Рішення № 5551228, 25.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2009 р.Справа № 11/38-1244 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", вул. Лук'яновича,8, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

Позивача:

Відповідача: Питель В.І. представник.

Суть справи: Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", вул. Лук'яновича,8, м. Тернопіль 5 387 грн. 05 коп. заборгованості.

На адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі надійшла заява, в якій позивач просить суд справу слухати у його відсутності у звязку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем порушено терміни здійснення перевезення, що призвело до нанесення відповідачу збитків та втрати вигоди, просить суд в позові відмовити.

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача розяснено їх права та обовязки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 23.09.2009 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 25.09.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне:

15 вересня 2006 року між відповідачем ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" (далі Замовник) та позивачем СПД-ФО ОСОБА_1 (далі (Виконавець) була складена та підписана заявка №18/09 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення автомобільним транспортом по Україні та в міжнародному сполученні. Згідно даної заявки Виконавець взяв на себе зобовязання по перевезенню вантажу по маршруту м. Санок, Польща м. Тернопіль, Україна, Замовник зобовязався оплатити послуги по перевезенню вантажу на протязі трьох днів після доставки вантажу шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця. Термін перевезення визначений в заявці 19.09.2006 року 21.09.2006 року.

На виконання своїх зобовязань згідно заявки №18/09 від 15.09.2009 року позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту м. Санок, Польща до м. Тернопіль, Україна, що підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразка CMR серії А б/н.

Факт надання послуг позивачем по перевезенню вантажу підтверджується актом виконаних робіт №85/9 підписаним між сторонами по справі 21.09.2006 року, в якому вказано, що вартість наданих послуг згідно заявки №18/09 від 15.09.2006 року становить 3 181,50 грн. В даному акті зазначено, що Замовник замовив, а Виконавець виконав доручене йому перевезення вчасно, претензій немає. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт здійснення позивачем перевезення вантажу згідно заявки.

Відповідач свої зобовязання згідно заявки №18/09 від 15.09.2006 року належним чином не виконав та не здійснив оплату позивачу за надані послуги по перевезенню вантажу.

Відповідно до ст.ст. 909, 916, 923, 929, 930, 931 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається зі змісту даних статей договір на перевезення та договір транспортного експедирування повинен вчинятись у письмовій формі. Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Нормами ст. 218 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин,для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. З огляду на викладене, оскільки позивачем здійснено перевезення вантажу, а позивач прийняв роботу по здійсненню перевезення, суд кваліфікує відносини що склалися між сторонами, як такі, що випливають з договору перевезення та транспортного експедирування.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 06.04.2009 року з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач за неналежне виконання грошового зобовязання нарахував відповідачу 1 627,19 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року та 258,36 грн. 3% річних за період з 26.09.2006 року по 09.06.2009 року.

Розглянувши подані позивачем розрахунки судом встановлено, що між сторонами не було укладено письмового договору на перевезення вантажу, а виконання зобовязань відбувалось на підставі заявки №18/09 від 15.09.2006 року, отже право вимоги у позивача наступило відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня предявлення вимоги, тобто 14.04.2009 року. Враховуючи наведене, позивач не правомірно нарахував відповідачу 1 627,19 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року, тому позовні вимоги в цій частині суд вважає необгрутованими, та такими що задоволенню не підлягають. Також позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних в сумі 258,36 грн. за період з 26.09.2006 року по 09.06.2009 року, оскільки не враховано, що право вимоги у позивача виникло 14.04.2009 року, тому сума 3% річних що підлягає до часткового задоволення за період з 14.04.2009 року по 09.06.2009 року що становить 14,91 грн.

Заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав жодного документального доказу який би свідчив про завдання збитків відповідачу в звязку з неналежним виконанням зобовязання позивачем в частині порушення строків перевезення.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач відповідно до своїх позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь 320 грн. витрат на юридичні послуги, в обґрунтування понесених витрат позивачем надано господарському суду договір між позивачем та ПП "Юридична фірма "Паритет Плюс" про надання юридичних послуг від 09.06.2009р., квитанцію №42901650/44202288/116773123/796 від 23.06.2009р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення 3 181,50 грн. основного боргу; 14,91 грн. 3% річних.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", вул. Лук'яновича,8, м. Тернопіль; ідентифікаційний код 05754502 на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 3 181 грн. 50 коп. заборгованості за надані послуги, 14 грн. 91 коп. 3% річних; 320 грн. 00 коп. витрат на оплату юридичних послуг, 64 грн. 34 коп. в повернення сплаченого державного мита та 197 грн. 13 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В решті частині позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 05 жовтня 2009 року) через місцевий господарський суд.

Суддя