному обсязі, майнових претензій вона не має.

15.04.2015 року на його адресу надійшла претензія від 10.04.2015р щодо добровільного відшкодування ПрАТ «СК «Інгосстарх» у порядку регресу страхового відшкодування, виплаченого за договором майнового страхування AT «СГ «ТАС» - 44 810 грн.; ОСОБА_4 - 1 000 грн. франшизи по полісу АС/9667781.

З доданих документів йому стало відомо, що власником автомобіля HAFEI Saibao є ПАТ КБ «Приватбанк». Договір добровільного страхування наземного транспорту від 29.11.2012р. укладений на виконання договору лізингу між відповідачем та ПАТ КБ «Приватбанк». Страхувальником та вигодонабувачем суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту є ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до звіту №16572, виконаного за замовленням СК «ІНГОССТРАХ» транспортний засіб вважається конструктивно знищеним. На підставі платіжного доручення від 15.09.2014 року № 4189 страхувальнику та власнику автомобіля - ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі виплачене страхове відшкодування.

На підставі зазначеного, зазначаючи про те, що відповідач не є власником транспортного засобу HAFEI Saibao, тому вона не мала правових підстав для отримання грошових коштів на ремонт автомобіля, просив сягнути з ОСОБА_3 на його користь суму безпідставно набутих коштів в розмірі 28 000,00 грн. Судові витрати по справі та понесені ним витрат на правову допомогу в розмірі 1461,60 грн. покласти на відповідача.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму безпідставно набутих коштів в розмірі 28 000 грн. та суму судового збору в розмірі 280 грн., всього 28 280 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що 23.08.2014 року о 17 годині 30 хвилин в с. Новозлатопіль Гуляйпільського району Запорізької області по вул. Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля HAFEI SAIBAO, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування ОСОБА_5 (чоловіка відповідачці), та автомобіля ВАЗ 211340, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок даної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановами Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі № 315/1177/14-п від 08.09.2014 року та від 13.03.2015 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.12-13).

09.09.2014 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 28 000 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт передачі грошових коштів на суму 28 000 грн. та вказали на те, що в присутності сторін було складено дві розписки, а саме перша щодо відшкодування моральної шкоди на суму 28 000 грн. та друга про відшкодування матеріальних збитків на таку ж суму.

Згідно копії технічного паспорту серії НОМЕР_3 власником автомобіля HAFEI SAIBAO, державний номер НОМЕР_2 станом на є ПАТ КБ «ПриватБанк», дата реєстрації - 15.06.2012 року ( а.с.8).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 211340, державний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом № АС/9667781 від 26.02.2014 року (а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль HAFEI SAIBAO, державний номер НОМЕР_2 перебував у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору про надання фінансового лізингу № ZP00F+02004739 від 27.11.2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» (лізингодавець) та ОСОБА_3 (лізингоодержувач), за умовами якого лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплатити щомісячні платежі -1671 грн. відповідно графіку (додаток 2 до Договору) в строк до 28.11.2017 року ( а.с.59-62,129).

Подією дефолту за ст.8 Договору фінансового лізингу є випадок, якщо предмет лізингу пошкоджений і не може бути відновлений (в тому числі при повної конструктивної загибелі відповідно до умов страхування предмету лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні.

Згідно з п.8.2.2 Договору фінансового лізингу повернення предмету лізингу в користування лізингоодержувачу у випадку події дефолту здійснюється лізингодавцем за умови виконання лізингоодержувачем або третьою особою усіх платежів за цим договором.

Таким чином, за змістом п.8.2.2 цього Договору у випадку повної втрати або знищення предмета лізингу з будь-яких причин, лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за договором за рахунок всіх отриманих сум страхового відшкодування.

Відповідно до пунктів 2,3 Договору добровільного страхування наземного транспорту ZPC0CPS-12FN4UC від 29.11.2012 року, укладеного між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання договору лізингу № ZP00A-02004739, страхувальником та вигодонабувачем суми страхового відшкодування є ПАТ КБ «ПриватБанк» ( а.с.9).

Відповідно до п.8.1 Договору добровільного страхування в разі настання страхового випадку та отриманням ліззингодавцем страхового відшкодування, лізингодавець за умови належного виконання лізингоодержувачем умов договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмету лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати предмету лізингу.

Згідно звіту № 16572, проведеного експертом на замовлення ПрАТ «СК «Інгосстрах», вартість відновлювального ремонту автомобіля HAFEI SAIBAO, державний номер НОМЕР_2, складає 75 525,50 грн., ринкова вартість пошкодженого автомобіля - 83 930,00 грн., транспортний засіб визначається конструктивно знищеним (а.с.14-15).

За приписами ч.1 ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі страхового акту від 12.09.2014 року за платіжним дорученням №4189 від 15.09.2014року ПрАТ «СК «Інгосстрах» виплатило страхувальнику та власнику автомобіля - ПАТ КБ «ПриватБанк» страхове відшкодування у розмірі 45 810 грн. (а.с.7).

10.04.2015 року за № 10-04/02-14 ПрАТ «СК «Інгосстрах» була складена претензія про відшкодування збитків в порядку регресу та надіслана на адресу ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_4. Згідно вказаної претензії страховик пропонував відшкодувати в добровільному порядку: ПАТ «СГ «ТАС» - 44 810,00 грн. та ОСОБА_4 - 1000 грн. (франшизу за полісом).

Факт оплати ОСОБА_4 за вказаною претензією 1000 грн. підтверджується копією чеку № 27042015115311 від 27.04.2015 року (а.с.16).

На виконання вимоги ПАТ «СГ «ТАС» № Г.04.0.0/150 щодо відшкодування в порядку регресу виплаченої суми страхового відшкодування ОСОБА_4 сплачено 44 810,00 грн., про що свідчить копія квитанції № 0.0.438086647.1 від 21.09.2015 року (а.с.174).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України також визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 не заперечувала той факт, що право на отримання матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.08.2014 року, належить власнику та вигодонабувачу за договором страхування - ПАТ КБ «Приватбанк» та пояснила, що починаючи з 23.08.2014 року нею не виконувались умови договору фінансового лізингу щодо сплати щомісячних платежів.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 безпідставно набутих коштів в сумі 28 000 грн.

Довід апеляційної скарги про те, що 28 000 гривень було отримано ОСОБА_3 не в рахунок матеріальної шкоди, а в якості погашення відповідачу моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з спричиненням тілесних ушкоджень її чоловіку та сину, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій доказів спричинення зазначеним особам тілесних ушкоджень, що є обов'язком сторони згідно з вимогами ст.ст.10,60 ЦПК України.

Як вбачається з постанови Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі № 315/1177/14-п від 08.09.2014 року та від 13.03.2015 року порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с.12-13).

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: