Ухвала суду № 55512242, 27.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1689/2016 Головуючий у суді першої інстанції - МакаренкоІ.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщука М.І.,

судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Большакова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Китайський Торговий Дім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія-Днепр» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «ВіЕс Банк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ «Українсько-Китайський Торговий Дім», ТОВ «Індустрія-Днепр», в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № KF30596, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 21.02.2007, в розмірі 300 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 21.02.2011 зі сплатою 13,5 % річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ «Українсько-Китайський Торговий Дім», ТОВ«Індустрія-Днепр» було укладено договір поруки. Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредиту в сумі 184 679,56 доларів США та судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 3 654 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2014 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ТОВ «Українсько-Китайський Торговий Дім», ТОВ «Індустрія- Днепр» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 184 679,56 доларів США, що станом на 30.09.2014 еквівалентно 2 383 876,26 грн. та судовий збір в сумі 3 654 грн., а всього стягнуто 2 387 530,26 грн. (а.с. 47-48).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2015 заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. (а.с. 97-98).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд розглянув справу у його відсутність, не повідомивши про час та місце розгляду справи. Вважає, що судом першої інстанції було не повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, не надано належну оцінку розрахунку, внаслідок чого висновки суду стосовно розміру заборгованості не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що розрахунок заборгованості наданий досуду позивачем не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору і не міг використовуватись судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості. Крім того, зазначає, що позивач ввів суд в оману повідомивши щодо факту надсилання повідомлення-вимоги про дострокове повернення коштів.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідачі повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, за відомими суду адресами. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в заяві на адресу суду просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з розрахунком заборгованості. Однак, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_4, оскільки повідомлені ним причини неявки не є поважними і спрямовані на затягування розгляду справи.

При цьому, слід зазначити, що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 був присутній в судовому засіданні 25.11.2015, в якому було задоволено його клопотання та витребувано у позивача розрахунок заборгованості, який був наданий банком 16.12.2015. В судовому засіданні 16.12.2015 був присутній представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 Судове засідання було відкладено на 27.01.2016 у зв'язку з наданням розрахунку заборгованості та необхідністю надання сторонам часу для ознайомлення з ним. 14.01.2016 представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ознайомився з матеріалами справи (а.с. 231).

Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо сприяння сторонам у реалізації наданих ним процесуальних прав.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договорами поруки, укладеними між сторонами, щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає, в силу вимог договору та закону, стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.02.2007 між банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № KF30596, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 300 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 21.02.2011 зі сплатою 13,5 % річних.

21.02.2007 між позивачем та відповідачем ТОВ «Українсько-Китайський Торговий Дім» був укладений договір поруки № РО 82617, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за порушення зобов'язань боржника, які випливають з кредитного договору № KF30596 від 21.02.2007. У випадку порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

21.02.2007 між позивачем та відповідачем ТОВ «Індустрія-Днепр» був укладений договір поруки № РО 82618 поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за порушення зобов'язань боржника, які випливають з кредитного договору № KF30596 від 21.02.2007. У випадку порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

26.03.2014 позивач звернувся до ОСОБА_6 з вимогою про дострокове повернення кредиту.

04.08.2014 позивач звернувся до ТОВ «Українсько-Китайський Торговий Дім», ТОВ «Індустрія-Днепр» з вимогами про дострокове повернення кредиту.

Станом на 30.09.2014 заборгованість за кредитним договором складає 184 679,56 доларів США.

Перевіривши розрахунок позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за кредитним договором № KF30596 від 21.02.2007 складає 184 679,56 дол. США, що еквівалентно 2 383 876,26 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим у відповідності до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вказано договором поруки.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначав, що відповідачам не надсилались та вони не отримували повідомлення-вимоги про дострокове повернення коштів, однак доводи апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки вимоги про дострокове стягнення заборгованості направлялась позивачем на відому адресу відповідачів, а дострокове стягнення всієї суми боргу у випадку наявності заборгованості, передбачено як умовами кредитного договору так і вимогами закону. Щодо твердження апелянта про недоведеність суми заборгованості, то воно також є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи міститься відповідний розрахунок заборгованості, проведений автоматизованою системою банку з урахуванням умов кредитного договору та здійснення відповідних виплат, а отже суд з урахуванням умов кредитного договору мав можливість перевірити заявлену до стягнення суму і дійти правомірного висновку про наявність заборгованості в означеному розмірі.

При цьому, слід наголосити, що заперечуючи розмір заборгованості, відповідач власного розрахунку не надав, тобто в порушення вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України не довів належними і допустимими доказами свої заперечення проти вимог позивача.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, натомість, відповідачі, в односторонньому порядку, відмовились виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Таким чином, в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки, а отже, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення солідарно з відповідачів, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 554 ЦК України, суми кредиту, відсотків за його користування, а також пені, передбаченої кредитним договором.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення, під час розгляду справи судом дотримано вимог процесуального закону. При цьому, слід зазначити, що наведені в скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, то вони також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать наявним у справі доказам, фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Китайський Торговий Дім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія-Днепр» про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

Г.В.Крижанівська