Ухвала суду № 55516474, 03.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3522/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

03 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника позивача - Сологуб М.Ф.

відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - Пащенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "САВИНЕЦЬКЕ" до Державного реєстратора реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 треті особи на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Китайгородське -К", відділ Держземагенства у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

07.09.2015 року позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "САВИНЕЦЬКЕ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 треті особи на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Китайгородське -К", відділ Держземагенства у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

21.01.2016 року на адресу суду від відділу Держземагенства у Тростянецькому районі Вінницької області надійшла заява із запереченням на апеляційну скаргу, в якій третя особа просить розглянути справу без участі її представника.

В судовому засіданні відповідач та представник третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.07.2010 між ПСП "Савинецьке" та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено три договори оренди землі (б/н), кожний терміном на 5 (п'ять) років. Вказані договори було зареєстровано 17.01.2012 у відділі Держкомзему Тростянецького району Вінницької області, зокрема:

- державна реєстрація договору оренди земельної ділянки площею 1,9692 га з кадастровим номером: НОМЕР_1 укладеного між ПСП "Савинецьке" та ОСОБА_5, здійснена під номером НОМЕР_2;

- державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, площею 1,9693 га з кадастровим номером: НОМЕР_3 укладеного між ПСП "Савинецьке" та ОСОБА_5, здійснена під номерам НОМЕР_4;

- державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, площею 1,9694 га з кадастровим номером: НОМЕР_5 укладеного між ПСП "Савинецьке" та ОСОБА_6, здійснена під номером НОМЕР_6.

Зазначені договори сторонами достроково не розривались, а їх чинність підтверджується витягом з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, у якій внесено запис про реєстрацію договорів оренди землі від 05.07.2010.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2015, тобто до закінчення дії строку договорів оренди від 05.07.2010, між ТОВ "Китайгородське-К" та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено інші три договори оренди землі.

Відповідно до рішень державного реєстратора №19923898, 19924348 та №19923374від 11.03.2015 проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, що розташована на території Савинецької сільської ради Тростянецького району Вінницької області, кадастрові номери НОМЕР_1; НОМЕР_3; НОМЕР_5, за ТОВ "Китайгородське-К".

На думку позивача, вище вказана реєстрація договорів є протиправною та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Так, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня1998 року №161-XIV передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з роз'ясненням Державної реєстраційної служби України лист № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

На виконання вище вказаних норм законодавства 26.02.2015 державним реєстратором було подано до відділу Держземагенства у Тростянецькому районі запит №21/02-11 щодо наявності укладених договорів оренди спірних земельних ділянок зареєстрованих до 01.01.2013 та отримано відповідь за №11-28-0.2-1351/2-15 від 04.03.2015, де зазначено, що реєстрація договору оренди по вказаним земельним ділянкам відсутня.

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з неможливістю перевірки паперових носіїв інформації, що містяться у Книгах реєстрації договорів оренди, у триденний термін, відведений на надання відповіді на запит, відділом Держгеокадастру у Тростянецькому районі Вінницької області було перевірено відомості що містились на електронних носіях Державного земельного кадастру, де не було зазначено про дату та номер реєстрації договорів оренди спірних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за трьома договорами оренди землі, укладеними 13.01.2015 між ТОВ "Китайгородське-К" та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, належним чином не перевірив, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договорів оренди трьох земельних ділянок, що зумовило ситуацію, за якої одні й ті ж самі земельні ділянки було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, слід зазначити, що , положеннями статті 20 Закону України "Про оренду землі" визначено, що вже укладений договір підлягає державній реєстрації, а стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням не факту укладення договору, а факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

При цьому, "набрання чинності" договору оренди, що застосоване у Законі України "Про оренду землі" очевидно констатує, що чинність набирає договір, який на момент набрання чинності вже є укладеним.

Аналізуючи вище викладені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що державна реєстрація договору оренди є формальним засвідченням його чинності, а не підставою для набрання чинності таким договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 року прийняту у справі № 6-162ц13.

При цьому суд наголошує на тому, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем проведено реєстрацію договорів оренди землі, укладеними 13.01.2015 року між ТОВ "Китайгородське-К" та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при тому, що на час реєстрації 11.03.2015 року були чинними договори оренди вказаних земельних ділянок між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ПСП "Савинецьке".

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 лютого 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.