Рішення № 5551390, 29.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2009 р. Справа № 56/179-09

вх. № 6161/4-56

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1296 від 30.07.2009р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

про стягнення 112688,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" на користь позивача 89963,06 грн. заборгованості; 6117,28 грн. пені; 5000,00 грн. сплачених за юридични послуги; 502,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 1105,68 грн. інфляційних та 10000,00 грн. моральної шкоди, що виникли внаслідок невиконання відповідачем вимог договору банківського рахунку № 97-2006 від 30.08.2006р. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1126,89 грн. та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач разом з позовною заявою звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування необхідності забезпечення позову, зважаючи не те, що позивачем достатніх правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову та можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача через канцелярію господарського суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.11420), в якій зменьшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача, в зв"язку з невиконанням ним вимог договору банківського рахунку № 97-2006 від 30.08.2006р., 89749,06 грн. основної заборгованості; 6117,28 грн. пені; 502,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 1105,68 грн. інфляційних, а також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача позивача про уточнення позовних вимог до розгляду судом, долучає її до матеріалів справи та подальший розшляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.

В судовому засіданні 29.09.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.09.2009р., не з"явився через канцелярію суду надав уточнення до відзиву на позовну заяву (вх.11421), в яких визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 89749,06 грн, 6117,28 грн. пені, 1105,68 грн. інфляційних, 502,81 грн. відсотків за користування чужими коштами. Також представник відповідача через канцелярію суду надав заяву , в якій просив розглядати справу без його участі.

Присутній в судовому засіданні 29.09.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 14.09.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30 серпня 2006 року між ФОП ОСОБА_2 (позивач по справі) та ВАТ "Інноваційно - промисловий банк" (відповідач по справі) був укладений договір банківського рахунку № 97-2006, відповідно до п. 1.1. якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок № 260050159172 в українській гривні, забезпечує комплексне банківське обслуговування, веде облік руху коштів на рахунку і проводить за дорученням позивача усі розрахункові та касові операції.

Пункт 2.2. зазначеного договору передбачає, що платежі по рахунку клієнта та видача готівки здійснюється за його дорученням у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.

Згідно до підпункту 3.1.3. п.3.1. договору відповідач зобов"язується здійснити розрахункові операції згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та Інструкцією Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

Згідно підпункту 3.3.1. п.3.3. договору відповідач має право використовувати кошти позивача, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявнійсть і безперешкодне проведення операцій, що відповідають нормативним актам НБУ.

Відповідно до п.3.4. договору позивач має право самосійно безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, враховуючи вимоги діючого законодавства (пп. 3.4.1.); надавати відповідачу доручення на проведення операцій і отримувати виписку зі свого поточного рахунку (пп. 3.4.3.); розірвати цей договір у будь-який час (пп. 3.4.4.).

Розділ 5 договору банківського рахунку визначає порядок здійснення розрахункових операцій та вказує, що: розрахункові операції здійснюються позивачем згідно з правилами Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Кошти з рахунку позивача відповідач списує за його розпорядженням (п.5.1.); відповідач виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку позивача (п.5.2.); розрахункові документи, прийняті відповідачем до виконання на протязі операційного дня, виконуються у день їх прийняття, прийняті відповідачем після закінчення операційного дня виконуються на наступний робочий день (п.5.3.).

Пункт 6.1. Договору банківського рахунку передбачає, що позивач сплачує відповідачу за банківські послуги (розрахунково-касове обслуговування) згідно пакету №3 (Додаток №1). Пункт 7.1. Договору банківського рахунку передбачає, що плата за банківські послуги (розрахунково-касове обслуговування) стягується відповідачем згідно договору доручення (Додаток №2) від 30.08.2006р.

У відповідності до п.9.2. Договору банківського рахунку він розривається за заявою позивача у будь-який час.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку, яку відповідач отримав 20.01.2009р. До заяви було додано копію платіжного доручення №199 від 24.03.2009 р. на 100,00 гривень за закриття поточного рахунку та платіжне доручення №211 від 20.05.2009 р. на перерахування 89963,06 гривень на додатковий рахунок позивача.

У вказаній заяві позивачем ставилось питання про перерахування залишку на рахунку позивача на його рахунок, відкритий в іншому банку згідно наданого платіжного доручення №211 від 20.05.2009 р.

Всупереч викладеним нормам закону, положенням Договору банківського рахунку, в порушення Інструкції Національного банку України відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та своєчасно не закрив поточний рахунок позивача, а також станом на момент розгляду справи не перерахував грошові кошти в сумі 89749,06 грн. (як зазначено в позовній заяві з урахуванням зави про уточнення позовних вимог).

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні банки зобов"язані виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документів, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У випадку надходження документа після закінчення операційного часу в банку - такий розрахункоий документ виконується банком наступного дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", розрахункові банківські операції - рух грошей на банківський рахунок, здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

У відповідності до ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов"язаний за розпорядженням клієнта переказати з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового (платіжного) документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки та порядку, встановленому банківськими правилами.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов"язання стягнути з відповідача 89749,06 грн. основної заборгованості за договором банківського рахунку (що становить залишок коштів на поточному рахунку позивача, який підтверджується довідкою "Інпромбанку" про рух коштів по поточному рахунку № 260050159172) обгрунтовані, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно п.4.5. договору банківського рахунку у випадку порушення відповідачем строків виконання доручення позивача на переказ, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу. При цьому, враховуючи суму грошових коштів, що підлягали переказу згідно платіжного доручення №211 від 20.05.2009 р. (89963,06 гривень), сума пені повинна становити 89,96 гривень в день (89963,06 X 0,1% = 89,96) за кожен день прострочення.

Право нарахування пені підтверджується й Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зокрема п.32.2. ст.32 зазначеного Закону.

Враховуючи положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пеню необхідно починати нараховувати через три банківські дні, тобто з 24 травня 2009 року.

Станом на момент подачі позовної заяви пеня склала 6117,28 грн. і вона підлягає стягненню на користь позивача.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок, встановлений договором, щодо вчасного повернення грошових коштів, позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 502,81 грн. відповідають діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 1105,68 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 598, 611, 625, 1068, 1075 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, м. Харків, вул. клочківська, 3, МФО 351878, код ЄДРПОУ 20021814) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61098, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, код ЗКПО НОМЕР_1) 89749,06 грн. заборгованості; 6117,28 грн. пені, 502,81 грн. 3% річних; 1105,68 грн. інфляційних; 1126,89 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 30.09.2009р.

Справа №56/179-09.