Постанова № 55516475, 03.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 685/1157/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бурлак Г.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

03 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Лебедюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

23.09.2015 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.11.2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач, в свою чергу, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.11.2015 року та прийняти рішення в частині встановлення дати призначення пенсії з 17.12.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача підтримали доводи власних апеляційних скарг відповідно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.01.1983 року по 31.03.1999 року працював електрозварювальником 4 розряду в колгоспі "Поділля", який згодом було реорганізовано в спілку селян-пайовиків "Поділля" та СТОВ "Поділля".

Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі №5303/03 від 27.08.2015 року, рішенням комісії при Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області від 13 серпня 2015 року позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на посаді електрозварника з 22.08.1992 року по 31.03.1999 року в колгоспі «Поділля», спілці селян - пайовиків «Поділля», оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Вважаючи зазначені дії незаконними позивач звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно із статтею 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-183а13 та від 10 березня 2015 року № 21-51а15.

Згідно з матеріалами справи, документи, які б підтверджували атестацію робочого місця позивача з 22.08.1992 року по 31.03.1999 року відсутні, а тому неможливо встановити та підтвердити пільговий характер його роботи у цей період, та як наслідок зарахувати вказаний період у спеціальний стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі відмовляючи ОСОБА_4 у зарахуванні періоду його роботи з 22.08.1992 року по 31.03.1999 року в колгоспі «Поділля», спілці селян - пайовиків «Поділля» за професією електрозварювальника, яка передбачена списком № 2, до пільгового стажу внаслідок відсутності документів на підтвердження проведення атестації цієї посади на підприємстві діяв в межах передбачених чинним законодавством.

Враховуючи вище вказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4, в якій він просить змінити рішення в частині встановлення дати призначення пенсії з 17.12.2014 року задоволенню не підлягає.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а відповідно остання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Частиною 6 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 2 вище вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Як свідчать матеріали справи, а саме: реєстр про сплату судового збору (а.с. 114), Управлінням Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі було сплачено 1071,84 грн. судового збору.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі 1071,84 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2015 року відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі задоволити, постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2015 року скасувати, винести нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Теофіопільському районі 1071,84 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.