Постанова № 55515436, 14.12.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2015 р. Справа № 814/1809/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", до за участю: від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: ОСОБА_2Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2015р., В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29.01.2015 року №0000152202, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 388500,00 грн., з яких 259000 грн. - донараховано податку та 129500 грн. - штрафу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ про безтоварний характер правочинів ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» з ПП «Термо Плюс», та у зв'язку із цим не визнання податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність податкового повідомлення-рішення, що базується на висновках про безтоварність правовідносин позивача з ПП «Термо Плюс».

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне підприємство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» зареєстровано в якості юридичної особи 28.11.1997 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області. Основними видами діяльності ПрАТ «МОПАС» є допоміжне обслуговування наземного транспорту та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В січні 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентом-постачальником ПП «Термо Плюс» за вересень 2014 року, в ході якої встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 259000 грн. за вересень 2014 року, про що складено акт № 32/14-04-22-02/03117820 від 14.01.2015р.

Підставою для наведених висновків слугувало невизнання відповідачем податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ПП «Термо Плюс», спираючись на безтоварність господарських операцій, виходячи із незначного штату працюючих осіб в ПП «Термо Плюс», в тому числі без спеціальної освіти, складених з порушенням норм ПК України податкових накладних, відсутності проектно-кошторисної документації, календарного графіку виконання робіт, калькуляції на зазначені види робіт, документів, що підтверджують отримання та використання будівельних матеріалів ПП «Термо Плюс», відсутності підтвердження здійснення замовлених позивачем робіт при візуальному обстеженні об'єктів під час перевірки, тощо, а також наявності зареєстрованого в ЄРДС кримінального провадження №32013120010000114 відносно службових осіб ПП «Термо Плюс» по факту ухилення від сплати податків за ч. 1 ст. 212 КК України.

За наслідками перевірки ДПІ 29.01.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 388500 грн., з яких 259000 грн. - донараховано податку та 129500 грн. -штрафу.

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Так, 01.09.2014 року позивачем укладено з ПП «Термо Плюс» договір підряду №70 на виконання ремонту фасаду приміщення Миколаївського міжміського автовокзалу, ямкові ремонти асфальтного покриття Миколаївського міжміського, Миколаївського приміського, Вознесенського, Первомайського та Южноукраїнського автовокзалів, мийка приміщень Миколаївського міжміського та приміського автовокзалів.

На підтвердження реального здійснення вказаних операцій позивачем надані виписані ПП Термо Плюс» акти виконаних робіт, податкові накладні №83 від 30.09.2014 на суму 228000 грн., №84 від 30.09.2014 на суму 444432 грн., № 85 від 30.09.2014 на суму 215280 грн., № 86 від 30.09.2014 р. на суму 181404 грн., №87 від 30.09.2014 р. на суму 115416 грн., №88 від 30.09.2014 р. на суму 122808 грн., №89 від 30.09.2014 на суму 127812 грн. та № 90 від 30.09.2014 р. на суму 118848 грн. (всього на суму 1554000 грн., в т.ч. ПДВ 259000 грн.), оборотну відомість по рахунку, картку рахунку за 01.09.2014 - 31.03.2014, виписки з банку по рахунку, що підтверджують оплату послуг.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення

Досліджуючи реальність виконання договору підряду, укладеного позивачем з ПП «Термо Плюс», відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціями будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки з банківського рахунку), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки, є бездоказовими.

Суд не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він вказує на безтоварність господарської операції позивача з ПП «Термо Плюс», виходячи з відсутності у даного підприємства власних основних фондів, обладнання, працівників. Виходячи з наведених вище норм, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування контрагента за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту, тим, що на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Тож, судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність зареєстрованого в ЄРДС кримінального провадження №3201312001000114 щодо службових осіб ПП «Термо Плюс» за ч. 1 ст. 212 КК України, оскільки вказане не може бути доказом на спростування факту реальності господарських операцій. Відповідачем не надано рішення суду (вироку, постанови) відносно посадових осіб підприємства-контрагента, в якому містились б преюдиційні обставини для даної справи. Більш того, кримінального провадження №3201312001000114 28.02.2014 року було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб ПП «Термо Плюс» складу кримінального правопорушення.

ПП «Термо Плюс» мало необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ПП «Термо Плюс» платником ПДВ, видала йому Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства.

Враховуючи викладене, за наявності у позивача всіх первинних документів, доведеність реальності постачання товару, сплати за нього коштів та подальшого використання у господарської діяльності підприємства, у податкового органу немає ніяких підстав для позбавлення підприємства на відображення у своїй податковій звітності взаємовідносини з ПП «Термо Плюс» та врахування сплачених ним коштів в якості податкового кредиту.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновку Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 000152202 від 29.01.2015.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18.12.15

Суддя В.В. Біоносенко