Постанова № 55512524, 28.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2015 року Справа № 810/5424/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВІТАЛ ТРЕЙД" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "ВІТАЛ ТРЕЙД" звернулось до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20.10.2015 № 205000011/2015/000101/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №205000011/2015/00018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації та декларації митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Оскільки позивач відмовився надати митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "ВІТАЛ ТРЕЙД" є юридичною особою, що зареєстрована 01.09.2010 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 13521020000000429).

У жовтні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України товару (короби з гофрованого картону), придбаного у компанії Przedsiкbiorstwo Wielobranџowe "AGAT" Piotr Jasiсski (Польща) на підставі договору від 08.10.2015 № ВТ-154. Митне оформлення товару здійснювалось через Волинську митницю ДФС.

Так, з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 19.10.2015 № 205020006/2015/003513, в якій задекларував товар (короби з гофрованого картону в розгорнутому вигляді, вагою нетто 12720,00 кг) за ціною 32200,00 польських злотих.

Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 15.10.2015 б/н.; (3006) калькуляцію транспортних витрат від 12.10.2015 б/н.; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.10.2015 № 16/1; (3014) 12.10.2015 прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.10.2015 б/н.; (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 16.10.2015 № Ц-1057; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 13.10.2015 № 752/2015; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.10.2015 № 1; (4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 08.10.2015 № ВТ-154; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару 15.10.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 15.10.2015 № 2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 14.10.2015 № PL/MF/AK 0457557; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 17.10.2015 № 15PL302010E0121072.

Інспектор митного органу, який здійснював контроль правильності визначення митної вартості товару та перевірку поданих для здійснення митного оформлення документів, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості є розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування, а саме: відповідно до заявки до договору від 13.10.2015 № 99 та довідки про транспортні витрати від 20.10.2015 № 20/1 загальна вартість перевезення вантажу становить 14000,00 грн. Згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1 загальна протяжність маршруту транспортування товару становить 600 км. На думку посадової особи митного органу, податкове навантаження витрат на транспортування має становити 23,333 грн./км (визначено математичним шляхом), незалежно від того, по якій території здійснюється перевезення, а з наданих митному органу транспортних документів убачається, що вартість транспортування товару по території Польщі та території Україні відрізняється.

У зв'язку з розбіжностями, виявленими у поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документах, митний орган витребував від декларанта додаткові документи, а саме: договір на перевезення товару; заявку на перевезення товару від 13.10.2015 № 99; виписку з бухгалтерської документації; розрахунок транспортних витрат (у зв'язку з тим, що податкове навантаження витрат на 1 км до кордону України, відмінне від податкового навантаження по території України); замовлення на виготовлення партії товару; якщо рахунок сплачено - банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; переклад українською мовою товаросупровідних документів.

20 жовтня 2015 року позивач подав на вимогу митниці заяву вих. № 2, до якої додав додаткові документи, а саме: договір на перевезення товару від 15.10.2015 № 1; заявку на перевезення вантажу від 13.10.2015 № 099; калькуляцію транспортних витрат (довідку про транспортні витрати від 20.10.2015 № 20/1); замовлення на виготовлення партії товару від 06.10.2015 № 361; видаткову накладну від 30.09.2015 № 386; прейскурант (прайс-лист від 12.10.2015 б/н); висновок Київської торгово-промислової палати від 16.10.2015 № Ц-1057; розрахунок ціни (калькуляцію) від 12.10.2015 б/н.; митну декларацію країни відправлення; специфікацію.

Однак, інспектор митного контролю за результатом опрацювання наданих декларантом документів дійшов висновку, що декларант подав не всі витребувані митним органом документи, а саме: не надано українською мовою перекладу прайс-листа від виробника та калькуляції собівартості оцінюваного товару.

Посадова особи митного органу також дійшла висновку, що у наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування. Так, відповідно до наданих декларантом документів загальна вартість перевезення вантажу становить 14000,00 грн., загальна протяжність маршруту - 600 км. На підставі математичних розрахунків митний орган дійшов висновку, що податкове навантаження витрат на транспортування має становити 23,333 грн./км. Виходячи з наведеного розрахунку, вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України має становити 23,333 грн./км * 15 км = 349,995 грн. (350 грн.), проте, згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1, наданої декларантом, вартість перевезення до кордону України становить 285,17 грн. (різниця - 64,83 грн.) Таким чином, на думку митного органу, декларантом не вірно проведено розрахунок транспортних витрат, які є складовою митної вартості.

Крім того, інспектор митного контролю дослідив, що пунктом 3.1 контракту передбачено, що продавець виготовляє товар в узгоджений між сторонами термін згідно замовлення на виготовлення партії товару, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 08.10.2015 № ВТ-154, але надане митному органу замовленні від 06.10.2015 № 361, яке передує даті договору поставки, відсутні реквізити вказаного договору, що не надає можливості ідентифікувати вищезгадане замовлення з поставкою товару.

20 жовтня 2015 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення № 205000011/2015/000101/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом.

Крім того, 20.10.2015 митним органом прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою № 205000011/2015/00018.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як убачається, з рішення Волинської митниці ДФС від 20.10.2015 № 205000011/2015/000101/2 щодо коригування митної вартості товарів, приводом для витребування від декларанта додаткових документів стало те, що інспектор митного контролю виявив, на його думку, розбіжність у вартісних показниках витрат на транспортування товару до кордону України та по території України.

З'ясовуючи правомірність вимог митного органу, суд встановив наступне.

Відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.10.2015 № 099, укладеному між позивачем (замовник) і ТОВ "КАСКАД-ХОЛОД" (перевізник), перевізник зобов'язався здійснити перевезення за маршрутом м. Бжезна (Польща) до с. Недобоївці Чернівецької області (Україна) автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номер ВХ5645АІ та причепом - ВХ1272ХТ, вартість перевезення - 14000,00 грн.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1, виданою перевізником - ТОВ "КАСКАД-ХОЛОД", перевезення здійснювалось автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номер ВХ5645АІ та причепом - ВХ1272ХТ відповідно до Заявки - договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.10.2015 № 99 від м. Бжезно (Польща) до с. Недобоївці Чернівецької області (Україна) і становить:

- від м. Бжезно до МПП Ягодин (15 км) - 285,17 грн.;

- від МПП Ягодин до с. Недобоївці Чернівецької області (585 км) - 13714,83 грн.

Загальна протяжність маршруту - 600 км, з яких: 15 км - до кордону України; 585 км - по території України; загальна вартість транспортування - 14000,00 грн.

Під час судового розгляду суд не встановив жодних розбіжностей у товарно-транспортних документах. Дійсно, вартість транспортування товару до митного кордону України і по території України у математичному перерахунку на 1 км шляху є відмінними, однак, суд зазначає, що вартість перевезення по різним по території різних країн може відрізнятися залежить від категорії доріг і стану покриття, якості пального тощо. Зрештою, вартість послуг формується на підставі домовленості сторін.

Висновки інспектора митного контролю про наявність розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування є результатом математичних розрахунків, які зводяться до вирахування середньої вартості перевезення за 1 км шляху, що жодного практичного значення не має для оцінки вартості транспортування, а отриманий результат - розбіжність між документально підтвердженими витратами і математичним розрахунком в 64,83 грн. свідчить про використання владних повноважень всупереч інтересам публічної служби.

Це означає, що висновки митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах є розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування товару, не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документі є безпідставними і протиправними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. Це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 20.10.2015 № 205000011/2015/000101/2 про коригування митної вартості товарів, а також про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 20.10.2015 № 205000011/2015/00018.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Волинської митниці ДФС на користь Приватного підприємства "ВІТАЛ ТРЕЙД" судові витрати у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "04" січня 2016 р.