Ухвала суду № 55508105, 04.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №575/1047/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Савєльєва А. І.Номер провадження 22-ц/788/211/16 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Тарасівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Великописарівська державна нотаріальна контора Великописарівського району Сумської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а:

16.10.2015 року ОСОБА_3 звернулась до Тарасівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вищезазначеним позовом, уточнивши який, просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тарасівка В.Писарівського району Сумської області, на 1/3 частину земельної ділянки площею 2,24 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 08.10.2001 р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона являється спадкоємцем за законом першої черги, однак оформити спадкові права на вищезазначену земельну ділянку в нотаріальному порядку не має можливості, оскільки втрачений правовстановлюючий документ, виданий на ім'я спадкодавця. Крім того на час відкриття спадщини їй не було відомо про наявність у спадкодавця земельного паю.

Рішенням суду від 17 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до Тарасівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Великописарівська державна нотаріальна контора Великописарівського району Сумської області про визнання права власності в порядку спадкування - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити новее, яким задовольнити позов. В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновок суду про те, що вона фактично відмовилась від прийняття спадщини, оскільки жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини не вчиняла є помилковим, оскільки в позові вона зазначила, що до смерті батька проживала з ним та доглядала за ним, поховала батька і заяву про відмову від спадкування земельного паю не подавала, тому що не знала про його існування. Крім того зазначає, що відповідачі не заперечували проти позовних вимог, тобто фактично визнали позов, що є підставою для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника адвоката Солонар О.В., відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є рідною дочкою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 8, 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 10). Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно, зокрема, автомобіль марки АЗЛК-2140, 1987 року випуску, компенсаційні виплати, що зберігаються в Ощадбанку № 2836 (смт. В.Писарівка) на рахунку № НОМЕР_3 (а.с. 18), та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,24 га, розташована на території Тарасівської сільської рада В.Писарівського району Сумської області, відповідно до Державного акту серії НОМЕР_4 від 08.10.2001р., зареєстрованого за № 126 в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю (а. с. 17).

З довідки Тарасівської сільської ради В.Писарівського району (а.с. 22) вбачається, що від імені ОСОБА_6 заповіт не посвідчувався, це також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 41949115 від 29.10.2015 року (а.с.47).

Відповідно до наданої В.Писарівською державною нотаріальною конторою копії матеріалів спадкової справи №143, дана спадкова справа після смерті ОСОБА_6 відкрита за заявою №264 від 05.06.2003 року спадкоємця за законом першої черги - ОСОБА_4 (а. с. 48), якому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з автомобіля марки АЗЛК-2140, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та компенсаційних виплат, що зберігаються в Ощадбанку № 2836 (СМТ. В.Писарівка) на рахунку № НОМЕР_3 (а. с. 49).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 1) відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

На час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6, яким є день смерті спадкодавця, діяв Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Ст. 549 ЦК УРСР передбачено: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, (що діяла на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6.) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Ст. 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Згідно п. 111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані ними. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

В позовній заяві, а також в поясненнях під час судового засідання в апеляційному суді, ОСОБА_3 зазначає, що після смерті батька вона, її сестра ОСОБА_5 та брат ОСОБА_4 в 2003 році ходили до Великописарівської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини та повідомили нотаріуса про їх спільну домовленість, що спадкове майно, а саме: автомобіль та компенсаційні вклади в Ощадбанку успадкує їх брат ОСОБА_4, та вони з сестрою від цього майна відмовляються на користь брата.

В той же час в обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що до смерті батька проживала з ним та доглядала, поховала батька і заяву про відмову від спадкування земельного паю не подавала, так як не знала про його існування, а тому є спадкоємцем цього майна. Проте з таким твердженням позивачки не можна погодитись.

Так, з відповідною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту прийняття спадщини, яка відкрилася після померлого батька, ОСОБА_3 в даній справі не зверталася та належних доказів на її підтвердження суду не надала.

В матеріалах справи є довідка Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області № 365-02-29 від 20.07.2015 року про те, що померлий ОСОБА_6 був постійним мешканцем с. Тарасівка, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним на день смерті проживала та була зареєстрована сестра - ОСОБА_10 (а. с. 22), а також довідка цієї ж сільської ради № 368 від 14 березня 2003 року про те, що ОСОБА_4 дійсно приймав участь у похованні свого батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 118).

Крім того, як зазначалося вище, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством було визначено, що і прийняти спадщину і відмовитися від неї можливо лише загалом. Тобто прийняття спадщини або відмова від неї в частині певного майна законом не передбачена. Тому навіть якщо до моменту відмови спадкоємцеві і не був відомий весь склад спадкового майна, відмова від спадщини розповсюджується на все це майно. На даний час єдиним спадкоємцем, який в установленому порядку довів факт прийняття спадщини та якому видано свідоцтво про право на спадщину на частину належного померлому ОСОБА_6 майна (автомобіль та компенсаційні вклади в Ощадбанку), є його син - ОСОБА_4

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на іншу частину, спадкового майна після померлого батька, а саме земельний пай.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що всі відповідачі не заперечували проти позовних вимог, тобто фактично визнали позов, що є підставою для його задоволення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

Так, відповідач ОСОБА_4, не заявляючи конкретних заперечень на позов, в той же час просив вирішити спір відповідно до закону. Такі його пояснення не є беззаперечним визнанням позову. Крім того в судовому засіданні апеляційного суду він також не підтвердив визнання ним позову.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді