Ухвала суду № 55515197, 01.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 р.Справа № 816/2869/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015р. по справі № 816/2869/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Полтавській області треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в якому просив суд:

- скасувати постанови якими накладено арешт на нерухоме майна, а саме: ВП АА№122258 від 03.11.2009 та ВП № 122257 від 03.11.2009 в частині накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 103,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Крюківський відділ Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей Колект" на підставі Іпотечного договору від 19.12.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що протиправними діями відповідача порушено права ТОВ "Кей-Колект" як іпотекодержателя, адже позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Знято арешт з нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 103,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановами Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 03 листопада 2009 року №122258 та від 03 листопада 2009 року №1122257.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Третя особа, ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "УкрСиббанк", та гр. ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 №11272287000, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 52500,00 дол. США зі сплатою процентів розмір яких за перші 30 календарних днів складає 13,90%, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору та кінцевим строком повернення до 18.12.2014 /а.с. 11-16/.

У якості забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено Договір Іпотеки від 12.12.2007, згідно із яким передано банку в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 23-27/.

12.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області /а.с. 32-33/.

На підставі зазначеного договору, ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 №11272287000.

У відповідності до даного договору до ТОВ "Кей-Колект" перейшли усі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

08.07.2015 ТОВ "Кей-Колект" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (від 08.07.2015 №40320094) на предмет іпотеки за договором іпотеки, а саме: будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, накладені наступні арешти нерухомого майна на підставі:

- постанова Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.11.2009 АА №122258;

- постанова Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.11.2009 АА №122257 /а.с. 35-38/.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 наведеного Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 6 зазначеного вище Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом частини першої статті 17 Закон України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статі 52 Закон України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень статті 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини восьмої статті 54 зазначеного Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За змістом вимог частин шостої, сьомої статті 3 наведеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 №2654-XII, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу". Аналогічні положення містяться у статті 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що за наявності договорів іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, у даному випадку ТОВ "Кей-Колект", має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем арешт на майно накладено 03.11.2009, тобто після передачі спірного майна в іпотеку, що порушує право іпотекодержателя на звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Враховуючи наведене, позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_2 за іпотечним договором від 19.12.2007, згідно із яким передано банку в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 103,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного від 03.11.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015р. по справі № 816/2869/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2016 р.