Ухвала суду № 55515648, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13022/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2015 №Ф-5/26-50-17-01 зі сплати єдиного внеску в сумі 84 103, 45 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0000871701 від 03.04.2015 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11 199, 03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, пп. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до плану-графіку документальних перевірок на І квартал 2015 р., наказу №232/1701 від 11.02.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.03.2015 №154/26-50-17-01-2627013664, в якому встановлено, що при здійсненні підприємницької діяльності позивачем понесено витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, згідно даних розрахункового рахунку, наданих до перевірки первинних та фінансових документів, а саме: за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 задекларована сума - 310 258, 06 грн., фактична сума - 310 258, 06 грн., за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 задекларована сума - 338 063, 98 грн., фактична сума - 338 063, 98 грн., за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 задекларована сума - 441 126, 44 грн., фактична сума - 313 616, 74 грн., різниця становить 127 509, 7 грн. Вказана різниця виникла внаслідок порушення самозайнятою особою ОСОБА_2 вимог п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме: включення до витратної частини за 2012 рік витрат, не підтверджених первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження на вказану суму чистого оподатковуваного доходу.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 №Ф-5/26-50-17-01 зі сплати єдиного внеску в сумі 84 103, 45 грн. та прийнято рішення №0000871701 від 03.04.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11 199, 03 грн.

Рішенням Головного управління ДФС України у м. Києві від 18.05.2015 №1397/М/2615-10-08-16 та рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2015 №5784/М/99-99-10-01-07-15 скарги позивача в порядку адміністративного оскарження залишено без задоволення, прийняті податковим органом рішення - без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії позивача щодо строків, обсягів та порядку сплати єдиного соціального внеску в повному обсязі відповідали вимогам чинного законодавства, яке діяло в період, що перевірявся, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних рішення та вимоги податкового органу.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право: 2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Згідно п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції станом на 2012 р.) платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; 5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З викладеного вище вбачається, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309 та діяла до 08.01.2014.

Пунктом 3.4. даного Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Аналогічне положення міститься і у п. 3.4. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454.

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи на кінець 2012 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску позивача склала 19 278,00 гривень. Позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок в розмірі 21 957,47 грн. з суми оподатковуваного доходу в сумі 284 881, 56 гривень, що перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, якщо приватний нотаріус - самозайнята особа сплатив за календарний рік суму єдиного внеску з суми чистого оподатковуваного доходу, яка не менш за 17 прожиткових мінімумів, встановлених на цей рік, донарахування будь-яких сум є протиправним.

Що стосується 2013 року, то за період з січня по листопад 2013 року єдиний внесок нараховано та сплачено позивачем в сумі 4 580,40 грн., - відповідно у розмірі 416,40 грн. за кожний місяць, в тому числі збиткові, що є не меншими за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); за грудень 2013 року єдиний соціальний внесок нараховано та сплачено з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (20 706,00 грн.) у розмірі 7 184,98 грн. Всього за 2013 рік сплачено 11 765,38 грн. єдиного соціального внеску.

За 2013 рік сума чистого доходу, вказана у декларації про майновий стан позивача відповідає сумі доходу, який вказано у звіті з ЄСВ і складає 115 548,02 гривень. Ніяких відхилень у сумі доходу не встановлено. Єдиний соціальний внесок приватним нотаріусом сплачено у повному обсязі, у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, яка набрала чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в сумі 84 103, 45 грн. та рішення про застосування штрафних санкційв розмірі 11 199, 03 грн. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 95 302, 48 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (95 302, 48 грн. х 2%) = 1 906, 05 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 096, 66 грн. (1 906,05 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 2 096, 66 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2016.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.