Постанова № 55515172, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 876/7589/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Телемережі України" звернулося в суд з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (далі - Національна рада) про визнання протиправним та скасування рішення №685 від 07.05.2015 року та зобов'язання відповідача прийняти рішення про видачу ТзОВ "Телемережі України" ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 згідно поданої заяви від 03.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.04.2015 року ТзОВ "Телемережі України" звернулося до Національної ради із заявою про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних мереж МХ-4 (цифрова технологія DVB-T, DVB-T2). 07.05.2015 року рішенням Національної ради №685 вказану заяву залишено без розгляду з посиланням на те, що Національна рада не оголошувала пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі МХ-4. Позивач вважає вказане рішення протиправним, прийнятим з порушенням вимог закону.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з не підтвердженням обставин щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Зазначену постанову суду оскаржив позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Телемережі України", вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав та доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Вимоги за апеляційною скаргою, зокрема, обґрунтовує та мотивує тим, що спір виник через порушення відповідачем законодавства, яке полягає в прийнятті за результатами розгляду його заяви рішення, що не передбачене ст.40 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» в частині залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду з підстав, що не передбачені п. 2.6 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, що затверджене рішенням Національної ради від 28.12.2011р. №2979, із змінами, внесеними рішенням Національної ради від 06.11.2014р. №1187. Вважає, що прийняття рішення про залишення заяви без розгляду з підстави не оголошення Національною радою пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі Законом не передбачена.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно ліцензії серії АЕ №286331 від 08.04.2014 року, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, видом діяльності ТзОВ "Телемережі України" є надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного телемовлення на всій території України.

03.04.2015 року ТзОВ "Телемережі України" звернулося до Національної ради із заявою про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних мереж МХ-4 (цифрова технологія DVB-T, DVB-T2).

07.05.2015 року рішенням Національної ради №685 заяву ТзОВ "Телемережі України" залишено без розгляду з посиланням на те, що Національна рада не оголошувала пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі МХ-4.

ТзОВ "Телемережі України", вважаючи, що Національною радою безпідставно залишено без розгляду його заяву, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність відповідача лежить у межах правового поля, оскільки судом не виявлено порушень зі сторони відповідача норм чинного законодавства України при винесені оскаржуваного рішення №685 від 07.2015 року, так як Національна рада не оголошувала пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі МХ-4.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за відсутності висновку Українського державного центру радіочастот відповідачем не приймалось рішення та не оголошувався прийом заяв і пропозицій суб'єктів господарювання на розбудову цифрової багатоканальної телемережі, тому немає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Національної комісії прийняти рішення про видачу ТзОВ "Телемережі України" ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 згідно поданої заяви від 03.04.2015 року.

Між тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" № 538/97-ВР від 23.09.1997 року та «Про телебачення та радіомовлення» № 3759-XII від 21.12.1993 року в редакції на час їх виникнення.

Положення Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" визначають правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення, статтею 1 якого визначено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.

Згідно частини 1 ст. 14 Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, зокрема, ліцензування провайдерів програмної послуги.

За змістом статті 39 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» визначено, що для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно: а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону; б) суб'єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги. Провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі відповідної ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 України «Про телебачення та радіомовлення» для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

Згідно ч. 3 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються: а) загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції; б) документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення: а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги; б) про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.

Механізм реалізації вимог Закону України «Про телебачення та радіомовлення» щодо ліцензування провайдерів програмної послуги визначається Положенням про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, що затверджене рішенням Національної ради від 28.12.2011р. №2979 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.03.2012 р. № 351/20664 (далі - Положення).

Пунктом 1.3 Положення визначено, що ліцензія провайдера програмної послуги видається за заявою про видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги, форма якої наведена у додатку 1 до цього Положення, яку подає суб'єкт господарювання, який має на меті надавати програмну послугу з використанням ресурсу багатоканальної телемережі, незалежно від технології надання послуги.

Згідно з 2.6 Порядку за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення: про видачу ліцензії провайдера програмної послуги; про залишення заяви без розгляду у разі подання заявником неповного пакета документів та (або) документів, оформлених з порушенням вимог, установлених пунктом 2.4 цього розділу, про що протягом семи робочих днів після прийняття рішення повідомляє заявника у письмовій формі з викладенням причин; про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та (або) на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.

Після усунення заявником порушень, що стали підставою для залишення заяви про видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги без розгляду, Національна рада приймає відповідне рішення за результатами розгляду цієї заяви та документів.

Пунктом 3.3 Порядку визначено, що ліцензування провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних ефірних телемереж здійснюється за наявності виданого на замовлення Національної ради висновку, передбаченого частиною третьою статті 50 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та відповідного рішення Національної ради щодо створення багатоканальної ефірної телемережі.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України суд апеляційної інстанції зазначає, що такі дають вичерпний перелік підстав для залишення заяви про видачу ліцензії провайдера програмної послуги без розгляду.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з рішення Національної ради № 685 від 07.05.2015 року, заяву ТОВ «телемережі України» про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 залишено без розгляду з тієї підстави, що Національна рада не оголошувала пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі МХ-4.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що приймаючи спірне рішення про залишення заяви ТОВ «телемережі України» про видачу ліцензії провайдера програмної послуги без розгляду через не оголошення Національною радою пропозиції по розбудові цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 Національна рада діяла всупереч вимогам Закону України «Про телебачення та радіомовлення» та Положенням про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, а тому позов в частині визнання протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №685 від 07.05.2015 року «Про заяву ТОВ «Телемережі України», м.Луцьк Волинської обл. щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4)» підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу ТОВ «Телемережі України» ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 згідно поданої заяви від 03.04.2015 року, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.162 КАС України передбачено, що головним завданням суду при прийнятті рішення в адміністративній справі є прийняття такого рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Так, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, позовна щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про видачу позивачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 згідно поданої заяви від 03.04.2015 року не підлягає до задоволення, оскільки суд не може перебирати повноваження органу, який наділений компетенцією приймати відповідні рішення у встановленому законом порядку. Прийняття такого рішення належить до повноважень Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, з огляду на що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Одночасно слід зазначити, що звернення особи за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто в захисті права, що порушується. Суд, встановивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст.ст.7,8,11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).

Таким чином колегія суддів приходить до переконання необхідність обрання способу захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення повторно розглянути заяву ТОВ «Телемережі України» від 03.04.2015 року про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж МХ-4 (цифрова технологія DVB-T, DVB-T2).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення та не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, отже, діяв не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності його висновків обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року у справі № 803/1399/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №685 від 07.05.2015 року «Про заяву ТОВ «Телемережі України» м.Луцьк Волинської обл. щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4)».

Зобов'язати Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемережі України» від 03.04.2015 року про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж МХ-4 (цифрова технологія DVB-T, DVB-T2).

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко