Ухвала суду № 55515737, 05.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/21913/15

У Х В А Л А

05 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1, Мін'юст України), Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2, ДКС України) про:

- визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В., в проваджені якого знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення №36762/06, видане 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини;

- стягнення на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 42 681,60 грн.;

- зобов`язання Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати свій обов'язок щодо стягнення заробітної плати за виконавчим документом та вжити додаткові заходи індивідуального характеру за рішенням №3672/06, виданим 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011; зобов`язано вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Відповідачем-1 було подано заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі у зв'язку з тим, що законодавством передбачено стислі строки подачі апеляційної скарги, а Департамент ДВС як орган, розрахунково-казначейське обслуговування здійснюється органами ДКС України, позбавлений можливості вчасно забезпечити сплату судового збору.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва становить 1 071,84 грн. (487,20 * 2 * 110%).

Оцінюючи заяву Апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданої заяви та відстрочення Відповідачу-1 сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 88, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - задовольнити.

Відстрочити Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у розмірі 1 071,84 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк