Постанова № 55514519, 04.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 р. Справа № 805/2867/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області,

Маріупольського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:

- визнати незаконними та скасувати накази № 714 від 30 березня 2015 року та № 114 о/с від 10 квітня 2015 року;

- поновити його на посаді оперуповноваженого СБНОН Іллічівського МВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області;

- стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 100 відсотків щомісячного грошового забезпечення та заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 травня 2014 року по 10 квітня 2015 року (але не менш 3 000,00 грн із розрахунку на місяць) з врахуванням інфляції та 3 відсотків річних;

- стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошові кошти у розмірі 53 750,74 грн, з яких: 26 250,74 грн - відшкодування матеріальної шкоди, грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції; 500,00 грн - витрати, понесені у зв'язку із явкою позивача до суду; 500,00 грн - витрати на юридичну допомогу 500,00 грн; 26 500,00 грн - моральна шкода (а.с. 3-6, 113).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Наказом № 22 л / с від 9 лютого 2007 року ГУМВС України в Донецькій області позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ - в Жовтневий РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області. З 2007 року по 2009 рік - був оперуповноваженим СКР Жовтневого РВ Маріупольського МУ, з 2009 року по 2012 рік - оперуповноваженим СКР Іллічівського РВ Маріупольського МУ; з 2012 року обіймав посаду оперуповноваженого СБНОН Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом № 114 о/с від 10 квітня 2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Як зазначає позивач у позовній заяві, до подачі позовної заяви до суду він не був ознайомлено з наказом № 114 о/с від 10 квітня 2015 року. Про звільнення його повідомили за телефоном.

Прийшовши в Маріупольське МУ ГУМВС Украйни, отримав усне пояснення щодо свого звільнення та отримав трудову книжку, де був зроблений відповідний запис.

Позивач вважає спірні накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню з наступних обставин.

20 вересня 2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ст. 365 ч. 2, 162 ч. 2 КК України.

Згідно вироку Приморського районного суду м Маріуполя від 27 червня 2014 року в силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 був звільнений від покарання з випробувальним терміном 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України; також цим вироком було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь КУ «Міська лікарні № 9 м. Маріуполя на користь гр.-ки ОСОБА_3 грошові кошти.

24 грудня 2014 року Апеляційним судом Донецької області була розглянута апеляційна скарга на вирок Приморського районного суду м Маріуполя від 27 червня 2014 року. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 прийнято рішення виключити кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 365 КК України, кримінальну справу за ч. 2 ст. 162 КК України закрити і звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

У лютому 2015 року позивачу стало відомо, що стосовно нього Маріупольським МУ ГУМВС України в Донецькій області проводиться службове розслідування для подальшого звільнення його з ОВС за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зазначає, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації; на думку позивача, під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС і власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні діяння, які за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність і авторитет співробітника органів внутрішніх справ і, власне, органи внутрішніх справ. До таких вчинків відноситься, зокрема, вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили і відповідно до якого особа повинна понести покарання; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.

Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області не надало доказів вчинення позивачем проступку, який виразився в підриві довіри та авторитету органів внутрішніх справ України умисними діями, не сумісно з подальшим проходженням служби в ОВС України.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що факт звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи відносно нього свідчить про те, що ним не вчинявся проступок, що дискредитує звання працівника міліції.

Зазначив, що при звільненні його з ОВС за відсутності беззаперечних доказів вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу і за наявності закритої кримінальної справи, по якій не встановлена ??кримінальна відповідальність і вина позивача, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу. Незаконним звільненням його була спричинена моральна шкода, яку він також просить суд стягнути з ГУМВС України в Донецькій області.

Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 3-6, 113).

Ухвалою суду від 3 червня 2015 року залучено до участі у розгляді справи залучено другого відповідача - Маріупольське міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та зобов'язано сторін надати додаткові докази по справі (а.с. 23-24).

В судове засідання 4 серпня 2015 року позивач не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 1 липня 2015 року надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 112).

Представник першого відповідача в судове засіданні не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлялось судом належним чином. Причини неявки представника в судове засідання 14 травня 2015 року суду не повідомлені.

Представник другого відповідача 4 серпня 2015 року до суду не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Маріупольське міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлялось судом належним чином. Причини неявки представника управління суду не повідомлені.

В матеріалах справи містяться заперечення, підписані представником першого та другого відповідачів від 10 червня 2015 року, в яких зазначено наступне.

16 лютого 2015 року наказом Маріупольського МУ було призначено службове розслідування за фактом надходження ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року стосовно оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1.

13 березня 2015 року за результатами проведеного службового розслідування було складено відповідний висновок, яким встановлено:

20 вересня 2014 року прокуратурою Приморського району м. Маріуполя порушено кримінальну справу № 20-2010-01-0032 за ст.ст. 365 ч 2, 162 ч.2 КК України стосовно оперуповноваженого СКР Іллічівського РВ Маріупольського МУ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за фактом перевищення ним влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильницькими діями, незаконним проникненням у житло та проведення його огляду.

24 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області було прийнято рішення закрити справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 Кримінального кодексу України та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року №392/96-ВР амністія с повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Тобто, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння ним злочину, передбаченого ст. 162 ч. 2 Кримінального кодексу України за нереабілітуючими обставинами, оскільки акт амністії може бути застосований лише до особи, яка вчинила злочин. Твердження ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини у скоєнні ним злочину вироком суду вважаються необґрунтованими, оскільки ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року був встановлений факт перевищення ним влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильницькими діями, незаконним проникненням у житло та проведенням його огляду. Звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії не спростовує самого факту вчинення вищевказаних дій.

Дії ОСОБА_1, які виразилися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.162 Кримінального кодексу України, кваліфіковані як такі, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справи України. Скоєння ОСОБА_1 таких дій повністю підтверджується результатами розгляду Апеляційним судом Донецької області кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 за ст. 162 ч. 2 Кримінального кодексу України.

До того ж в ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 свою провину не визнав, не розкаявся та в своєму поясненні наполягає, що скоєння даного злочину є не тяжким проступком та він може продовжити службу в ОВС.

На підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. Дискредитація є самостійною підставою дня звільнення з ОВС осіб рядового і начальницького складу і за своїм змістом відрізняється від порушення службової дисципліни, яке є підставою для звільнення згідно з п. 64 Положення та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справи України. У п. 66 Положення визначено не окремий вид відповідальності працівника ОВС, а спеціальну підставу для припинення служби, яке відбувається у формі звільнення. Припинення служби через дискредитацію є найсуворішою санкцією відповідальності працівника ОВС, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Звільнення за п. 66 Положення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 зазначеного вище Положення є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Службовим розслідуванням було встановлено, що проступок ОСОБА_1 підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх функцій.

Відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, позивача 13 березня 2015 року було ознайомлено з результатами службового розслідування, про що свідчить власноручний підпис на висновку службового розслідування.

На підставі проведеного службового розслідування керівництвом Маріупольського МУ наказом № 219 від 13 березня 2015 року було прийнято рішення клопотати перед керівництвом ГУМВС в області про звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1

Наказом ГУМВС в області від 30 березня 2015 року № 714 вказане клопотання було задоволено.

Наказом ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114 о/с було виконано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача з ОВС.

Керівництво Маріупольського МУ, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ознайомило позивача з виданими наказами та за його запитами на адресу позивача направило їх копії.

Також зазначено, що за період служби позивач мав 9 дисциплінарних стягнень, останнє - попередження про неповну посадову відповідність, оголошене позивачу наказом Іллічівського РВ Маріупольського МУ від 3 листопада 2014 року № 399, на момент звільнення знято не було.

Враховуючи наведене вище, представник відповідачів просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі (а.с. 53-56, 72-75, 135-138).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач надавав суду заяву про розгляд справи без його участі, представник відповідачів до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлялись судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2015 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7), листом, підписаним заступником начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Зіненко Н.В. (а.с. 18-19, 63-64), копіями наказів ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 78-79) та довідкою-випискою із послужного списка позивача від 20 травня 2015 року (а.с. 106).

Останнє присвоєне позивачу за період проходження служби спеціальне звання - капітан міліції, остання займана ним перед звільнення посада - оперуповноважений БНОН Іллічівського РВ Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 18-19, 63-64).

Як зазначено у довідці, наданої суду другим відповідачем, під час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 мав наступні дисциплінарні стягнення:

- «зауваження», оголошене позивачу за недбале відношення до виконання своїх службових обов'язків (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 237 від 25 червня 2010 року);

- «догана» - за неналежне виконання своїх службових обов'язків (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 259 від 6 липня 2010 року);

- «сувора догана» - за нещирість під час проведення службового розслідування (Наказ ГУМВС України в Донецькій області № 1951 від 12 листопада 2010 року);

- «неповна посадова відповідність» - за особисту недисциплінованість, порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, вимог п. 2.1 Інструкції, затвердженої Наказом МВС України № 400-2004 «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» (Наказ ГУМВС України в Донецькій області № 1970 від 15 листопада 2010 року);

- «зауваження» - за неналежне виконання службових обов'язків (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 133 від 23 лютого 2012 року);

- «догана» - за неналежне виконання службових обов'язків (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 205 від 9 квітня 2012 року);

- «усне зауваження» - за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 111 від 26 лютого 2013 року)

- «догана» - за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків (Наказ Маріупольського МУ в Донецькій області № 650 від 16 вересня 2013 року);

- «неповна посадова відповідність» - за особисту недисциплінованість, ігнорування вимог Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України (Наказ Іллічівського РВ Маріупольського МУ в Донецькій області № 399 від 3 листопада 2014 року) - не знято (а.с. 158-159, 160).

Суду не надано доказів на підтвердження наявності у позивача під час проходження служби в ОВС заохочень.

Як встановлено під час розгляду справи, 27 червня 2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя (справа № 1-81/11, номер провадження 1/266/23/14) винесений вирок щодо ОСОБА_1, яким останнього визнано винним за: ст. 365 ч. 2 КК України (в редакції 21 лютого 2014 року) та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; ст. 162 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки. У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції (а.с. 38-51).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року, прийнятою за результатом розгляду апеляцій на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області (справа № 1-81/11, номер провадження 11/775/109м/14), вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області відносно ОСОБА_1 скасований; виключено як зайву з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 365 КК України; справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 162 КК України закрито на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», звільнивши його від кримінальної відповідальності (а.с. 36-37).

Як зазначено у запереченнях другого відповідача (а.с. 52-56, 72-75) та наказі ГУМВС України в Донецькій області від 30 березня 2015 року № 714 (а.с. 94-95), 12 лютого 2015 року Маріупольським МУ отримано Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року.

Наказом Маріупольським МУ від 16 лютого 2015 року призначено службове розслідування за фактом надходження ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року стосовно оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1 (а.с. 90).

24 лютого 2015 року ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування були надані пояснення, в яких зазначено, що позивач вважає непідтвердженим факт скоєння ним проступку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а вирок суду при визнання його винним є скасованим апеляційною інстанцією, що свідчить про відсутність підстав вважати, що він скоїв проступок, за яке передбачено звільнення з посади п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (а.с. 172-175).

13 березня 2015 року за результатами проведеного службового розслідування було складено висновок, яким встановлено:

20 вересня 2014 року прокуратурою Приморського району м. Маріуполя порушено кримінальну справу № 20-2010-01-0032 за ст.ст. 365 ч 2, 162 ч.2 КК України стосовно оперуповноваженого СКР Іллічівського РВ Маріупольського МУ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за фактом перевищення ним влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильницькими діями, незаконним проникненням у житло та проведення його огляду.

24 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області було прийнято рішення закрити справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 Кримінального кодексу України та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Дії ОСОБА_1, які виразилися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.162 Кримінального кодексу України, кваліфіковані як такі, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справи України. Скоєння ОСОБА_1 таких дій повністю підтверджується результатами розгляду Апеляційним судом Донецької області кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 за ст. 162 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Також в ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 свою провину не визнав, не розкаявся та в своєму поясненні наполягає, що скоєння даного злочину є не тяжким проступком та він може продовжити службу в ОВС.

Зазначено, що проступок ОСОБА_1 підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх функцій.

13 березня 2015 року позивача було ознайомлено з результатами службового розслідування, про що свідчить його підпис на висновку службового розслідування (а.с. 178).

На підставі проведеного службового розслідування та складеного висновку Маріупольським МУ був прийнятий наказ № 219 від 13 березня 2015 року, відповідно до якого вирішено клопотати перед керівництвом ГУМВС в області про звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1 (а.с. 91-92).

Як вбачається з матеріалів справи позивач був ознайомлений з даним наказом 13 березня 2015 року (а.с. 93).

Відповідно до листа Маріупольського МУ від 20 березня 2015 року № В-79, копія зазначеного наказу на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2015 року (а.с. 98) була направлена позивачеві (а.с. 99).

Наказом ГУМВС в області від 30 березня 2015 року № 714 вказане клопотання було задоволено. За скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, ігнорування вимог ст.ст. 2, 10, 20 Закону України «Про міліцію», Присяги працівника внутрішніх справ України, п. 4.1 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1 - звільнено з органів внутрішніх справ (а.с. 94-95).

Відповідно до матеріалів справи зазначений наказ надійшов до СДЗ Маріупольського МУ 2 квітня 2015 року (а.с. 100); позивач був ознайомлений з даним наказом 7 квітня 2015 року (а.с. 96).

Відповідно до листа Маріупольського МУ від 15 квітня 2015 року № В-108, копія вказаного наказу на підставі заяви ОСОБА_1 від 7 квітня 2015 року (а.с. 101) була направлена позивачеві (а.с. 102).

Наказом ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114 о/с (п. 5) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу ОВС) капітана міліції ОСОБА_1 (М-144714) - оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського районного відділу Маріупольського міського відділу з 14 квітня 2015 року. Як зазначено у наказі, підставою його прийняття є наказ ГУМВС України в Донецькій області від 30 березня 2015 року № 714 (а.с. 97).

Суду не надано доказів про ознайомлення позивача з даним наказом.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у приміщенні Маріупольського МУ (дата не зазначена) він отримав трудову книжку, в якій був зроблений запис про його звільнення з посиланням на наказ ГУМВС України в Донецькій області від 10 квітня 2015 року № 114 о/с (а.с. 3-6).

Відповідно до листа Маріупольського МУ від 6 травня 2015 року № В-119, копія наказу ГУМВС України в Донецькій області від 10 квітня 2015 року № 114 о/с на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 квітня 2015 року (а.с. 103) була направлена позивачеві (а.с. 104).

У суду відсутні відомості щодо дати отримання позивачем копії зазначеного наказу.

Будучи не згодним з наказами ГУМВС України в Донецькій області № 714 від 30 березня 2015 року та № 114 о/с від 10 квітня 2015 року щодо його звільнення з посади, позивач 7 травня 2015 року звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон «Про міліцію», Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року за № 114 (далі -Положення № 114), Інструкцією «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Мінюсті 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 541/23073), Правилами поведінки та професійної етики рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Мінюсті 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (далі - Правила поведінки та професійної етики).

Згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 «Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України» передбачено, що працівники міліції складають присягу наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 5 жовтня 2000 року № 7КМ/8, крім іншого, передбачає, що працівники органів внутрішніх справ, вбачаючи важливою умовою ефективності своєї діяльності встановлення і розвиток партнерських стосунків з населенням, його довіру та повагу до органів внутрішніх справ, зобов'язуються у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності і внутрішньої дисциплінованості.

Відповідно до п. 2.2 зазначених Правил дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Згідно п. 4.1 Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час звільнення з органів внутрішніх справ позивачу було присвоєне звання капітана міліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Згідно із п. 2 Положення № 114 особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ у званні «капітан міліції», віднесені до середнього начальницького складу.

Відповідно до п. 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Відповідно до ст. 7 вказаного Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення, відповідно до якого: звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Як встановлено під час розгляду справи, звільнення позивача відбулось у зв'язку із вчиненням позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, який знайшов своє підтвердження за результатом службового розслідування та у зв'язку із прийняттям Апеляційним судом Донецької області за результатом розгляду апеляцій на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області (справа № 1-81/11, номер провадження 11/775/109м/14) ухвали від 24 грудня 2014 року, в мотивувальній частині якої зазначено, що суд 1-ї інстанції при розгляді справи вірно встановив фактичні обставини справи, але надав їм невірну оцінку.

Зокрема зазначено, що позивач як службова особа, перевищуючи надані йому владу та службові повноваження; перевищуючи владу та службові повноваження із застосуванням насильства незаконно проник у житло родини Киприянових та незаконно провів там огляд приміщення (а.с. 141-144).

Вказано, що дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 162 КК України (дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян).

Визнаючи факт скоєння позивачем вчинку, що передбачений за ч. 2 ст. 162 КК України, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та звільнив позивача від кримінальної відповідальності у зв'язку із тим, що за висновком апеляційної інстанції кваліфікація дій позивача за ч. 2 ст. 365 КК України є зайвою; а справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 162 КК України підлягає закриттю на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» (у зв'язку із тим, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України не віднесений до категорії тяжких, вчинений позивачем до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році», та враховуючи наявність у позивача неповнолітньої дитини) (а.с. 141-144).

Згідно ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, від покарання у виді позбавлення волі на

певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільнено осіб, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, зокрема, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Таким чином, Апеляційний суд Донецької області закрив провадження у кримінальній справі та звільнив позивача від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, підтвердивши при цьому факт вчинення позивачем вчинку, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ст. 2, ч. 2 ст. 71 та ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідачів щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та про правомірність наказів ГУМВС України в Донецькій області № 714 від 30 березня 2015 року та № 114 о/с від 10 квітня 2015 року.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасувати наказів ГУ МВС України в Донецькій області № 714 від 30 березня 2015 року та № 114 о/с від 10 квітня 2015 року - задоволенню не підлягають.

Враховуючі, що позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді оперуповноваженого СБНОН Іллічівського МВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області; стягнення з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 100 відсотків щомісячного грошового забезпечення та заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 травня 2014 року по 10 квітня 2015 року (але не менш 3 000,00 грн із розрахунку на місяць) з врахуванням інфляції та 3 відсотків річних; стягнення з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошові кошти у розмірі 53 750,74 грн, з яких: 26 250,74 грн - відшкодування матеріальної шкоди, грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції; 500,00 грн - витрати, понесені у зв'язку із явкою позивача до суду; 500,00 грн - витрати на юридичну допомогу 500,00 грн; 26 500,00 грн - моральна шкода - є похідними від позовних вимог про визнання неправомірними та скасування Наказів ГУ МВС України в Донецькій області № 714 від 30 березня 2015 року та № 114 о/с від 10 квітня 2015 року, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні і цих позовних вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.