Постанова № 55514588, 28.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року 810/5630/15

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Сіренко Ю.П., за участю представників позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 30 серпня 2015 року про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства СЗПН 1-го відділення інспекторів прокордонної служби відділу прикордонної служби Бориспіль-1, Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" підписаного капітаном ОСОБА_2 та рішення від 09 вересня 2015 року про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства СЗПН 2-го відділення інспекторів прокордонної служби відділу прикордонної служби Бориспіль-1, Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" підписаного капітаном ОСОБА_3,-

В С Т А Н ОВ И В:

Громадянин Азербайджану ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про скасування рішення від 30.08.2015 р. та рішення від 09.09.2015 р., прийнятих та підписаних СЗПН 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1», окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України.

У обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що 30.08.2015 р. СЗПН 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, капітаном ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 8 п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» було прийнято та підписано рішення, - «про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6», ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, з причин того, що ОСОБА_6 « не може підтвердити мету тимчасового перебування на території України»».

Вважа, що капітан ОСОБА_2 проігнорував пояснення ОСОБА_6, про те, що він є студентом Харківського університету та мета його перебування в Україні, - навчання, що підтверджується відмітками в паспортному документі позивача про неодноразовий перетин Державного кордону України у зв'язку з навчанням в Україні , а саме: у Харьківському університеті, куди він перевівся після трьох років навчання у Вінницькому медичному університеті.

Пояснив, що позивач обміняв закордонний паспорт громадянина Азербайджану на новий , серії НОМЕР_1 та 09.09.2015 р. ОСОБА_6 знову прилетів з Азербайджану в Україну до аеропорту «Бориспіль-1». Проте Позивачу знову було заборонено в'їзд в Україну без пояснення причин, а СЗПН 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно- пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітаном ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 8 п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» було прийнято та підписано рішення, - «про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6», ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_1, з причин того, що щодо ОСОБА_6 «є рішення уповноваженого органу України про заборону в'їзду в Україну». При цьому в паспортний документ Позивача капітаном ОСОБА_3 було проставлено штамп - « заборонено в'їзд в Україну строком на три роки». Тому позивач був вимушений літаком повернутись до Республіки Азербайджан.

Позивач вважає такі дії та рішеннями відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, Угоді між Урядом України та Республіки Азербайджан.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач - Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Адміністрації Державної прикордонної служби України проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що керуючись положеннями Закону України «Про прикордонний контроль» під час здійснення прикордонного контролю позивача та перевірки виконання позивачем умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, у посадової особи ОКПП «Київ» виникли сумніви щодо дотримання позивачем умов в'їзду на територію України та дійсності відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі позивача.

Пояснив, що під час здійснення співбесіди з позивачем встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування, позивач не зміг надати відповідні підтверджуючі документи, які б підтверджували що він їде на навчання ( виклик на сесію, документи, що підтверджували прийом (зарахування) на навчання, студентський квиток, тощо), позивач плутався у своїх поясненнях, зазначав що він їде на навчання у Вінницький медичний університет до Харкова.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

30.08.2015 р. СЗПН 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, на підставі ч. 1 ст. 8 п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» було прийнято рішення «Про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6», ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, з причин того, що ОСОБА_6 « не може підтвердити мету тимчасового перебування на території України»».

09.09.2015 р. ОСОБА_6 знову прилетів з Азербайджану в Україну до аеропорту «Бориспіль-1». СЗПН 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно- пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітаном ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 8 п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» було прийнято рішення «Про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6», оскільки є рішення уповноваженого органу України про заборону в'їзду в Україну».

Щодо рішення від 30.08.2015 р. Про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6» необхідно вказати наступне.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 р. № 967 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 31/18769 затверджено форму рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства.).

Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» закріплено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України.

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Так, керуючись положеннями Закону України «Про прикордонний контроль» під час здійснення прикордонного контролю позивача та перевірки виконання позивачем умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, у посадової особи ОКПП «Київ» виникли сумніви щодо дотримання позивачем умов в'їзду на територію України та дійсності відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі позивача, про що було складено заяву на здійснення поглибленої перевірки документа-паспорта, а позивача направлено на контроль другої лінії.

Судом встановлено, що поглиблена перевірка документа проводилась в порядку та на підставі Інструкції з організації і здійсненні перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 05.06.2012 р. № 407 та зареєстрованої в Мінюсті України від 27.06.2012 р. за №1083/21395. Водночас, під час здійснення співбесіди з позивачем встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування, позивач не зміг надати відповідні підтверджуючі документи, які б підтверджували що він їде на навчання ( виклик на сесію, документи, що підтверджували прийом (зарахування) на навчання, студентський квиток, тощо), позивач плутався у своїх поясненнях, зазначав що він їде на навчання у Вінницький медичний університет до Харкова.

Законом України «Про прикордонний контроль» встановив вимоги до в'їзду в Україну іноземців, зокрема іноземець має підтвердити мету запланованого перебування. Зазначений Закон також дає поняття підтверджуючі документи - документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності - інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні). Суд вважає, що персонал ОКПП «Київ» мав законні підстави вимагати від позивача підтвердити будь-якими документами мету запланового перебування та в разі виконання останнім вимог - відмовити у перетинанні державного кордону України.

Судом встановлено, що представник позивача у своїх поясненнях також підтверджує той факт, що окрім усних пояснень підтверджуючих документів не мав, зокрема ним не було надано жодного документа, який підтверджував навчання у Вінницькому медичному університеті.

Посилання позивача на відмітки про перетинання державного кордону України, то вони жодним чином не підтверджують мету запланованого перебування на території України, а посвідчують факт реєстрації в пункті пропуску та законності в'їзду в Україну.

Позивачем в позовній заяві вказано, що йому оформлено посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_3 від 30.11.12 р. В цей же час згідно ч. 12 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Водночас такого документу також не було пред'явлено під час перетинання державного кордону України.

Згідно наявного в паспортному документі штампу на сторінці 30, термін дії посвідки - до 30.11.12 р. Згідно п. 17 Порядок оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 23.08.2011 № 602 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2011 р. за № 11 10/19848 ( наказ втратив чинність на підставі наказу МВС від 15.07.2013 № 681) посвідка видається терміном на один рік та може бути продовжена ще на один рік у порядку, передбаченому пунктом 4 та підпунктами 5.3-5.7 пункту 5 цього Порядку. Форма посвідки затверджена та визначена у додатку 5 до наказу.

Водночас згідно п. 12 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування строку перебування на території України, затвердженого наказом МВС від 25.04.2012 р. № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 р. за № 778/21091 продовження строку перебування оформляється шляхом проставлення в паспортному документі штампа (додаток 6), у якому зазначається орган, який прийняв рішення, та термін, на який вирішено продовжити строк перебування. Штамп проставляється на першій вільній сторінці паспортного документа поряд з візою чи наявною відміткою про реєстрацію, завіряється підписом начальника (або його заступника) територіального органу чи підрозділу ДМС за місцем проживання іноземця чи особи без громадянства та скріплюється печаткою.

Таким чином наявні штампи ВГІРФО та ДМС є фактами продовження строку перебування на території України позивача, а не посвідки, остання відмітка про продовження реєстрації в Україні датована 2013 роком про продовження строку перебування до 30.06.2013 року. Зазначені штампи жодним чином не підтверджують мету запланованого перебування, а є законною вимогою щодо недопущення порушення терміну реєстрації та перебування іноземця на території України, не вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП.

Щодо рішення від 09.09.2015 р. про відмову у перетинанні державного кордону України громадянином Азербайджану - ОСОБА_6, необхідно вказати наступне.

Як вже зазначалось вище під час здійснення прикордонного контролю позивача 30.08.2015 р. на підставі Інструкції з організації і здійсненні перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 05.06.2012 р. № 407 та зареєстрованої в Мінюсті України від 27.06.2012 р. за №1083/21395 посадовими особами ОКПП «Київ» проведено поглиблену перевірку наявних в паспортному документі позивача відміток ДПСУ, наявних на сторінці 23, а саме № 053 від 15.07.15 р. пункту пропуску «Харків», № 047 від 26.07.15 пункту пропуску «Харків - пасажирський».

Судом встановлено, що за результатами здійснення поглибленої перевірки був складений висновок згідно якого встановлено, що зазначені відмітки не відповідають встановленому зразку. З метою встановлення дійсності відміток також було перевірено наявність в базах даних ДПСУ відомостей про перетинання державного кордону позивачем за зазначені дати. Так встановлено, що позивач в зазначені періоди державний кордон не перетинав. Також у паспорті містяться відмітки про заборону в'їзду в Україну позивача, про що представник позивача суд не повідомив.

Згідно Закону України «Про прикордонний контроль» перевірка відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України є складовою прикордонного контролю.

Згідно ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема у зв'язку з якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи. Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому і сьомому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Так, Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом АДПСУ від 05.12.11 № 946 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.11 за № 1564/20302 визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі якщо при клопотанні про в'їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи. Зазначеною Інструкцією також затверджена форма рішення, визначені підстави, згідно ЗУ «Про прикордонний контроль» для відмови.

Судом встановлено, що старшим зміни прикордонних нарядів капітаном ОСОБА_2 складено матеріали та надано на затвердження Постанову про заборону в'їзду в Україну позивачу строком на три роки (інших строків за цією обставиною законодавством не визначено) від 30.08.2015 р. За результатами розгляду наданих документів, ТВО начальника ОКПП «Київ» полковником ОСОБА_8 затверджено постанову, водночас у зв'язку з вибуттям позивача в зворотному напрямку, відповідна відмітка в паспортному документі проставлена не була. Інформація про прийняття рішення про заборону щодо позивача була направлена до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для внесення відомостей до баз даних про осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну.

Судом встановлено, що вказана Постанова оскаржена позивачем не була і на даний час є чинною.

Також судом встановлено, що під час спроби 09.09.15 р. в'їзду на територію України щодо позивача відбулось спрацювання бази даних про осіб, яким заборонено в'їзд в Україну. Керуючись вимогами статей 8, 14 Закону України «Про прикордонний контроль», положеннями пункту 3.10 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом АДПСУ від 05.12.11 № 946, згідно якої у разі спроби в'їзду в Україну в пункті пропуску не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону їм відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України „Про прикордонний контроль", позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України, на виконання п. 2.4 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом АДПСУ від 05.12.11 № 946 проставлено відмітку „Заборонено в'їзд в Україну терміном на...".

Щодо посилання представника позивача на положення Пленуму ВАС України від 25.09.2009 р. № 1 та статті 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», то вони поширюють свою дію на випадки примусового повернення іноземців та осіб без громадянства, тобто до осіб, які вже перебувають на території України, що у відносинах між позивачем та ОКПП «Київ» не відбувалось.

За таких обставин, суд вважає, що Окремий контрольно-пропускного пункт "Київ" Адміністрації Державної прикордонної служби України при прийнятті оскаржуваних рішень діяв правомірно.

У відповідності до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною другою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 лютого 2016 року