Ухвала суду № 55515247, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 р. Справа № 876/4153/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" ПАТ "Івано-Франківськгаз" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Івано-Франківськ-Пропан" ПАТ "Івано-Франківськгаз" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0005522204 та № 0005512204 від 20.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали неправомірні висновки податкового органу щодо відсутності факту настання реальних правових наслідків за господарськими операціями з ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" згідно укладеного договору поставки скрапленого газу № 09-10/13 від 16.06.2013 року. Позивач вважає дані висновки відповідача безпідставними, так як реальність здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, так як суд першої інстанції прийшов до переконання про обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки та правомірність винесення на їх підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Зазначену постанову суду оскаржив позивач - ДП "Івано-Франківськ-Пропан", вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просить її скасувати з підстав та доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує тим, що за наявності всіх необхідних первинних документів у відповідності до вимог ПК України (договори, податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. Вважає, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» сформовано відповідно до вимог ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджується й матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Івано-Франківськ-Пропан" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт за №09-15/22-04-01/25697156 від 06.10.2014 року, в якому податковим органом зафіксовано, що позивачем в порушення п.198.1-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України занижено на 353960 грн розмір грошового зобов'язання з ПДВ за жовтень та листопад 2013 року та на 480147 грн завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0005522204 та № 0005512204 від 20.10.2014 року, якими позивачу відповідно на 480147 грн зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2013 року та на 442451 грн збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ, а саме 353969 грн- за основним платежем та 88491 грн- нарахованими штрафними санкціями.)

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інвестпромсейл Міддл", судом встановлено наступне.

Згідно договору поставки скрапленого газу № 09-10/13 від 09.10.2013 року ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" взяло на себе зобов'язання передавати у власність ДП "Івано-Франківськ-Пропан" зріджений ( скраплений) газ суміш пропану технічного і бутану технічного. Згідно договору, укладеного між ДП "Івано-Франківськ-Пропан" та ПАТ "Укргазвидобування" про надання послуг зберігання № УГВ 7954/21з-13 від 19.09.2013 року, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг по прийманню, відповідальному зберіганню та видачі скрапленого газу, який буде надходити залізницею або автомобільним транспортом до місця зберігання.

З метою підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем було надано суду першої інстанції письмові докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема: акти приймання передачі скрапленого газу, податкові накладні, виписку з банку про рух коштів на рахунку ДП "Івано-Франківськ-Пропан".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано всі необхідні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, що в свою чергу не дозволяє останньому сформувати податковий кредит і відобразити проведені їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на правильне встановлення обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позову та вірне визначення правових норми, що регулюють дані правовідносини.

За вимогами п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи надання послуг відповідні суми не можуть включатися до валових витрат за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України ( бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено ст.200 Податкового Кодексу України.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів бере до уваги акт, складений посадовими особами ДПІ в Оболонському районі м.Києва за №569/26-54-22-03/38663487 від 02.06.2014 року, яким встановлено, що ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та взято на податковий облік 04.04.2013 року за № 26541361289. Статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення визначено в розмірі 100 грн. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_2 Згідно "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку із сум утриманого з них податку" за 4 кв. 2013 року штатна чисельність працюючих - 1 чоловік, за цивільно-правовим договором - 0 осіб. Як свідчить податкова звітність (декларації з податку на додану вартість), подана до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходім у м. Києві, ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" розпочало свою діяльність в жовтні 2013 року, яку припинило в лютому 2014 року.

Таким чином, даним актом встановлено, що позивачем було укладено договір на поставку скрапленого газу з підприємством, яке фактично не є виробником скрапленого газу, не має необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, персоналу) та фактично почало свою діяльність у жовтні 2013 року.

Згідно довідки від 04.02.2014 №86/26-54-22-02/3866348 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" вбачається, що посадовими особами ДПІ в Оболонському районі у м. Києві складено акт від 23.01.2014 року № 131/26-54-22-02, яким засвідчено факт незнаходження підприємства за податковою адресою. Чисельність працюючих складає одну особу. В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу. Крім того, операції ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання товарів (послуг) від постачальників ТОВ "Інвестпромсейл Міддл", у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Враховуючи викладене, в ТОВ "Інвестпромсейл Міддл відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевірений період відповідно до п.п. 48.5.1 п. 48.5, п.48.7 ст.48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1ст. 188 ПК України.

Судом також встановлено, що транспортування скрапленого газу здійснювалося відповідно до товарно-транспортних накладних, отриманих ПАТ "Укргазвигодобування" та, відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, ще й рядом цистерн Укрзалізниці. При тому, на адресу інформаційного центру Укрзалізниці було направлено запит від 14.03.2014р. № 1507/10/26-54-07-04 з метою отримання копій документів, які підтверджують або спростовують факт транспортування скрапленого газу цистернами Укрзалізниці. Згідно отриманої відповіді від Укрзалізниці встановлено, що відправником скрапленого газу в цистернах являється ПАТ "Укргазвидобування", а отримувачем 27 юридичних осіб. При цьому ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" в графі "отримувач" не зазначено.

Як зазначив суд першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, що під час судового розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином товари, придбані у ПАТ "Укргазвидобування" транспортувались до ТОВ "Інвестпромсейл Міддл". Фактично в ході перевірки було встановлено що, скраплений газ належав ПАТ "Укргазвигодобування" та фізично знаходився на зберіганні у сховищах (цистернах, ємностях), що належали або були у користуванні позивача.

Крім того судом встановлено, що додаткові угоди до договору, акти приймання-передачі на постачання скрапленого газу ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" на адресу ДП "Івано-Франківськ-Пропан" підписувались у м. Києві, або про направлення вищевказаних документів засобами поштового зв'язку, кур'єром, тощо. Документів, які б свідчили про відрядження керівника ДП "Івано-Франківськ-Пропан" для підписання вищезазначених документів суду не надано. Разом з тим видаткові накладні підписувались тими ж особами у той же день, що свідчить про порушення умов договору, згідно з яким приймання-передача та перехід права власності мали відбуватися за довіреністю у пункті поставки товару.

Тобто в актах приймання-передачі виявлено дефекти через недоведеність безпосередньої участі посадових осіб ДП "Івано-Франківськ-Пропан" та ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" чи їх уповноважених представників в операціях купівлі-продажу скрапленого газу, оформлення операцій з придбання-продажу скрапленого газу мають транзитний характер, внаслідок чого у підприємства відсутні правові підстави щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій.

Також судом встановлено невідповідність хронологічного порядку придбання та подальшої реалізації скрапленого газу ТОВ "Інвестпромсейл Міддл", а саме: згідно податкових накладних перша поставка комерційного скрапленого газу на адресу позивача відбувалася 09.10.2013 відповідно до додаткової угоди та видаткових накладних. При тому в ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" відсутні будь-які дані щодо операції з придбання скрапленого газу до жовтня 2013 року. За матеріалами справи ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" вперше придбано у ПАТ "Укргазвигодобування" комерційний скраплений газ у листопаді 2013року. Таким чином, ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" 09.10.2013 виписано видаткові документи на реалізацію ДП "Івано-Франківськ-Пропан" ще не придбаного комерційного скрапленого газу.

Зазначені обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" не мали реального характеру, отже, не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, задекларовані позивачем показники декларацій з податку на додану вартість сформовані за рахунок транзитних операцій за період жовтень-грудень 2013 року неправомірно, наслідком чого позивач безпідставно відобразив в податковому обліку господарські операції із цим контрагентом.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" податкових накладних, додаткових угод до договору поставки нафтопродуктів та актів приймання-передачі, самі по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту чи витрат, які включаються для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на доведеність нереальності та безтоварності господарських операцій між ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" та ДП "Івано-Франківськ-Пропан", колегія суддів приходить до переконання про правильність висновку суду першої інстанції щодо безпідставності формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року у справі № 809/4046/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 03.02.2016р.