Ухвала суду № 55514116, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/31375/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В.,Сороки М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі Х2 808/6303/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Добропіллявугілля" до управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Добропіллявугілля" звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, в якому просило скасувати рішення №105/17а від 29.08.2014 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей у 2005 р., що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до органів Пенсійного фонду України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, позов задоволений. Скасоване рішення №105/17а від 29.08.2014 року УПФУ в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області про застосування до ТОВ „ДТЕК Добропіллявугілля" фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного Фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа від 05.08.2014 р. №1-2787 директор ВСП „Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ „ДТЕК Добропіллявугілля" просив провести перевірку за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р. по застрахованій особі ОСОБА_1, , який працював на ВП „Шахта „Алмазна" ДП „Добропіллявугілля". Відповідачем на підставі направлення від 13.08.2014 №102 та наказу від 12.08.2014 р. №175 14.08.2014 р. була проведена позапланова перевірка ВСП „Шахтоуправління „Добропільське" ТОВ „ДТЕК Допропіллявугілля" (ВП „Шахта" „Алмазна"ДП „Добропіллявугілля" , за наслідками якої складений акт від 14.08.2014 р. №102 про результати позапланової документальної перевірки ВСП „Шахтоуправління „Добропільське" ТОВ „ДТЕК Допропіллявугілля" (ВП „Шахта „Алмазна" ДП „Добропіллявугілля" щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005р..

Актом перевірки були встановлені порушення п.4 ч 2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.8.3 Порядку формування та подання органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 10.06.2004 №7-6, у частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування по застрахованій особі ОСОБА_1 за 2005 рік, а саме: у наданих індивідуальних відомостях за 2005 рік невірно вказана заробітна плата усього/враховується для пенсії, суму лікарняних, суму внеску із заробітку та відсутні відомості про пільговий стаж.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте рішення № 105/17а від 29.08.2014 р. про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким до позивача на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за подання недостовірних відомостей за 2005 рік та була застосована фінансова санкція у розмірі 170,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратив свою дію з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а перехідними положенням чинного Закону не передбачена відповідальність за неподання, за несвоєчасне подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судам першої та апеляційної інстанції встановлено, що до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно оскаржуваного рішення 29.08.2014 р. на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, за 2005р..

Разом з тим, зазначена норма матеріального права припинила свою дію з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення"), яка діяла з 01.01.2004 року до 01.01.2011 року.

На момент прийняття спірного рішення діючим Законом України від 08.07.2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (п.4 ст.25) були передбачені заходи впливу та стягнення лише за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом (а не Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставного посилання відповідача на приписи абз. 6 п.7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове у державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону.

Так, абзацом 6 пунктом 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати на 1 січня 2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи наведений зміст законодавчої норми колегія суддів зазначає, що такі пролонговані повноваження пенсійного органу стосуються виключно страхових внесків та штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до 01.01.2011 року. Разом з тим, відповідачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази того, що штрафні фінансові санкції були пов'язані з нарахованими та/або не сплаченими страховими внесками, фінансовими санкціями до 01.01.2011 року, мало місце застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством за 2010 р., що не передбачено вищенаведеними перехідними положеннями.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, при цьому суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам відповідача

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: