Постанова № 55515168, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 876/7091/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2015 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасувати наказу Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України від 04.02.2015 року № 33-о про звільнення з роботи , поновлення на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митними правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. у задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив ОСОБА_2, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пп. 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

При здійснення відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідачем не було встановлено невідповідності вартості майна, у тому числі й не вказаного у декларації автомобіля, доходам, отриманих із законних джерел.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до п.18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Слід звернути увагу і на те, що за змістом п.18 Постанови підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Судом апеляційної інстанції, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено, що з 01.12.2014 року ОСОБА_2 працював на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митними правопорушенням Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України.

03.12.2014 р. ОСОБА_2 повідомлено про початок проходження перевірки.

Згідно висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" від 27.01.2015 року № 2481/19-18-17-04 ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2 Згідно облікових даних АІС "Автомобіль" УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, "НАІС ДДАІ" МВС України за громадянином ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль CITROEN BERLINGO 1.9, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, який не був відображений в розділі IV декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. Згідно наданого пояснення в вересні 2008 року даний автомобіль був переданий в користування іншій особі по довіреності.

На підставі висновку Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.01.2015 року № 2481/19-18-17-04 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» наказом начальника Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України за № 33 - о від 04.02.2015 р. звільнено ОСОБА_2 з роботи із займаної посади головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митними правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог покликався на те, що висновок Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.01.2015 року № 2481/19-18-17-04 про результати перевірки достовірності відомостей передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» не визнаний нечинним, не скасований, не змінений у встановленому законом порядку, а відтак підлягав до виконання.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є суперечливим та не відповідає нормам матеріального права, з огляду на таке.

Так, у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» Закону України «Про очищення влади» Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій ст. 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою ст. 4 цього Закону.

За змістом ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

В силу ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений ч. 4 цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пп. 1 та/або 2 ч. 5 цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої ст. 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пп. 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

При здійснення відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідачами не було встановлено невідповідності вартості майна, у тому числі й не вказаного у декларації автомобіля, доходам, отриманих із законних джерел.

Саме по собі не вказання майна у декларації не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади", так як питання декларування доходів певних осіб врегульовано у даному випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Тернопільська ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області надаючи висновок за результатами проведеної перевірки позивача, зазначила, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, набутого позивачем за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації.

Одночасно не було здійснено перевірку щодо набуття права власності на не вказаний у декларації автомобіль позивача - чи відбулося це за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої ст. 2 Закону України "Про очищення влади", чи відповідає його вартість отриманим доходам із законних джерел.

При цьому, суд зауважує, що питання відповідальності ОСОБА_2 за надання недостовірних відомостей щодо наявності майна повинно було б вирішуватись відповідачем згідно з ч. 10 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

За таких обставин, висновок за результатами проведеної перевірки ОСОБА_2 є таким, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 і ч. 10 ст. 5 Закону України "Про очищення влади".

У зв'язку з тим, що не була встановлена недостовірність відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", Тернопільська митниця ДФС не мала підстав для звільнення позивача на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати наказ Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України від 04.02.2015 року № 33-о про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митними правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України.

В силу положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митними правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України з 10.03.2015 р., оскільки запис за №47 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 належної ОСОБА_2 про звільнення такого зроблено в цей день.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України регламентовано, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому в розумінні ст.235 КЗпП України вимушеним прогулом є час з дня незаконного звільнення працівника (переведення на іншу роботу (посаду) до дня ухвалення судом рішення про поновлення працівника на попередній роботі (посаді).

Заробітна плата за час вимушеного прогулу, який мав місце до постановлення рішення про поновлення на роботі, стягується з роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), пунктом 2 якої установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу (абз. "з" п. 1 Порядку).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач перебував у вимушеному прогулі у період часу з 11.03.2015 року по 01.02.2016 року (день прийняття рішення судом апеляційної інстанції), та перебуває на посаді, що має погодинну оплату праці.

Згідно до листів Міністерства соціальної політики України від 18.09.2015 року №560/13/133-15 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», норма робочого часу за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 складає 223 робочих дні.

З огляду на викладене, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд бере до уваги довідку Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України згідно з якою середньоденний заробіток позивача на дату звільнення з посади становив - 158,44 грн, із розрахунку (заробітна плата за січень 2015 року) 3564,02 грн та лютий 2015 року ) 559,55 грн.

Виходячи із вищенаведеного, сума заробітної плати яка підлягає до виплати позивачу за 223 робочих дні вимушеного прогулу становить (223 р.д. * 158,44 грн) 35332,12 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. у справі №813/5176/14 та прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України від 04.02.2015 року № 33-о про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України з 10.03.2015 року.

Стягнути з Тернопільської митниці ДФС України в користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.03.2015 року по 01.02.2016 р. у розмірі 35332 (тридцять п»ять тисяч триста тридцять дві) грн 12 коп. з утриманням з цієї суми податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І. М. Обрізко

Повний текст виготовлено 03.02.2016 р.